«ДУМКИ І ПОГЛЯДИ В УКРАЇНІ ЩОДО ПОЛІТИЧНОЇ
РЕФОРМИ»
Аналітичні матеріали за результатами соціологічного дослідження
Вступне слово
У цих аналітичних матеріалах наведено результати соціологічного дослідження, яке проводилося Київським міжнародним інститутом соціології з 15 по 22 травня 2003 року на замовлення Адміністрації Президента України в рамках всенародного обговорення проекту політичної реформи. Методом інтерв’ю було опитано 2018 респондентів віком від 18 років, що мешкають у 118 селах, селищах міського типу та містах усіх областей та Криму, а також у Києві. Вибірка репрезентативна щодо дорослого населення України, багатоступенева, випадкова на кожному етапі. Похибка вибірки з імовірністю 0,95 не перевищує 2,2% (без врахування дизайн-ефекту).
Аналогічні
опитування у ці ж терміни проводилися також Центром політичних і електоральних
досліджень “СОЦІС”, Українським інститутом соціальних досліджень та
Українським центром політичних і економічних досліджень ім. О.Разумкова.
Метою
дослідження було вивчення ставлення громадян України до політичної реформи,
запропонованої Президентом України Л.Кучмою, отримання інформації про те, якою
мірою громадяни нашої держави обізнані із самим фактом проведення реформи, з
окремими її положеннями, про їх ставлення до цих положень, як і до реформи
загалом. Адже це ставлення, соціальні очікування, які громадяни пов'язують
з реформою, врешті-решт визначатимуть успішність її проведення.
До завдань
опитування входило також вивчення рівня поінформованості громадян про реформу,
визначення джерел отримання інформації, можливості ознайомлення з точкою зору
опозиції стосовно політичної реформи; рівня участі в обговоренні положень реформи,
добровільності участі в обговоренні.
Вільне поширення
результатів цього дослідження, ознайомлення з ними всіх зацікавлених осіб,
організацій, засобів масової інформації передбачене умовами цього
дослідницьеого проекту.
1. Рівень
зацікавленості громадян України політичними проблемами
Очевидно, що зацікавленості проблемами політичної реформи можна очікувати
насамперед від тих громадян, які загалом цікавляться політичними проблемами та
стежать за перебігом політичного життя України. Однак лише 12% опитаних дали
відповідь, що їх дуже цікавить політика, 59% - що вона їх цікавить деякою мірою, а 28% -що вона їх зовсім не
цікавить.
Таблиця 1.1
Розподіл відповідей
респондентів на запитання: “Скажіть, будь ласка, наскільки Вас цікавить
політика?”, %
Зовсім не цікавить
|
27,7 |
|
Цікавить деякою мірою |
59,0 |
|
Дуже цікавить |
11,9 |
|
Важко відповісти, немає відповіді |
1,3 |
Не є несподіваним, що частіше інтерес до політики висловлюють люди з високим освітнім рівнем (див. табл. 1.2).
Таблиця 1.2
Розподіл відповідей
респондентів на запитання: “Скажіть, будь ласка, наскільки Вас цікавить
політика?”, залежно від рівня освіти опитаних, %
|
|
Початкова або базова (неповна) середня |
Повна середня |
Базова вища або середня спеціальна |
Повна вища |
Зовсім не цікавить
|
40,9 |
28,1 |
22,9 |
18,6 |
|
Цікавить деякою мірою |
49,6 |
60,0 |
63,3 |
61,3 |
|
Дуже цікавить |
7,7 |
10,3 |
12,5 |
19,8 |
|
Важко відповісти, немає відповіді |
1,7 |
1,6 |
1,3 |
0,3 |
Серед мешканців різних регіонів дещо частіше низький інтерес до політики демонструють мешканці Східного регіону (див. табл. 1.3).
Таблиця 1.3
Розподіл відповідей респондентів
на запитання: “Скажіть, будь ласка, наскільки Вас цікавить
політика?”, залежно від регіону*, %
|
|
Західний |
Західно-Центральний |
Східно-Централь-ний |
Південний |
Східний |
Зовсім не цікавить
|
25,7 |
28,6 |
23,2 |
26,2 |
33,1 |
|
Цікавить деякою мірою |
62,0 |
58,0 |
60,2 |
58,2 |
57,4 |
|
Дуже цікавить |
11,5 |
11,8 |
13,1 |
15,1 |
8,6 |
|
Важко відповісти, немає відповіді |
0,8 |
1,7 |
3,4 |
0,5 |
0,9 |
Найчастіше джерелом отримання інформації про політичне життя є телебачення (див. табл. 1.4). Як буде показано у третьому розділі, через телебачення найчастіше громадяни отримують інформацію і про політичну реформу.
Таблиця 1.4
Розподіл відповідей респондентів на запитання: «Як часто ви дивитеся програми про політику чи політиків по телевізору, слухаєте по радіо, читаєте про них у газетах або журналах?, %
|
|
Дивляться по телевізору |
Слухають по радіо |
Читають у газетах або журналах |
Щодня
|
36,7 |
20,4 |
11,8 |
|
Декілька (більше двох) разів на тиждень |
19,8 |
12,5 |
13,4 |
|
Один чи два рази на тиждень |
14,6 |
9,3 |
20,8 |
|
Рідше, ніж один раз на тиждень |
14,1 |
12,1 |
17,6 |
|
Ніколи |
12,4 |
40,4 |
32,1 |
|
Важко відповісти |
2,1 |
3,2 |
2,5 |
|
Немає відповіді |
0,4 |
2,2 |
1,8 |
2. Рівень поінформованості громадян
стосовно проекту політичної реформи
23% опитаних
зазначили, що вони знайомі з пропозиціями Президента України Л.Кучми стосовно реформування
політичної системи країни, 38% лише чули про них, а ще 38% - навіть не чули про ці
пропозиції.
Як і слід
було очікувати, помітно вищим є рівень ознайомленості з пропозиціями Президента
серед респондентів, які цікавляться політикою (див. табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Розподіл відповідей респондентів на запитання: “5
березня цього року Президент України Л.Кучма висловив низку пропозицій щодо
реформування політичної системи країни. Чи знайомі Ви з цими пропозиціями,
чи тільки чули про них або ще не чули?”, залежно від рівня інтересу до
політики, %
|
|
Наскільки Вас цікавить політика? |
||
|
|
Зовсім не цікавить |
Цікавить деякою мірою |
Дуже цікавить |
|
Знайомий з цими пропозиціями |
7,7 |
24,0 |
55,8 |
|
Не знайомий, лише чув про ці пропозиції |
25,6 |
45,9 |
29,2 |
|
Ще не чув про ці пропозиції |
65,3 |
29,8 |
14,6 |
|
Немає відповіді |
1,4 |
0,3 |
0,4 |
Після того як респондентів
запитали про рівень підтримки основних пропозицій Президента щодо реформування
політичної системи, респондентам ставилося запитання, чи були вони раніше
знайомі з тими пропозиціями, про які їх запитували.
Лише 9%
респондентів заявили, що вони до опитування були знайомі з усіма пропозиціями
Президента стосовно політичної реформи, про які їх запитували, ще 14%
були знайомі з більшістю з них, 38% - із деякими з них, а 38% уперше про них чули.
Рівень
ознайомленості з пропозиціями Президента істотно зростає із зростанням
освітнього рівня респондентів (див. табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Розподіл
відповідей респондентів на запитання: “Чи були Ви знайомі до сьогодні з
пропозиціями, про які ми зараз говорили, і якщо були знайомі, то якою мірою?,
залежно від рівня освіти респондентів, %
|
|
Початкова або базова (неповна) середня |
Повна середня |
Базова вища або середня спеціальна |
Повна вища |
|
Знайомий(а) з усіма цими пропозиціями |
3,6 |
5,1 |
11,7 |
17,6 |
|
Знайомий(а) з більшістю цих пропозицій |
6,5 |
9,8 |
15,2 |
26,3 |
|
Знайомий(а) з деякими з цих пропозицій |
34,5 |
41,6 |
40,6 |
33,7 |
|
Уперше чую про такі пропозиції |
53,4 |
42,9 |
31,8 |
22,0 |
|
Відмова від відповіді |
1,9 |
0,6 |
0,6 |
0,3 |
Потрібно
зазначити, що рівень ознайомленості з пропозиціями істотно нижчий у Південному
та Східному регіонах порівняно з іншими регіонами (у Південному регіоні 45%
опитаних зазначили, що уперше чують про ці пропозиції, у Східному - 48% (див. табл.
2.3).
Таблиця 2.3
Розподіл відповідей респондентів на запитання: “Чи були Ви знайомі до
сьогодні з пропозиціями, про які ми зараз говорили, і якщо
були знайомі, то якою мірою?, залежно від регіону, %
|
|
Західний |
Західно-Централь-ний |
Східно-Центральний |
Південний |
Східний |
|
Знайомий(а) з усіма цими пропозиціями |
10,7 |
8,9 |
7,0 |
8,0 |
8,8 |
|
Знайомий(а) з більшістю цих пропозицій |
10,5 |
15,9 |
18,0 |
13,2 |
10,9 |
|
Знайомий(а) з деякими з цих пропозицій |
41,1 |
39,7 |
49,2 |
33,2 |
31,3 |
|
Уперше чую про такі пропозиції |
36,9 |
34,9 |
23,5 |
45,1 |
47,8 |
|
Відмова від відповіді |
0,8 |
0,6 |
2,1 |
0,5 |
1,1 |
Можливо, це є
свідченням більш низького інтересу до політики у цих регіонах? Однак у
Південному регіоні частка тих, кого політика зовсім не цікавить, майже така ж,
як і по масиву опитаних у цілому (відповідно 26 і 28%), а частка тих, хто
відповів, що нею дуже цікавиться, навіть трохи вища (відповідно 15 і 12%). У
Східному регіоні частка тих, хто не цікавиться політикою, дійсно, трохи, вища,
ніж по масиву опитаних у цілому (відповідно 33 і 28%), але не настільки, щоб
повністю пояснити різницю у рівні ознайомленості з положеннями проекту
політичної реформи. Можливо причиною цього є та обставина, що населення саме
цих двох регіонів помітно рідше отримує інформацію про політичне життя з газет
(у Південному регіоні 36% зазначили, що ніколи не дізнаються про політику з
газет, у Східному - 39%, тоді як в інших трьох регіонах таку
відповідь дали від 26 до 30%), а саме газетні видання мають можливість найбільш
детально викласти зміст положень політичної реформи. Отже, можна припустити, що
однією з основних причин відносно низької поінформованості населення Південного
та Східного регіону про зміст положень політичної реформи є характер поширення
в цих регіонах інформації про політичне життя, де домінування телебачення особливо
виражене. Очевидно,
з цієї точки зору має сенс збільшення ефірного часу для програм, в яких
подається інформація про зміст положень політичної реформи, насамперед на
телеканалах, які популярні у Південному та Східному регіонах.
