Історія КМІС

Київський міжнародний інститут соціології був офіційно зареєстрований під цією назвою наприкінці 1992 року, але ми - Валерій Хмелько й Володимир Паніотто - почали його створювати за допомогою наших колег ще з середини 1990 року. До цього кроку нас значною мірою примусила втрата інших можливостей здійснити українську частину першого для нашої країни великого міжнародного соціологічного дослідження - порівняльного з США й Польщею дослідження зв'язків між соціальними структурами й особистістю із застосуванням новітньої методології. 

Ідеєю такого проекту нас зацікавив Мелвін Кон, один із провідних американських соціологів, у той час - президент Американської соціологічної асоціації. Це було в жовтні 1988 року, під час американсько-радянського симпозіуму в США. У 1989 році М.Кон  приїхав у Київ, і після узгодження з ним змісту й обсягів загального дослідження Валерій Хмелько домовився про його фінансування інститутом при ЦК Компартії України, у якому він тоді працював. На початку 1990 року вже почалася підготовка інструментарію цього дослідження - за підтримкою американського Комітету з міжнародних досліджень та обміну (IREX) Володимир Паніотто одержав можливість місяць попрацювати з Мелвіном Коном у США над перекладом американського опитувальника  (історію цього проекту М.Кон виклав в "Doing Social Research under Conditions of Radical Social Change: The Biography of an Ongoing Research Project." [1992 Cooley-Mead Award Lecture, American Sociological Association]. 1993. Social Psychology Quarterly 56 (March):4-20., див. також розділ 14 книги Соціальні структури й особистість: дослідження Мелвіна Кона та його співпрацівників, Київ, 2007). 

Але наприкінці квітня того ж року Валерій Хмелько втратив роботу в партійному інституті через відмову вийти зі створеної до цього «Демократичної платформи в Компартії України», і домовленість щодо фінансування нашого дослідження була скасована. Створення соціологічної організації, яка б змогла заробити кошти, необхідні для продовження початого дослідницького проекту, стало необхідністю. До того ж ще на початку 80-х років ми, разом з Леонідом Фінкелем і Романом Лєнчовським, прагнули розробити підходи до створення комп'ютерної моделі суспільства, яка б давала можливість прогнозувати тенденції змін місця гуманістичних цінностей у структурі цінностей суспільства. Перешкоджало те, що ми працювали в різних установах, а створення свого власного центру надало нам можливість працювати разом.

Наші колеги із Правління Соціологічної асоціації України (САУ) підтримали наші наміри й призначили Валерія Хмелька директором дослідницького центра САУ.  Центр повинен був працювати на засадах самофінансування за контрактами з вітчизняними й закордонними замовниками, але на той час існував лише юридично, і В.Хмелько спочатку був єдиним його працівником.     
Крім уже згаданих першими співробітниками, що активно брали участь у розвитку Центру,  були також Ігор Янченко (1938 - 2006) і Наталя Севекіна.  Першою ресурсною підтримкою Центра стало надання йому нашим колегою, Андрієм Горбачиком права на поширення розробленого їм при участі Володимира Паніотто першого вітчизняного пакету програм математико-статистичної обробки соціологічних анкет (ОСА) і перша закупівля цього пакета Народним Рухом України. Вирішальним кроком до створення нашого Центру як реально діючої дослідницької організації стала, наприкінці 1990 року, пропозиція Володимиру Паніотто від Дослідницького інституту Радіо Свобода створити першу українську опитувальну мережу, яка могла би працювати за методом особистих, віч-на-віч інтерв'ю, і забезпечувала дані, репрезентативні для населення України, для того, щоб наш Центр проводив за цим методом такі опитування для Радіо Свобода. 

До жовтня 1991 року, за допомогою двох досвідчених американських соціологів, які добре володіли російською мовою, Майкла Хейні, фахівця Дослідницького інституту «Радіо Свобода», і Майкла Сваффорда, президента фірми Paragon Research International, Володимиру Паніотто вдалося підготувати інтерв'юерів потрібної кваліфікації для роботи у всіх регіонах України. За той же час ми, разом з Леонідом Фінкелем, розробили таку методику формування випадкових вибірок, що забезпечувала необхідний рівень репрезентативності даних без використання адресних списків населення, які в СРСР були або закритими, або ненадійними, або й те й інше.
Це дало нам можливість у жовтні 1991 року за замовленням Радіо Свобода вперше в Україні провести опитування методом особистого інтерв'ю респондентів, відібраних за випадковою вибіркою, репрезентативною для дорослого населення країни. Якість даних цього опитування одержала високу оцінку фахівців Дослідницького інституту Радіо Свобода, і вже через місяць ми одержали перше замовлення на подібне опитування від Інформаційного Агентства Сполучених Штатів Америки (USIA), нове замовлення від Радіо Свобода на наступний рік і деякі інші замовлення.

Виконання таких замовлень дало нам можливість фінансувати роботи підготовчого етапу дослідження, початого за проектом Мелвіна Кона, але для проведення його польового етапу (опитування 2300 респондентів методом особистого інтерв'ю тривалістю не менше двох годин кожне) потрібні були значно більші кошти. У той час істотно більший прибуток можна було одержати по пільгах, які податкова система давала спільним підприємствам, створеним при участі іноземних інвесторів. Щоб скористатися цими перевагами ми в липні 1992 року, за згодою загальних зборів співробітників РНПСЦ і Правління САУ, перетворили цей центр спочатку в приватне мале підприємство, а слідом за тим, 16 грудня 1992 року, підписали з Майклом Сваффордом угода про створення українсько-американського спільного підприємства, яке 30 грудня 1992 року одержало державну реєстрацію як товариство з обмеженою відповідальністю «Київський міжнародний інститут соціології». 
Таким чином, організація, яка вперше у жовтні 1991 року почала проводити репрезентативні для України соціологічні опитування методом інтерв'ю, почала свою роботу в 1990 році,  а в 1992 назвала себе КМІС.

Хронологія КМІС