А оскільки
рівень ознайомлення з положеннями реформи російськомовного населення є нижчим,
ніж україномовного населення (нічого не знали про положення проекту політичної
реформи серед тих, хто розмовляє вдома російською, 45%, тоді як серед тих, хто
розмовляє українською - 37%), то можна говорити і про необхідність збільшення обсягів
інформації про політичну реформу насамперед у російськомовних засобах масової
інформації.
27% опитаних вважають, що
інформації про політичну реформу за останні місяці було цілком достатньо (на це
запитання відповідали лише ті, хто тією чи іншою мірою знайомий з основними
положеннями проекту реформи), 23% дотримуються думки, що такої інформації
повинно бути більше, а 2% вважають, що її повинно бути менше, що, очевидно,
свідчить про деяке роздратування частини населення інформаційною
кампанією в підтримку реформи.
Як бачимо з табл. 2.4,
більше третини тих, хто заявив, що знайомий з усіма основними пропозиціями
Президента стосовно політичної реформи, вважає, що інформації стосовно реформи
все ж було недостатньо, а серед тих, хто знайомий лише з деякими положеннями
проекту реформи, лише 40% вважають, що такої інформації повинно бути
більше.
Таблиця 2.4
Розподіл відповідей респондентів на запитання: “На Вашу думку, інформації про політичну реформу за останні місяці…”, %
|
|
|
|
Серед тих, хто знайомий: |
||
|
|
Серед усіх опита-них |
Серед тих, хто тією чи іншою мірою знайомий з пропозиціями стосовно політичної реформи |
з усіма пропози-ціями стосовно політич-ної реформи |
з більші-стю пропози-цій |
з деякими пропози-ціями |
|
…було достатньо, |
26,7 |
43,9 |
57,4 |
55,1 |
36,9 |
|
…чи такої інформації повинно бути більше, |
23,1 |
38,0 |
36,9 |
33,6 |
39,8 |
|
…чи такої інформації повинно бути менше? |
2, |
3,4 |
1,7 |
3,6 |
3,6 |
|
Важко відповісти |
8,1 |
13,3 |
4,0 |
6,6 |
17,9 |
|
Немає відповіді |
0,8 |
1,4 |
|
1,1 |
1,8 |
|
Не відповідали на запитання |
39,2 |
|
|
|
|
Про рівень і характер поінформованості громадян України про окремі положення політичної реформи свідчать і відповіді респондентів на запитання: “Як Ви вважаєте, у запропонованому Президентом проекті реформи визначений чи не визначений спосіб обрання представників регіонів до верхньої палати двопалатного парламенту?». У проекті Закону України «Про внесення змін до Конституції України» (ст.71), говориться: «Вибори Президента України, до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі рівного й прямого виборчого права шляхом таємного голосування» [1] . Тобто згідно з цим положенням депутати верхньої палати парламенту повинні обиратися прямим таємним голосуванням населення регіону. Щоправда, прямо не говориться, чи це повинні бути вибори за мажоритарними округами чи вони повинні здійснюватися в інший спосіб. Як показує дослідження, 7% опитаних (або 12% тих, хто тією чи іншою мірою ознайомлений з положеннями проекту політичної реформи) вважають, що спосіб обрання представників регіонів до верхньої палати у запропонованому Президентом проекті реформи визначений, протилежної точки зору дотримуються відповідно 15 і 25%, відповідно 35 і 57%, тобто більша ж частина тих, хто відповів, що ознайомлений з проектом реформи, не змогли дати чітку відповідь на це запитання. З цього можна зробити висновок, що в процесі обговорення політично реформи процедурі обрання депутатів Палати регіонів потрібно приділити особливу увагу.
Також це є свідченням того,
що самооцінка рівня ознайомленості респондентів з проектом
реформи виявилося завищеною - насправді більшість із тих, хто вважає, що знайомий
з усіма положеннями політичної реформи, або взагалі не змогли дати чітку
відповідь на це запитання або дали невірну відповідь (див.табл. 2.5).
Таблиця 2.5
Розподіл відповідей респондентів на запитання: “Як Ви вважаєте, у запропонованому Президентом проекті реформи визначений чи не визначений спосіб обрання представників регіонів до верхньої палати двопалатного парламенту?», залежно від рівня ознайомленості респондентів з пропозиціями Президента, %
|
|
Знайомі усіма пропозиціями |
Знайомі з більшістю пропозиціями |
Знайомі з деякими пропозиціями |
|
Так, визначений |
19,9 |
14,2 |
9,3 |
|
Ні, не визначений |
39,8 |
34,7 |
18,6 |
|
Не знаю, не можу сказати напевно |
35,2 |
48,2 |
65,6 |
|
Немає відповіді |
5,1 |
2,9 |
6,6 |
Відповіді
щодо джерел отримання інформації про пропозиції Президента стосовно політичної
реформи наведені в таблиці 3.1. Як бачимо, найчастіше джерелом інформування про пропозиції Президента
стосовно політичної реформи є телебачення, на це вказали більше половини (54%)
усіх опитаних, або 89% тих, хто тією чи іншою мірою знайомий з цими
положеннями. Однак “глибина” ознайомлення з положеннями реформи через
телебачення є досить незначною. Серед тих, хто отримував інформацію про
реформу через телебачення, 63% знайомі лише з деякими положеннями політичної
реформи, 23% - знайомі з більшістю основних положень, і лише 14% - зі всіма, тоді як серед тих, хто
дізнавався про реформу з газет - відповідно 47%, 32% і 21%. Серед тих же, хто отримує інформацію
про політичну реформу тільки через телебачення, знайомі лише з деякими її
положеннями 81%. Сказане стосовно телебачення рівною мірою стосується й
радіо.
Чим старші
респонденти, тим більше значення для них має радіо як джерело отримання
інформації про політичну реформу, молодь значно частіше серед джерел інформації
називає лекції (це насамперед стосується студентської та учнівської молоді),
дещо частіше молоді люди називають Інтернет.
Чим вищий
освітній рівень респондентів, тим частіше вони отримують інформацію про
політичну реформу з газет -
якщо серед респондентів з початковою освітою газети як джерело інформації
називають 23%, серед тих, у кого повна середня освіта - 42% , то серед тих, у кого повна
вища освіта - 63%.
Таблиця 3.1
Розподіл відповідей респондентів на запитання: “З яких джерел Ви знаєте про пропозиції президента Л. Кучми щодо політичної реформи?”, %. Респондент міг вибрати кілька варіантів відповіді, тому сума відсотків перевищує 100%.
|
|
Серед усіх опитаних |
Серед тих, хто знайомий з пропозиціями
стосовно політичної реформи |
|
Бачив по телебаченню |
54,3 |
89,3 |
|
Читав у газетах |
29,1 |
47,9 |
|
Чув по радіо |
27,6 |
45,3 |
|
Обговорювали родичі, друзі, знайомі |
9,6 |
15,8 |
|
Обговорювали колеги, співробітники на роботі |
7,0 |
11,6 |
|
З Інтернету |
0,5 |
0,9 |
|
Немає відповіді |
0,6 |
0,9 |
|
З лекцій |
1,5 |
2,4 |
|
Із зустрічей з активістами політичних партій |
0,7 |
1,2 |
|
З інших джерел |
0,8 |
1,2 |
|
З інформації, отриманої у громадській приймальні |
0,6 |
1,0 |
|
Не відповідали на запитання |
39,2 |
|
Як відомо,
проблеми впровадження політичної реформи та окремі її положення по-різному висвітлюються
державними та опозиційними засобами масової інформації. Респондентам ставилося
запитання, кому з них при висвітленні запропонованої Президентом
політичної реформи вони більше довіряють. Як показали результати
дослідження, найчастіше звучала відповідь “не довіряю ні тим, ні іншим”
(35%), 15% однаково довіряють і державним, і опозиційним джерелам
інформації, державним джерелам інформації - 23%, опозиційним -10%.
Потрібно
зазначити, що це запитання задавалося усім респондентам, незалежно від того, чи
знайомі вони з позицією державних чи опозиційних засобів інформації, а також
незалежно від того, якою мірою вони знайомі з пропозиціями Президента щодо
реформування політичної системи. У таблиці 3.2 наведено ставлення до
висвітлення проблем реформи державними та опозиційними засобами інформації,
залежно від рівня ознайомлення з пропозиціями Президента, а в таблиці 3.3 - залежно від того, чи знайомі
респонденти з точкою зору опозиції стосовно політичної реформи.
Як бачимо,
частина респондентів, які взагалі не знайомі з пропозиціями щодо реформування
політичної системи, і, як з цього випливає, не знайомі і з точкою зору
державних і опозиційних засобів інформації стосовно цих реформ, все ж віддають
перевагу тим чи іншим засобам інформації (20% серед них більше довіряють
державним джерелам, 5% -опозиційним,
9% - і тим, і іншим). Тобто
фактично вони дають відповідь не стосовно висвітлення цими джерелами положень
політичної реформи (адже раніше вони відповіли, що не знайомі з ними), а щодо
ставлення до державних і опозиційних джерел інформації взагалі.
Так само
частина (5%) тих, хто не знайомий з точкою зору опозиції, все ж заявляє, що
більше довіряє тому, як опозиція висвітлює положення пропонованої політичної
реформи, а ще 13% з-поміж них заявляють, що однаковою мірою довіряють і
державним, і опозиційним джерелам інформації. Це свідчить про наявність
“превентивної установки” стосовно державних або опозиційних засобів інформації,
яка залежить насамперед від ставлення респондентів до влади та опозиції.
Таблиця 3.2
Розподіл відповідей респондентів на
запитання: “Яким джерелам інформації щодо змісту запропонованої
Президентом політичної реформи Ви більше довіряєте?”, залежно від рівня
ознайомлення з пропозиціями Президента стосовно реформування політичної
системи, %
|
|
Знайомий(а) з
усіма цими пропозиціями |
Знайомий(а) з
більшістю цих пропозицій |
Знайомий(а) з
деякими з цих пропозицій |
Уперше чую про
такі пропозиції |
|
Державним |
33 ,5 |
26 ,2 |
23 ,1 |
19 ,8 |
|
Опозиційним |
16 ,5 |
13 ,8 |
10 ,7 |
5 ,4 |
|
Довіряєте однаковою мірою і тим, і іншим |
25 ,0 |
24 ,0 |
17 ,1 |
8 ,7 |
|
Не довіряєте ні тим, ні іншим |
16 ,5 |
25 ,5 |
36 ,9 |
40 ,7 |
|
Важко сказати |
8 ,0 |
9 ,1 |
10 ,3 |
20 ,9 |
|
Немає відповіді |
0,6 |
1 ,5 |
1 ,9 |
4 ,4 |
Таблиця 3.3
Розподіл відповідей респондентів на
запитання: “Яким джерелам інформації щодо змісту запропонованої
Президентом політичної реформи Ви більше довіряєте?, залежно від того, чи знайомі респонденти з точкою зору опозиції стосовно політичної
реформи, %
|
|
Чи знайомі Ви з точкою зору опозиції стосовно політичної реформи, ініційованої Президентом України? |
|
|
|
Так |
Ні |
|
Державним |
26 ,3 |
22 ,9 |
|
Опозиційним |
22 ,3 |
4 ,6 |
|
Довіряєте однаковою мірою і тим, і іншим |
22 ,1 |
12 ,9 |
|
Не довіряєте ні тим, ні іншим |
21 ,4 |
41 ,6 |
|
Важко сказати |
7 ,4 |
15 ,5 |
|
Немає відповіді |
0,5 |
2 ,5 |
Це підтверджується
розподілом відповідей на це запитання залежно від електоральних симпатій
респондентів (див. табл. 3.4). Так, ті хто має намір голосувати за Ю.Тимошенко,
П.Симоненка, О.Мороза, В.Ющенка, довіру до опозиційних джерел інформації
висловлюють помітно частіше, ніж ті, хто має намір голосувати за В.Януковича,
В.Медведчука, В.Литвина чи С.Тігіпка. Однак лише представники електорату
Ю.Тимошенко частіше висловлюють довіру опозиційним джерелам інформації, ніж
державним. Узагалі ж виходячи з даних про рівень довіри представників
електорату різних політиків до опозиційних джерел інформації можна
говорити про рівень “опозиційної налаштованості” їх електорату. Можна
сказати, що найбільш “радикально-опозиційним” є електорат Ю.Тимошенко, рівень
“опозиційного радикалізму” дещо нижчий серед представників електорату О.Мороза
і П.Симоненка, а найменшою мірою серед опозиційних політиків він
виражений серед симпатиків В.Ющенка .
Також не є
дивним, що більшість “нігілістськи” налаштованих щодо українських політиків
людей не довіряють ні державним, ні опозиційним джерелам інформації - серед тих, хто не збирається
брати участі у наступних виборах або збирається голосувати проти всіх, не
довіряють ні державним, ні опозиційним джерелам 54%.
Серед тих, хто знайомий з
точкою зору опозиції стосовно політичної реформи, рівень довіри до державних та
опозиційних джерел мало відрізняється (відповідно 26 і 23%).
Досить
відрізняється ставлення до державних та опозиційних джерел інформації у
регіонах (див. табл. 3.5). Відносно більшу перевагу державним джерелам
інформації про політичну реформу, ніж опозиційним, висловлюють мешканці всіх
регіонів, але у Південному й Східному регіоні перевага у рівні довіри державним
джерелам порівняно з опозиційними особливо помітна. У Південному регіоні
їм довіряють відповідно 26 і 6%, у Східному - 30 і 3%.
Таблиця 3.4
Розподіл відповідей респондентів на
запитання: “Яким
джерелам інформації щодо змісту запропонованої Президентом політичної реформи
Ви більше довіряєте?, залежно від того, за якого якого політика респонденти
мають намір голосувати на наступних президентських виборах, %
|
|
В. Лит- вина |
В. Медвед-чука |
О. Мороза |
П. Симо-ненка |
С. Тігіпка |
Ю. Тимо-шенко |
В. Ющенка |
В. Януко-вича |
Проголо-сували б проти всіх |
Не пішли б голосувати |
Важко сказати |
|
Державним |
55 ,6 |
30 ,5 |
18 ,2 |
24 ,2 |
62 ,5 |
17 ,1 |
22 ,7 |
41 ,4 |
12 ,3 |
14 ,1 |
19 ,9 |
|
Опозиційним |
1 ,9 |
3 ,7 |
18 ,2 |
19 ,9 |
4 ,2 |
25 ,2 |
12 ,7 |
4 ,9 |
3 ,8 |
1 ,9 |
4 ,8 |
|
Довіряєте однаковою мірою і тим, і іншим |
18 ,5 |
20 ,7 |
13 ,1 |
12 ,8 |
25 ,0 |
18 ,7 |
17 ,4 |
17 ,9 |
13 ,6 |
11 ,5 |
13 ,5 |
|
Не довіряєте ні тим, ні іншим |
14 ,8 |
26 ,8 |
35 ,4 |
31 ,8 |
8 ,3 |
28 ,5 |
30 ,8 |
25 ,3 |
54 ,0 |
54 ,5 |
34 ,4 |
|
Важко сказати |
9 ,3 |
17 ,1 |
14 ,1 |
9 ,0 |
0,0 |
9 ,8 |
14 ,1 |
9 ,9 |
14 ,0 |
12 ,8 |
21 ,4 |
|
Немає відповіді |
0,0 |
1 ,2 |
1 ,0 |
2 ,4 |
0,0 |
0,8 |
2 ,3 |
0,6 |
2 ,1 |
5 ,1 |
5 ,9 |
Таблиця 3.5
Розподіл відповідей респондентів на
запитання: “Яким
джерелам інформації щодо змісту запропонованої Президентом політичної реформи
Ви більше довіряєте?, залежно від регіону, %
|
|
Західний |
Західно-Центральний |
Східно-Централь-ний |
Південний |
Східний |
|
Державним |
19 ,1 |
20 ,2 |
19 ,8 |
25 ,7 |
29 ,7 |
|
Опозиційним |
14 ,4 |
13 ,0 |
12 ,2 |
5 ,5 |
2 ,9 |
|
Довіряєте однаковою мірою і тим, і іншим |
17 ,0 |
17 ,6 |
13 ,1 |
14 ,3 |
14 ,3 |
|
Не довіряєте ні тим, ні іншим |
28 ,8 |
34 ,7 |
41 ,9 |
34 ,5 |
35 ,6 |
|
Важко сказати |
16 ,2 |
13 ,2 |
9 ,1 |
14 ,8 |
16 ,3 |
|
Немає відповіді |
4 ,5 |
1 ,2 |
4 ,0 |
5 ,2 |
1 ,1 |
Загалом відповіли,
що знайомі з точкою зору опозиції стосовно політичної реформи, 28%
респондентів. Частіше на те, що знайомі з точкою зору опозиції, заявляють
респонденти з високим освітнім рівнем (cеред опитаних з повною вищою
освітою - 47%, тоді як серед тих,
хто має базову середню або початкову освіту - лише 15%), респонденти віком від 40 до 59
років (36%, найрідше - ті, кому менше 30 років -21%). Серед мешканців різних регіонів помітно рідше знайомі з
точкою зору опозиції жителі Південного й Східного регіонів (21%, в інших
регіонах -
від 30 до 34%) ).
Що ж до того, чи хочуть вони ознайомитися з точкою зору опозиції стосовно політичної реформи, то 39% тих, хто з цією точкою зору не знайомий, висловили таке бажання, а 52% відповіли, що такого бажання не мають.
Серед тих,
хто не знайомий з точкою зору опозиції, найрідше наміри ознайомитися з нею
висловлюють мешканці Східного регіону (27%, тоді як в інших регіонах - від 37 до 41%).
4. Обговорення політичної реформи
32% усіх респондентів (або 52%
тих, хто тією чи іншою мірою знайомий з положеннями політичної реформи)
зазначили, що вони обговорювали її питання у приватних розмовах із
родичами, друзями, сусідами, колегами. Частіше у приватних розмовах проблеми
реформи обговорюють люди з високим освітнім рівнем (серед тих, хто має повну
вищу освіту - 47%,
тоді як серед осіб з початковою або базовою середньою освітою - 20%).
Серед представників різних вікових груп найчастіше проблеми реформи обговорювали люди віком від 45 до 59 років (див. табл. 4.1).
Таблиця 4.1
Розподіл відповідей респондентів на запитання: “Чи обговорювали Ви питання політичної реформи у приватних розмовах із родичами, друзями, сусідами, колегами?”, залежно від віку опитаних, %
|
|
18-29 років |
30-44 роки |
45-59 років |
60 років і більше |
|
Так |
27,0 |
30,7 |
40,8 |
28,9 |
|
Ні |
26,3 |
29,6 |
27,9 |
29,6 |
|
Немає відповіді |
0,7 |
0,7 |
0,6 |
0,2 |
|
Запитання не ставилося |
46,1 |
38,9 |
30,7 |
41,2 |
11 % респондентів (або 18% тих, хто знайомий з пропозиціями стосовно
політичної реформи) зазначили, що у їхньому місті (селищі, селі) були
такі публічні обговорення політичної реформи - збори, мітинги,
дискусії за місцем роботи чи за місцем проживання, - у
яких вони при бажанні могли взяти участь (див. табл. 4.2).
Таблиця
4.2
Розподіл відповідей респондентів на
запитання: “Чи були у
Вашому місті (селищі, селі) такі публічні обговорення політичної реформи -
збори, мітинги, дискусії за місцем роботи чи за місцем проживання, - в яких Ви
при бажанні могли взяти участь?”, %
|
|
Серед усіх опитаних |
Серед тих, хто знайомий з пропозиціями стосовно політичної реформи |
|
|
Так, були |
10,9 |
17,9 |
|
|
Ні, не було |
30,6 |
50,4 |
|
|
|
Про такі обговорення я не знаю |
18,8 |
31,0 |
|
Немає відповіді |
0,5 |
0,8 |
|
|
Питання не ставилося |
39,2 |
|
|
|
|
|
|
|
Можна було б передбачити, що чим більший розмір населеного пункту, тим частіше там відбувалися такі обговорення. Однак, як бачимо з табл. 4.3, зростання частки тих, хто знає про такі обговорення, вище у містах з населенням до 100 тис. У великих же містах зростає частка тих, хто, хоч і здогадується, що такі обговорення повинні мати місце, проте про них нічого не знає.
Таблиця 4.3
Розподіл відповідей респондентів на запитання: “Чи були у Вашому місті (селищі, селі) такі публічні обговорення політичної реформи - збори, мітинги, дискусії за місцем роботи чи за місцем проживання, - в яких Ви при бажанні могли взяти участь?”, залежно від розміру населеного пункту, %
|
|
Село |
Селище міського типу |
Маленьке місто (до 20 тис.) |
Середнє місто (20 - 99 тис.) |
Велике місто (100 - 499 тис.) |
Дуже велике місто (більше 500 тис.) |
|
|
Так, були |
8,1 |
8,0 |
14,0 |
18,8 |
10,1 |
11,4 |
|
|
Ні, не було |
35,8 |
34,6 |
28,0 |
22,9 |
27,6 |
29,4 |
|
|
|
Про такі обговорення я не знаю |
14,5 |
8,5 |
22,0 |
20,7 |
20,4 |
26,7 |
|
Немає відповіді |
0,3 |
0,5 |
2,0 |
0,7 |
0,5 |
0,5 |
|
|
Запитання не ставилося |
41,4 |
48,7 |
34,0 |
36,9 |
41,5 |
32,0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
З таблиці 4.4 ми бачимо, що рівень обізнаності про проведення подібних обговорювань зростає із зростанням рівня освіти респондентів.
Таблиця 4.4
Розподіл відповідей респондентів, на запитання: “Чи були у Вашому місті (селищі, селі) такі публічні обговорення політичної реформи - збори, мітинги, дискусії за місцем роботи чи за місцем проживання, - в яких Ви при бажанні могли взяти участь?”, залежно від рівня освіти респондентів, %
|
|
Початкова або базова (неповна) середня |
Повна середня |
Базова вища або середня спеціальна |
Повна вища |
|
Так, були |
5,6 |
5,8 |
13,3 |
23,2 |
|
Ні, не було |
24,6 |
32,9 |
33,2 |
29,7 |
|
Про такі обговорення я не знаю |
14,0 |
17,1 |
20,5 |
24,5 |
|
Немає відповіді |
0,5 |
0,6 |
0,5 |
0,3 |
|
Запитання не ставилося |
55,3 |
43,6 |
32,5 |
22,3 |
Особисто брали участь в обговоренні політичної реформи 5% опитаних (див. табл. 4.5). Рівень участі в обговоренні істотно зростає із зростанням освітнього рівня (див. табл. 4.6), найчастіше участь в обговоренні брали громадяни віком від 45 до 59 років (див. табл. 4.7). Спостерігаються досить істотні відмінності залежно від електоральних симпатій респондентів - найбільшу активність в обговоренні проявляють ті, хто має намір голосувати на майбутніх президентських виборах за кандидатів, які представляють нинішню парламентську більшість (В.Литвина, В.Медведчука, С.Тігіпка, В.Януковича), активність прихильників кандидатів від опозиції була удвічі менша, а от участь в обговоренні тих, хто не має наміру йти на вибори або не визначився, за кого голосуватиме, є особливо низькою (див. табл. 4.8). Представники двох останніх груп характеризуються низьким інтересом до політики, що й зумовлює їх низьку участь в обговоренні.
Таблиця 4.5
Розподіл відповідей респондентів на запитання: “Чи брали Ви особисто участь у таких публічних обговореннях політичної реформи?”, %
|
|
Серед усіх опитаних |
Серед тих, хто знайомий з пропозиціями стосовно політичної реформи |
Серед тих, хто відповів, що у його населеному пункті були такі обговорення |
|
Так |
4,9 |
8,0 |
44,9 |
|
Ні |
5,9 |
9,6 |
54,0 |
|
Немає відповіді |
0,1 |
0,2 |
1,1 |
|
Запитання не ставилося |
89,1 |
82,1 |
|
Таблиця 4.6
Розподіл відповідей респондентів на запитання: “Чи брали Ви особисто участь у таких публічних обговореннях політичної реформи?”, залежно від рівня освіти опитаних, %
|
|
Початкова або базова (неповна) середня |
Повна середня |
Базова вища або середня спеціальна |
Повна вища |
|
Так |
1,2 |
2,7 |
6,4 |
11,1 |
|
Ні |
4,3 |
3,0 |
6,9 |
11,7 |
|
Немає відповіді |
0,0 |
0,3 |
0,0 |
0,3 |
|
Запитання не ставилося |
94,4 |
94,0 |
86,7 |
76,9 |
Таблиця 4.7
Розподіл відповідей респондентів на запитання: “Чи брали Ви особисто участь у таких публічних обговореннях політичної реформи?”, залежно від віку опитаних, %
|
|
18-29 років |
30-44 роки |
45-59 років |
60 років і більше |
|
Так |
3,1 |
5,9 |
8,2 |
2,5 |
|
Ні |
6,2 |
4,9 |
7,8 |
4,9 |
|
Немає відповіді |
0,4 |
0,2 |
0,0 |
0,0 |
|
Запитання не ставилося |
90,2 |
89,0 |
83,9 |
92,5 |
Таблиця 4.8
Розподіл відповідей респондентів на запитання: “Чи брали Ви особисто участь у таких публічних обговореннях політичної реформи?”, залежно від електоральних орієнтацій респондентів, %
|
|
Мають намір голосувати за: |
|
|
|
|
|
|
“кандидатів від влади” (Литвина, Медведчука, Тігіпка, Януковича) |
“кандидатів від опозиції” (Мороза, Симоненка,
Тимошенко, Ющенка) |
Голосу-ватимуть проти всіх |
Не підуть голосувати |
Ще не визна-чилися |
|
Так |
10,2 |
5,7 |
3,8 |
0,6 |
1,5 |
|
Ні |
7,4 |
5,9 |
6,0 |
1,9 |
5,9 |
|
Немає відповіді |
0,0 |
0,2 |
0,0 |
0,0 |
0,3 |
|
Запитання не ставилося |
82,4 |
88,2 |
90,2 |
97,4 |
92,4 |
Серед форм проведення подібних обговорень (як добровільних, так і примусових) домінують збори, мітинги, дискусії за місцем роботи (див. табл. 4.9 і 4.10).
Таблиця 4.9
Розподіл відповідей респондентів на запитання: “Чи брали Ви участь у якихось із перерахованих тут формах публічного обговорення політичної реформи за власним бажанням?” Респондент міг вибрати кілька варіантів відповіді, тому сума відсотків перевищує 100%.
|
|
Серед усіх опитаних |
Серед тих, хто брав участь в обговоренні політичної реформи, |
|
Збори, мітинги, дискусії за місцем роботи |
3,1 |
63,4 |
|
Збори, мітинги, дискусії за місцем проживання |
1,1 |
23,0 |
|
Написання листів до газет, журналів, на ТБ, на радіо |
0,0 |
0,9 |
|
Написання листів із пропозиціями до органів державної влади |
0,2 |
4,8 |
|
Участь у зборах політичних партій |
0,3 |
7,0 |
|
Участь у зборах громадських організацій |
0,5 |
10,4 |
|
Відвідування громадських приймалень |
0,2 |
5,0 |
|
Вуличні мітинги |
0,2 |
4,6 |
|
Інші форми |
0,2 |
4,7 |
|
Немає відповіді |
0,4 |
8,9 |
|
Запитання не ставилося |
95,1 |
|
Таблиця 4.10
Розподіл відповідей респондентів на запитання: “Чи брали Ви участь у якихось із перерахованих тут формах публічного обговорення політичної реформи не за власним бажанням?” Респондент міг вибрати кілька варіантів відповіді, тому сума відсотків перевищує 100%.
|
|
Серед усіх опитаних |
Серед тих, хто брав участь в обговоренні політичної реформи |
|
Збори, мітинги, дискусії за місцем роботи |
0,5 |
10,3 |
|
Збори, мітинги, дискусії за місцем проживання |
0,1 |
2,2 |
|
Написання листів до газет, журналів, на ТБ, на радіо |
0,0 |
0,0 |
|
Написання листів із пропозиціями до органів державної влади |
0,0 |
0,0 |
|
Участь у зборах політичних партій |
0,0 |
0,0 |
|
Участь у зборах громадських організацій |
0,0 |
0,0 |
|
Відвідування громадських приймалень |
0,0 |
0,0 |
|
Вуличні мітинги |
0,0 |
0,0 |
|
Інші форми |
0,1 |
1,3 |
|
Немає відповіді |
4,2 |
86,3 |
|
Запитання не ставилося |
95,2 |
|
Вищий рівень участі представників “провладного” електорату в обговоренні можна пояснити тим, що на участь в обговоренні частіше вказують мешканці регіонів, де “кандидати від влади” мають більшу підтримку. Наприклад, у Східному регіоні на участь в обговоренні вказали 12%, тоді як у Західному 6%. Тобто місцеві еліти у Східному регіоні помітно частіше організовували обговорення політичної реформи (насамперед за місцем роботи), ніж, скажімо, у Західному регіоні.
1,5% опитаних відповіли, що їх особисто або їхніх знайомих примушували підписувати листи, звернення, протоколи тощо на підтримку політичної реформи, запропонованої президентом України.
5. Ставлення громадян України до окремих положень політичної реформи
Респондентів запитували про їх ставлення до окремих положень запропонованої Президентом політичної реформи. Як свідчать результати опитування, найчастіше громадяни України підтримують такі пропозиції: «скорочення загальної кількості народних депутатів» (76%), «призначення суддів на 10 рокiв (а не до виходу на пенсiю, як зараз)» (69%), «депутат, обраний від політичної партії або виборчого блоку партій, який вийшов чи виключений із фракції цієї партії або виборчого блоку партій, позбавляється депутатських повноважень» (62%), Як бачимо, найбільшу підтримку, мають ті пропозиції Президента, які не є найбільш важливими в проекті політичної реформи, оскільки вони не визначають зміни у взаєминах між гілками влади.
Серед більш важливих пропозицій, які формують новий характер відносин між гілками влади, найчастіше підтримуються такі: надання Президенту права розпускати нижню палату парламенту у випадку, якщо нижня палата до 1 грудня не затвердить державний бюджет на наступний рік (57%), надання Президенту права розпускати нижню палату парламенту у випадку, якщо нижня палата протягом двох мiсяцiв не сформує Уряд (54%), і якщо ця палата протягом місяця не сформує постійно діючу парламентську більшість (48%), збереження за Президентом права приймати рішення про відставку тих членів Уряду, яких він призначив (48%), вибори органiв мiсцевого самоврядування, Верховної Ради та Президента мають проходити в один рiк, але у різні терміни (49%), закони (окрім законів про податки, бюджет та амністію) можуть прийматися всеукраїнським референдумом без затвердження їх будь-яким органом влади (45%).
Більше супротивників, ніж прихильників, мають такі пропозиції Президента: верхня палата парламенту не може бути розпущена за жодних обставин (відповідно 43 і 19%), депутати Верховної Ради та мiсцевих рад мають обиратися на п'ять рокiв, а не на чотири роки, як зараз (відповідно 40 і 31%), надання Президенту права призначати не третину (як зараз), а половину складу Конституцiйного Суду (відповідно 34 і 25%).
Пропозиція надання верхнiй палатi права схвалювати або не схвалювати закони, прийняті нижньою палатою, має однакову кількість як прихильників, так і супротивників (по 27%), кількість же прихильників створення двопалатного парламенту істотно не перевищує кількість супротивників (відповідно 30 і 28%).
Загалом можна сказати, що високу підтримку мають більшість тих пропозицій, які в разі прийняття дозволяють Президенту істотно впливати на політичне життя України (насамперед це стосується права Президента розпускати нижню палату парламенту і призначати частину членів Уряду).
Тут потрібно звернути увагу на те, що хоча ідея
проведення виборів Президента, депутатів парламенту та місцевих рад має досить
широку підтримку населення, ідея продовження повноважень депутатів парламенту
та міцевих рад із чотирьох до п'яти років частіше відкидається. З цього можна
зробити висновок, що більш прийнятною для громадян України була б пропозиція
скорочення терміну повноважень Президента з п'яти до чотирьох років, що
дозволило б проводити президентські, парламентські вибори і вибори до місцевих
рад протягом одного року.
Таблиця 5.1
Розподіл
відповідей респондентів на запитання стосовно підтримки окремих положень
політичної реформи, %
|
|
Під- тримують |
Не під-тримують |
Не мають думки |
Немає відповіді |
|
Скорочення загальної кількості депутатів з 450 до 381 (300 депутатів нижньої
палати і 81 – верхньої палати) |
76,0 |
7,7 |
12,7 |
3,6 |
|
Призначення
суддів на 10 років (а не до виходу на пенсію, як зараз) |
69,3 |
7,2 |
17,5 |
5,9 |
|
Депутат, обраний від політичної партії або виборчого
блоку партій, який вийшов чи виключений із фракції цієї партії або виборчого блоку
партій, позбавляється депутатських повноважень |
62,2 |
11,8 |
20,6 |
5,3 |
|
У випадку, якщо нижня палата до 1 грудня не затвердить державний бюджет на наступний рік, Президент може розпустити цю палату |
57,3 |
15,0 |
21,9 |
5,9 |
|
У випадку, якщо нижня палата протягом двох місяців не сформує Уряд, Президент може розпустити цю палату |
53,6 |
16,8 |
23,5 |
6,1 |
|
Вибори органів місцевого самоврядування, Верховної Ради та Президента мають проходити в один рік, але у різний час |
48,6 |
21,8 |
23,4 |
6,2 |
|
Збереження за Президентом права приймати рішення про відставку тих членів уряду, яких він призначив |
48,3 |
22,0 |
23,0 |
6,7 |
|
Надання Президенту права розпускати нижню палату парламенту e випадку, якщо ця палата протягом місяця не сформує постійно діючу парламентську більшість |
47,9 |
19,6 |
25,7 |
6,7 |
|
Закони (окрім законів про податки, бюджет та амністію) можуть прийматись всеукраїнським референдумом без затвердження їх будь-яким органом влади; закон, прийнятий референдумом, підписує Президент |
44,8 |
23,4 |
23,5 |
8,3 |
|
Постійно діюча парламентська більшість пропонує Президенту кандидатуру Прем’єр-міністра. Президент вносить запропоновану кандидатуру до парламенту. Нижня палата парламенту затверджує кандидатуру Прем’єр-міністра, подану Президентом. |
37,4 |
17,8 |
35.1 |
9,6 |
|
37,1 |
19,9 |
34,6 |
8,3 |
|
|
Призначення Президентом за поданням Прем’єр-міністра міністрів внутрішніх справ, із питань надзвичайних ситуацій, закордонних справ, оборони, а також голів Державної податкової адміністрації, Державної митної служби, Служби безпеки та Державного комітету у справах охорони державного кордону, як це є зараз. |
37,0 |
25,5 |
30,3 |
7,2 |
|
Надання тільки нижній палаті парламенту права відправляти у відставку Прем’єр-міністра та ту частину уряду, яку ця палата призначає |
35,2 |
21,0 |
35,7 |
8,1 |
|
Депутати Верховної Ради та місцевих рад мають обиратися не на чотири роки, як зараз, а на п’ять років |
31,0 |
40,2 |
22,4 |
6,4 |
|
29,9 |
27,5 |
34.1 |
8,5 |
|
|
Надання верхній палаті права схвалювати або не схвалювати закони, прийняті нижньою палатою |
27,4 |
26,5 |
37,1 |
9,0 |
|
Надання Президенту права
призначати не третину (як зараз), а половину складу Конституційного
Суду |
24,6 |
34,5 |
32,0 |
8,9 |
|
Верхня палата парламенту не може бути розпущена за жодних обставин |
18,6 |
42,6 |
29,4 |
9,5 |
Якщо порівнювати ставлення до окремих пропозицій Президента в різних регіонах, то насамперед потрібно зазначити, що по більшості пропозицій вона зростає в напрямку Захід ® Південь® Схід (див. табл. 5.2). Тобто найнижчою вона є у Західному регіоні, а найвищою у Південному й Східному. Приблизно однакову підтримку у регіонах мають лише пропозиції стосовно призначення суддів на 10 років, а не до виходу на пенсію, стосовно позбавлення депутатських повноважень депутатів, які,будучи обраними з партійними списками, вийшли або були виключені з партійної фракції (ці дві пропозиції мають однаково високу підтримку у всіх регіонах), а пропозиція «верхня палата парламенту не може бути розпущена за жодних обставин” має низький рівень підтримки у всіх регіонах.
Таблиця 5.2
Рівень підтримки окремих положень політичної реформи в регіонах (наведено відсотки
респондентів, які зазначили, що підтримують те чи інше положення політичної
реформи, яка виноситься на обговорення).
|
|
Регіон: |
||||
|
|
Західний |
Західно-Централь-ний |
Східно-Централь-ний |
Півден-ний |
Східний |
|
23,6 |
23,6 |
30,6 |
35,6 |
36,7 |
|
|
Скорочення загальної кількості депутатів з 450 до 381 (300 депутатів нижньої палати і 81 – верхньої палати) |
69,6 |
72,3 |
76,9 |
79,0 |
82,3 |
|
Надання верхній палаті права схвалювати або не схвалювати закони, прийняті нижньою палатою |
22,0 |
21,9 |
28,4 |
32,9 |
32,3 |
|
Постійно діюча парламентська більшість пропонує Прези-денту кандидатуру Прем’єр-міністра, Президент вносить запропоновану кандидатуру до парламенту, Нижня палата парламенту затверджує кандидатуру Прем’єр-міністра, подану Президентом, |
28,5 |
39,8 |
35,2 |
39,3 |
42,5 |
|
Призначення Президентом за поданням Прем’єр-міністра міністрів внутрішніх справ, із питань надзвичайних ситуацій, закордонних справ, оборони, а також голів Державної податкової адміністрації, Державної митної служби, Служби безпеки та Державного комітету у справах охорони державного кордону, як це є зараз, |
30,9 |
32,9 |
31,5 |
39,7 |
48,3 |
|
29,3 |
35,0 |
41,8 |
34,8 |
45,0 |
|
|
Надання тільки нижній палаті парламенту права відправляти у відставку Прем’єр-міністра та ту частину уряду, яку ця палата призначає |
24,6 |
36,0 |
37,9 |
37,0 |
39,6 |
|
Збереження за Президентом права приймати рішення про відставку тих членів уряду, яких він призначив |
34,0 |
51,0 |
50,3 |
48,6 |
55,8 |
|
Надання Президенту права розпускати нижню палату парламенту у випадку, якщо ця палата протягом місяця не сформує постійно діючу парламентську більшість |
38,5 |
46,8 |
38,7 |
57,3 |
56,1 |
|
У випадку, якщо нижня палата протягом двох місяців не сформує Уряд, Президент може розпустити цю палату |
47,1 |
50,7 |
44,5 |
59,4 |
64,4 |
|
У випадку, якщо нижня палата до 1 грудня не затвердить державний бюджет на наступний рік, Президент може розпустити цю палату |
49,0 |
54,0 |
51,5 |
62,3 |
68,0 |
|
Верхня палата парламенту не може бути розпущена за жодних обставин |
18,6 |
15,3 |
14,7 |
22,1 |
22,0 |
Продовження таблиці 5.2
|
|
Західний |
Західно-Централь-ний |
Східно-Централь-ний |
Півден-ний |
Східний |
|
Закони (окрім законів про податки, бюджет та амністію) можуть прийматись всеукраїнським референдумом без затвердження їх будь-яким органом влади; закон, прийнятий референдумом, підписує Президент |
39,2 |
35,4 |
52,1 |
47,5 |
52,4 |
|
Депутати Верховної Ради та місцевих рад мають обиратися не на чотири роки, як зараз, а на п’ять років |
26,7 |
31,6 |
24,5 |
33,2 |
37,0 |
|
Вибори органів місцевого самоврядування, Верховної Ради та Президента мають проходити в один рік, але у різний час |
35,1 |
51,0 |
50,9 |
49,1 |
55,2 |
|
Депутат, обраний від політичної партії або виборчого
блоку партій, який вийшов чи виключений із фракції цієї партії або виборчого блоку
партій, позбавляється депутатських повноважень |
61,0 |
63,1 |
63,3 |
60,4 |
63,0 |
|
Надання Президенту права призначати не третину (як
зараз), а половину складу Конституційного Суду |
20,4 |
20,5 |
21,4 |
33,2 |
27,7 |
|
Призначення суддів на 10 років (а не до виходу на пенсію, як зараз) |
65,2 |
70,5 |
73,0 |
68,4 |
69,4 |
Якщо розглядати вплив
електоральних орієнтацій респондентів на їхнє ставлення до окремих положень
проекту політичної реформи, то тут насамперед потрібно відзначити наявність
істотних відмінностей між тими, хто має намір голосувати на майбутніх
президентських виборах за кандидатів, які представляють нинішню парламентську
більшість (В.Литвина, В.Медведчука, С.Тігіпка, В.Януковича) та тих, хто має
намір голосувати за кандидатів від опозиції (О.Мороза, П.Симоненка,
Ю.Тимошенко та В.Ющенка). Перші значно частіше висловлюють прихильність
практично до всіх положень реформи. При цьому істотної різниці в позиціях
прихильників кандидатів від лівої опозиції (О. Мороза та П.Симоненка) та правої
опозиції (Ю.Тимошенко та В.Ющенка) не спостерігається.
Так,
створення двопалатного парламенту серед тих, хто має намір голосувати за
“кандидатів від влади” має більше прихильників, ніж супротивників (відповідно
41 і 25%), тоді як серед симпатиків опозиційних кандидатів - відповідно 31 і 34%. Серед інших
положень, які серед симпатиків “провладних” кандидатів мають більше
прихильників, а серед опозиційного електорату - більше супротивників, відносяться також: положення про надання верхній палаті права схвалювати або не схвалювати закони, прийняті
нижньою палатою (серед “провладного електорату” це положення підтримують 39%,
не підтримують -22%; серед опозиційного - відповідно 27 і 33%) положення “депутати Верховної Ради та
місцевих рад мають обиратися не на чотири роки, як зараз, а на п’ять років”
(серед провладного електорату це положення підтримують 47%, виступають проти - 32%, тоді як серед опозиційного електорату - відповідно 32 і 45%); надання Президенту права
призначати не третину (як зараз), а половину складу Конституційного Суду (серед
“провладного” електорату - відповідно 39 і 27%,
серед опозиційного - 24 і 41%).
Наділення лише верхньої палати контролюючими
парламентськими функціями підтримується більшістю прихильників влади, серед
симпатиків опозиції частки прихильників і супротивників рівні (по 31%).
Положення про те, що верхня палата не може бути розпущена
за жодних обставин, частіше відкидають як прихильники влади (відповідно 28 і
40%), так і прихильники опозиції (відповідно 21 і 45%).
Всі інші положення проекту реформи переважно схвалюють як
симпатиками влади, так і прихильниками опозиції, але рівень підтримки цих
положень серед перших усе ж вищий, ніж серед других.
6. Загальна оцінка громадянами соціально-політичних наслідків політичної
реформи, ставлення до реформи в цілому
На запитання про наслідки проведення
політичної реформи для розвитку соціально-політичної ситуації в Україні
відповідали лише ті, респонденти, які знайомі з пропозиціями Президента
стосовно цієї реформи (тобто 61% всіх опитаних). Серед них 24% (або
14% усіх опитаних) вважають, що політична ситуація в Україні внаслідок
упровадження реформи поліпшиться,
відповідно 17 і 11%, що вона погіршиться, а
відповідно 41 і 25% - що вона не зміниться. Тобто найбільш поширеною в
українському суспільстві є думка про те, що наша країна цілком може обійтися і
без такої реформи. Ті, хто вважає, що вона нічого не змінить, разом із тими,
хто переконаний, що вона зашкодить суспільству, становлять більшість громадян,
які цікавляться проблемами, пов'язаними з політичною реформою. Ті, хто
оптимістично дивляться на результати впровадження реформи, перебувають у явній
меншості.
Як бачимо з
таблиці 6.1, найбільше таких оптимістів у Східному регіоні, а найменше - у Західному. На ставлення до
політичної реформи істотно впливають електоральні симпатії респондентів - прихильники опозиційних політиків значно більш скептично оцінюють можливі
наслідки реформи, ніж ті, хто мають намір на наступних виборах голосувати за
політичних діячів, які входять до нинішньої парламентської більшості (див.
табл. 6.2).
Позиція прихильників різних опозиційних кандидатів не є достатньо однорідною.
Так, серед тих, хто має намір голосувати за В.Ющенка, все ж деякою мірою
переважають ті, хто вважає, що ситуація внаслідок запровадження реформи
покращиться (таких 25%, тоді як погіршення ситуації очікують 18% з-поміж них).
Серед представників електорату О.Мороза вони становлять відповідно 19 і 24%,
П.Симоненка - 13 і 27%, Ю.Тимошенко - 19 і 32%.
Таблиця 6.1
Розподіл відповідей респондентів на запитання: «Як Ви вважаєте, запропонована Президентом політична реформа може привести до покращення політичної ситуації в Україні, її погіршення, чи політична ситуація від цього не зміниться?», залежно від регіону %
|
|
Регіони: |
||||
|
Як Ви вважаєте, запропонована Президентом політична реформа може привести до ... |
Західний |
Західно-Центральний |
Східно-Централь-ний |
Південний |
Східний |
|
...покращення політичної ситуації в Україні, |
17,7 |
20,9 |
24,4 |
24,9 |
32,0 |
|
...її погіршення, |
22,8 |
20,3 |
19,8 |
12,4 |
9,8 |
|
...чи політична ситуація від цього не зміниться? |
37,1 |
42,1 |
37,6 |
43,5 |
43,6 |
|
Важко сказати, немає відповіді |
22,4 |
16,7 |
18,2 |
19,1 |
14,7 |
Таблиця 6.2
Розподіл відповідей респондентів на запитання: «Як Ви вважаєте, запропонована Президентом політична реформа може привести до покращення політичної ситуації в Україні, її погіршення, чи політична ситуація від цього не зміниться?», залежно від намірів голосування на президентських виборах, %
|
|
Голосуватимуть
за: |
|
|||
|
Як Ви вважаєте, запропонована Президентом політична реформа може привести до ... |
“кандидатів від влади” (Литвина, Медведчука, Тігіпка,
Януковича) |
“кандидатів від опозиції” (Мороза, Симоненка,
Тимошенко, Ющенка) |
Голосу-ватимуть проти всіх |
Не підуть голосувати |
Ще не визна-чилися |
|
...покращення політичної ситуації в Україні, |
42,3 |
20,4 |
12,6 |
15,7 |
21,1 |
|
...її погіршення, |
8,5 |
22,9 |
18,2 |
15,7 |
11,0 |
|
...чи політична ситуація від цього не зміниться? |
33,3 |
40,7 |
45,5 |
52,9 |
45,0 |
|
Важко сказати, немає відповіді |
15,8 |
16,0 |
23,8 |
15,7 |
23,0 |
Проектом реформи передбачається, що створення двопалатного
парламенту супроводжуватиметься скороченням загальної кількості народних депутатів.
Як показують результати опитування, скорочення кількості депутатів
підтримується більшістю (76%) громадян.
Разом із тим, 27% (або 44% тих, хто знайомий з положеннями пропонованого
проекту реформи, вважають, що на утримання двопалатного парламенту, навіть якщо
загальна кількість депутатів зменшиться, потрібно буде витрачати більше коштів,
ніж зараз витрачається на
утримання однопалатного парламенту (протилежної точки зору, що це
вимагатиме менше коштів, дотримуються відповідно 14 і 22%).
Ця обставина
може істотно вплинути на ставлення до політичної реформи взагалі. І дійсно, як
показують результати опитування, серед тих, хто вважає, що витрати на утримання
парламенту після того, як у ньому стане дві палати, зменшаться, 42%
вважають, що запропонована Президентом політична реформа може призвести
покращення політичної ситуації в Україні, і лише 7% - до її погіршення, то
серед тих, хто вважає, що ці витрати зростуть - відповідно 18 і 26%. Серед перших
вважають, що реформу взагалі не потрібно проводити, 2%, а серед других -18 %.
Стосовно того, чи призведе здійснення реформи, запропонованої Президентом, до передачі частини президентських повноважень парламенту або ж до
посилення влади Президента, то 15% тих, хто знайомий з положеннями реформи (або
9% усіх опитаних) вважають, що запровадження реформи призведе до передачі
частини влади Президента до парламенту, посилення влади Президента очікують
відповідно 45 і 27%. При цьому точки зору прихильників влади й опозиції з цього
питання мало відрізняються.
Ті, хто
вважає, що політична реформа призведе до посилення повноважень парламенту,
значно більш оптимістичніше дивляться на її наслідки: 46% із них очікують
покращення ситуації у країні після її запровадження, і лише 13% - погіршення, тоді як серед тих,
хто вважає, що наслідком реформи буде посилення влади Президента - відповідно 20 і 25%.
Як відомо, часто
висловлюється думка, що ухвалення проекту політичної реформи призведе до
подовження повноважень нинішнього Президента України Л.Кучми. З цією точкою
зору згодні 31% опитаних, не згодні - 14%.
З цим питанням
також пов’язана проблема, коли проводити президентські, парламентські
вибори та вибори органів місцевого самоврядування, якщо, згідно із проектом
політичної реформи, буде прийняте рішення проводити ці вибори протягом
одного року.
Як бачимо з
таблиці 6.3, найчастіше висловлюється думка, що вибори потрібно проводити вже в
2004 році. Значною мірою бажання якомога швидше провести вибори до всіх органів
державної влади є свідченням низької довіри до неї, прагненням якнайшвидше
замінити нинішніх її представників. Потрібно зазначити, що навіть серед
представників “провладного” електорату 60% тих, хто відповідав на це запитання,
хотіли б, щоб ці вибори відбулися вже в 2004 році.
Таблиця 6.3
Розподіл відповідей респондентів на запитання: “Якщо будуть прийняті зміни до Конституції, згідно з якими вибори депутатів Верховної Ради, органів місцевого самоврядування і Президента мають проводитись протягом одного року, то в якому році, на Вашу думку, треба провести перші такі вибори?”, %
|
|
Серед усіх опитаних |
Серед тих, хто знайомий з пропозиціями стосовно політичної реформи |
У 2004 році
|
37,6 |
61,8 |
|
У 2005 році |
4,4 |
7,2 |
|
У 2006 році |
1,9 |
3,1 |
|
Після 2006 року |
1,1 |
1,7 |
|
Важко сказати, не знаю |
14,5 |
23,9 |
|
Немає відповіді |
1,4 |
2,2 |
|
Запитання не ставилося |
60,8 |
100,0 |
Таблиця 6.4
Розподіл
відповідей респондентів на запитання: “Коли, на Вашу думку, слід проводити
запропоновану конституційну реформу?”, %
|
|
Серед усіх опитаних |
Серед тих, хто знайомий з пропозиціями стосовно політичної реформи |
|
До президентських виборів 2004 року |
20,3 |
33,3 |
|
Після президентських виборів 2004 року |
16,1 |
26,5 |
|
Це не має значення |
8,4 |
13,8 |
|
Її не слід проводити взагалі |
7,3 |
12,1 |
|
Важко відповісти, не
знаю |
8,7 |
14,3 |
|
Запитання не
ставилося |
60,7 |
|
Істотно
відрізняються думки респондентів щодо того, коли потрібно проводити запропоновану
конституційну реформу (див. табл. 6.4). Серед представників “провладного”
електорату більше прихильників проведення реформи до президентських виборів
2004 року (45% тих, хто відповідав на це запитання), тоді як лише 25% - за проведення реформи після
виборів, серед тих, хто має намір голосувати за представників лівої опозиції - відповідно 35 і 24%, а от серед
тих, хто має намір голосувати за представників правої опозиції, дещо більше
прихильників ідеї проведення реформи після президентських виборів (відповідно
31 і 34%).
Природно, що
ті, хто очікує покращення ситуації після проведення реформи, хотіли, щоб вона
проводилася якнайшвидше (54% хотіли б, щоб вона проводилася до президентських
виборів 2004 року) і тільки 24% -після них, тоді як серед тих, хто на наслідки реформи
дивиться песимістично -відповідно
22 і 31%, а ще 27% з-поміж них вважають, що її взагалі не потрібно проводити.
7. Електоральні орієнтації громадян України
Запитання, за кого будуть голосувати респонденти на наступних президентських виборах, було включене до опитувальника насамперед для того, щоб проаналізувати ставлення до політичної реформи людей з різними електоральними орієнтаціями. Однак, безумовно, інформація про наміри голосування цікава сама по собі.
Таблиця 7.1 показує, як серед дорослого населення в
цілому змінилися частки прихильників потенційних кандидатів на посаду Президента від різних політичних сил. Порівняно з лютим 2003 року зріс лише рейтинг В.Януковича, знизилася також
частка тих, хто має намір голосувати проти всіх кандидатів. Якщо ж порівнювати
дані останнього опитування з результатами лютого 2002 року, то спостерігається
зниження рейтингу П.Симоненка та В.Медведчука та зростання рейтингу
Ю.Тимошенко.
Таблиця 7.1
Динаміка електоральних орієнтацій громадян
України, %. Розподіл відповідей респондентів на запитання: “Скажіть, будь
ласка, якщо президентські вибори відбувалися б найближчої неділі і в бюлетень для голосування
були внесені такі кандидати, то що Ви зробили б?”, %
|
Проголосували б за: |
2002 лютий |
2002 листопад |
2003 лютий |
2003
травень |
|
Віктора Ющенка |
23,4 |
24,8 |
23,5 |
21,4 |
|
Петра Симоненка |
13,7 |
9,2 |
11,1 |
10,4*** |
|
Віктора Януковича* |
- |
- |
5,2 |
8,1** |
|
Юлії Тимошенко |
3,6 |
6,0 |
4,8 |
6,1*** |
|
Віктора Медведчука |
6,2 |
5,3 |
4,6 |
4,1*** |
|
Олександра Мороза |
3,8 |
4,1 |
4,6 |
4,9 |
|
Володимира Литвина |
1,2 |
1,3 |
1,9 |
2,7 |
|
Сергія Тігіпка |
0,9 |
0,9 |
1,1 |
1,2 |
|
Проголосували б проти всіх |
8,2 |
15,2 |
15,0 |
11,6** |
|
Не пішли б голосувати |
5,3 |
4,8 |
6,6 |
7,7 |
|
Важко сказати |
18,4 |
17,5 |
19,1 |
19,5 |
|
Не дали відповіді |
1,9 |
3,7 |
2,5 |
2,3 |
* У лютому та листопаді 2002 року прізвище В.Януковича
не включалося до списку можливих кандидатів, з-поміж яких респондентів просили
зробити вибір.
** Різниця з даними за лютий 2003 року статистично значуща на рівні 0,05.
*** Різниця
з даними за лютий 2002 року статистично значуща
на рівні 0,05.
Розподіли прихильників провідних політичних діячів у
п’яти великих регіонах України в більшості випадків істотно не
відрізняються від їхніх розподілів три місяці тому (див. табл. 7.2).
Таблиця 7.2
Динаміка електоральних орієнтацій громадян України
у регіонах, %
|
Проголосували б за: |
Західний |
Західно-Центральний |
Східно-Центральний |
Південний |
Східний |
|||||
|
|
02. 2003 р. |
05. 2003 р. |
02. 2003 р. |
05. 2003 р. |
02. 2003 р. |
05. 2003 р. |
02. 2003 р. |
05. 2003 р. |
02. 2003 р. |
05. 2003 р. |
|
Володимира Литвина |
1,0 |
1,0 |
3,5 |
4,5 |
1,0 |
1,5 |
1,6 |
2,9 |
1,7 |
3,2 |
|
Віктора Медведчука |
1,9 |
2,9 |
2,7 |
3,5 |
6,8 |
3,1* |
5,3 |
6,2 |
6,9 |
4,8 |
|
Олександра Мороза |
1,8 |
2,9 |
7,8 |
6,8 |
7,1 |
8,6 |
2,6 |
2,3 |
3,4 |
3,9 |
|
Петра Симоненка |
3,2 |
5,0 |
8,4 |
7,2 |
13,5 |
10,7 |
10,7 |
11,7 |
19,5 |
17,5 |
|
Сергія Тигіпка |
0,0 |
0,3 |
1,2 |
0,6 |
3,0 |
3,1 |
1,2 |
1,0 |
0,2 |
1,1 |
|
Юлію Тимошенко |
7,6 |
10,7 |
6,2 |
9,1 |
5,5 |
5,2 |
3,5 |
2,3 |
1,4 |
2,5 |
|
Віктора Ющенка |
55,6 |
51,0 |
25,8 |
23,5 |
16,7 |
19,3 |
11,6 |
7,8 |
8,9 |
6,6 |
|
Віктора Януковича |
1,5 |
2,1 |
2,6 |
4,7 |
1,9 |
7,6** |
0,8 |
5,2* |
17,9 |
19,7 |
|
Проголосували б проти всіх |
10,5 |
6,0* |
14,2 |
13,6 |
12,2 |
15,0 |
24,0 |
12,2** |
13,7 |
11,6 |
|
Не пішли б голосувати |
1,5 |
2,4 |
6,6 |
7,0 |
7,6 |
4,9 |
8,5 |
14,3* |
8,9 |
9,8 |
|
Важко сказати |
12,9 |
12,6 |
17,4 |
17,7 |
23,2 |
19,3 |
26,1 |
31,7 |
16,7 |
16,8 |
|
Не дали відповіді |
2,3 |
3,1 |
3,6 |
1,9 |
1,4 |
1,8 |
4,1 |
2,3 |
0,8 |
2,7 |
* Різниця з даними за лютий 2003 року статистично значуща на рівні 0,05.
** Різниця з даними за лютий 2003 року статистично значуща на рівні 0,01.
Статистично значущі відмінності зафіксовані лише у
Східно-Центральному регіоні стосовно В.Медведчука, рейтинг якого тут знизився,
і В.Януковича, рейтинг якого зріс; та у Південному регіоні, де також зріс рейтинг
В.Януковича. Як і три місяці тому, прихильників Ющенка більше в усіх
регіонах, крім Південного й Східного. Зараз у Східному регіоні його
випереджають Симоненко та Янукович, а в Південному регіоні він має приблизно
рівні позиції із Симоненком (оскільки різниця відсотків респондентів, які мають
намір за них голосувати, не є у цьому регіоні статистично значущою).
Висновки
Загалом рівень поінформованості громадян України про положення проекту політичної реформи не можна назвати високим, що зумовлено насамперед низьким інтересом громадян до політики в цілому. Чим вищий інтерес до політики, тим вищий рівень ознайомленості з положеннями проекту реформи. Рівень ознайомленості з пропозиціями Президента, так само як і інтерес до політики в цілому, істотно вищий у респондентів із високим освітнім рівнем.
Рівень ознайомленості з пропозиціями Президента істотно нижчий у Південному та Східному регіонах порівняно з іншими регіонами. У Східному регіоні це частково пояснюється нижчим інтересом його населення до політики порівняно з іншими регіонами. Однак найбільш значущою причиною для обох цих регіонів, на нашу думку, є та обставина, що населення саме цих двох регіонів помітно рідше отримує інформацію про політичне життя з газет, а саме газетні видання мають можливість найбільш детально викласти зміст положень політичної реформи. Домінування телебачення у поширенні інформації про політичне життя у цих регіонах особливо виражене. Очевидно, із цієї точки зору має сенс збільшення ефірного часу для програм, в яких подається інформація про зміст положень політичної реформи, насамперед на телеканалах, які популярні у Південному та Східному регіонах.
А оскільки рівень ознайомлення з положеннями реформи російськомовного населення є нижчим, ніж україномовного населення, то можна говорити і про необхідність збільшення обсягів інформації про політичну реформу насамперед у російськомовних засобах масової інформації.
Найчастіше джерелом інформування про пропозиції Президента стосовно політичної реформи є телебачення. Однак “глибина” ознайомлення з положеннями реформи через телебачення є досить незначною. Тобто телебачення (так само як і радіо) виявилося неспроможним надати громадянам детальну інформацію про основні положення політичної реформи.
Громадяни демонструють досить низький рівень довіри як до державних джерел інформації про політичну реформу, так і до опозиційних (хоча до перших рівень довіри все ж вищий). Досить відрізняється ставлення до державних та опозиційних джерел інформації у регіонах Відносно більшу перевагу державним джерелам інформації про політичну реформу, ніж опозиційним, висловлюють мешканці всіх регіонів, але у Південному й Східному регіоні перевага у рівні довіри державним джерелам порівняно з опозиційними особливо помітна. Мешканці цих регіонів рідше, ніж по країні в цілому, знайомі з точкою зору опозиції стосовно політичної реформи, мешканці Східного регіону рідше демонструють і бажання ознайомитися з точкою зору опозиції.
Рівень ознайомлення з точкою зору опозиції стосовно політичної реформи по країні в цілому є невисоким - із нею знайомі лише 28% респондентів.
32% усіх респондентів зазначили, що вони обговорювали її питання у приватних розмовах із родичами, друзями, сусідами, колегами. 11 % респондентів було відомо про те, що у їхньому місті (селищі, селі) були такі публічні обговорення політичної реформи, в яких вони при бажанні могли взяти участь. Особисто брали участь в обговоренні політичної реформи 5% опитаних. Люди з високим освітнім рівнем частіше беруть участь в обговоренні політичної реформи як у колі друзів, колег чи родичів, так і в публічних обговореннях.
1,5% опитаних відповіли, що
їх особисто або їхніх знайомих примушували підписувати листи, звернення,
протоколи тощо на підтримку політичної реформи, запропонованої Президентом
України.
Як свідчать результати опитування, найчастіше громадяни України підтримують такі пропозиції Президента: скорочення загальної кількості народних депутатів; призначення суддiв на 10 рокiв (а не до виходу на пенсiю, як зараз); депутат, обраний від політичної партії або виборчого блоку партій, який вийшов чи виключений із фракції цієї партії або виборчого блоку партій, позбавляється депутатських повноважень. Тобто найбільшу підтримку, мають ті пропозиції Президента, які не є найбільш важливими в проекті політичної реформи, оскільки вони не визначають зміни у взаєминах між гілками влади.
Серед більш важливих пропозицій, які формують новий характер відносин між гілками влади, найчастіше підтримуються такі: надання Президенту права розпускати нижню палату парламенту у випадку, якщо нижня палата до 1 грудня не затвердить державний бюджет на наступний рік; надання Президенту права розпускати нижню палату парламенту у випадку, якщо нижня палата протягом двох мiсяцiв не сформує Уряд; і якщо ця палата протягом місяця не сформує постійно діючу парламентську більшість; збереження за Президентом права приймати рішення про відставку тих членів Уряду, яких він призначив; вибори органiв мiсцевого самоврядування, Верховної Ради та Президента мають проходити в один рiк, але у різні терміни; закони (окрім законів про податки, бюджет та амністію) можуть прийматися всеукраїнським референдумом без затвердження їх будь-яким органом влади.
Більше супротивників, ніж прихильників, мають такі пропозиції Президента: верхня палата парламенту не може бути розпущена за жодних обставин; депутати Верховної Ради та мiсцевих рад мають обиратися на п'ять рокiв, а не на чотири роки, як зараз; надання Президенту права призначати не третину (як зараз), а половину складу Конституцiйного Суду.
Пропозиція надання верхнiй палатi права схвалювати або не схвалювати закони, прийняті нижньою палатою, має однакову кількість як прихильників, так і супротивників; кількість же прихильників створення двопалатного парламенту істотно не перевищує кількість супротивників.
Загалом можна сказати, що високу підтримку мають більшість тих пропозицій, які в разі прийняття дозволяють Президенту істотно впливати на політичне життя України (насамперед це стосується права Президента розпускати нижню палату парламенту і призначати частину членів Уряду).
Хоча ідея проведення виборів Президента, депутатів парламенту та місцевих рад має досить широку підтримку населення, ідея продовження повноважень депутатів парламенту та місцевих рад із чотирьох до п'яти років частіше відкидається. З цього можна зробити висновок, що більш прийнятною для громадян України була б пропозиція скорочення терміну повноважень Президента з п'яти до чотирьох років, що дозволило б проводити президентські, парламентські вибори і вибори до місцевих рад протягом одного року.
Якщо порівнювати ставлення до окремих пропозицій Президента в різних регіонах, то насамперед потрібно зазначити, що по більшості пропозицій вона зростає в напрямку Захід ® Південь® Схід. Тобто найнижчою вона є у Західному регіоні, а найвищою у Південному й Східному. Приблизно однакову підтримку у регіонах мають лише пропозиції стосовно призначення суддів на 10 років, а не до виходу на пенсію; стосовно позбавлення депутатських повноважень депутатів, які,будучи обраними з партійними списками, вийшли або були виключені з партійної фракції (ці дві пропозиції мають однаково високу підтримку у всіх регіонах); а пропозиція «верхня палата парламенту не може бути розпущена за жодних обставин” має низький рівень підтримки у всіх регіонах.
Наявні істотні відмінності у підтримці більшості положень проекту реформи між тими, хто має намір голосувати на майбутніх президентських виборах за кандидатів, які представляють нинішню парламентську більшість, та тими, хто має намір голосувати за кандидатів від опозиції. Перші підтримують ці положення помітно частіше, ніж другі.
Найбільш
кардинально відрізняються точки зору прихильників влади й опозиції стосовно
таких положень: створення двопалатного парламенту; надання верхній палаті права
схвалювати або не схвалювати закони, прийняті нижньою палатою; депутати
Верховної Ради та місцевих рад мають обиратися не на чотири роки, як зараз, а
на п’ять років; надання Президенту права призначати не третину (як зараз), а
половину складу Конституційного Суду. Ці положення мають підтримку прихильників
“провладних” кандидатів на президентську посаду, але переважно відкидаються
прихильниками кандидатів від опозиції.
Судячи
за оцінками респондентів наслідків проведення політичної реформи для розвитку
соціально-політичної ситуації в Україні, ті, хто вважає, що вона нічого не
змінить, разом із тими, хто переконаний, що вона зашкодить суспільству,
становлять більшість громадян, які цікавляться проблемами, пов'язаними з політичною
реформою; ті,
хто оптимістично дивляться на результати впровадження реформи, перебувають у
явній меншості. Тобто, хоча лише незначна частина громадян прямо називає
реформу непотрібною, в українському суспільстві мало виражене переконання в
тому, що проведення реформи є вкрай необхідним.
Прихильники
опозиційних політиків значно більш скептично оцінюють можливі наслідки реформи,
ніж ті, хто мають намір на наступних виборах голосувати за політичних діячів,
які входять до нинішньої парламентської більшості .
Незважаючи
на проголошені цілі реформи, громадяни України частіше вважають, що її
результатом буде посилення влади Президента. При цьому точки зору прихильників
влади й опозиції з цього питання мало відрізняються.
Частіше респонденти
вважають, що ухвалення проекту політичної реформи призведе до подовження
повноважень нинішнього Президента України Л.Кучми, що є небажаним для більшості
громадян. Тому найчастіше висловлюється думка, що передбачені реформою
вибори Президента, парламенту та місцевих органів влади потрібно проводити вже
в 2004 році. Значною мірою бажання якомога швидше провести вибори до всіх
органів державної влади є свідченням низької довіри до неї, прагненням
якнайшвидше замінити нинішніх її представників.