Пресреліз підготовлений Заступником директора КМІС Антоном Грушецьким

 

Упродовж 7-13 вересня 2022 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус». Методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) опитано 2000 респондентів, що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим). Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України (у межах, які контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року). До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року (АР Крим, м. Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали закордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищувала 2,4% для показників, близьких до 50%, 2,1% для показників, близьких до 25%, 1,5% - для показників, близьких до 10%, 1,1% - для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Зокрема, якщо ще в травні серед всіх опитаних нами респондентів 2,5-4% проживали на окупованих після 24 лютого територіях (і це відповідало відсотку тих, хто там проживає, бо генерація номерів телефонів була випадковою), то зараз через вимкнення окупантами телефонного зв’язку нам вдалося опитати менше респондентів, що проживають в окупованих населених пунктах, зокрема їх кількість складає 0,3%. Важливо зазначити, що хоча погляди респондентів, які проживали в окупації, дещо відрізнялися, але при цьому загальні тенденції були досить подібні. Тобто неможливість зараз опитати таких респондентів істотно не впливає на якість результатів. Є й інші фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу» (див. Додаток 2).

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

 

 

Всеукраїнські опитування, проведені після повномасштабного вторгнення росії, свідчать про високу згуртованість українського суспільства і навіть подолання давніх міжрегіональних розбіжностей з окремих питань (наприклад, щодо зовнішньополітичного вектору[1]).

Водночас інформаційна війна і спроба насадження проросійських наративів серед населення України продовжується і росія не полишає спроби деструктивно впливати на думки та погляди простих громадян нашої країни. У травні 2022 року опитування КМІС показало, що російська пропаганда «програла» в інтерпретаціях війни і що українці цілком поділяють проукраїнський погляд на неї[2]. Водночас інший важливий вектор російської пропаганди стосується не стільки спроб переконати українців у певному сприйнятті війни, скільки спроб розколоти українське суспільство за різними лініями.

Ми виокремили 7 таких можливих «ліній розколу», чиї наративи циркулюють в українському суспільстві (ми не претендуємо на вичерпність переліку всіх ліній розколу, але вважаємо, що він охоплює досить помітні в медіа просторі наративи):

• «Існує серйозний конфлікт між політичним та військовим керівництвом України»;
• «Керівництво України не приділяє належної уваги нашим захисникам, їх кидають у бій без підготовки і підтримки»;
• «Чиновники наживаються на війні і розкрадають західну зброю»;
• «Влада України готова піти на неприйнятні компроміси з росією»;
• «Захід втомився від України і хоче, щоб Україна домовлялася з росією»;
• «Потрібно негайно шукати і карати винних у можливих прорахунках щодо підготовки до війни навіть ціною єдності в суспільстві»;
• «Жителі, які досі проживають на окупованих після 24 лютого територіях, переважно є колаборантами або їм байдуже до України».

 

Для кожної «лінії розколу» ми сформулювали по два твердження, які є протилежними інтерпретаціями, одна з яких свідчить про те, що респондент згоден, що є такий «розкол», а друга – що, навпаки, «розколу» немає. Респондент мав обрати одне з тверджень, з яким згоден у більшій мірі, а також зазначити, чи він/вона повністю згоден/згоден, чи лише скоріше. Для мінімізації ефекту порядку усі 7 пар тверджень зачитувалися різним респондентам у різному порядку, а «усередині» кожної пари твердження також зачитувалися в різному порядку.

Після отримання результатів ми також провели додатковий аналіз, який показав, що відповіді щодо перших трьох ліній «лінії розколу» є тісно зкорельованими, тобто за ними стоїть спільний фактор, який можна умовно назвати «Єдність і відданість військово-політичного керівництва перемозі у війні». Зв’язки між іншими твердженнями більш суперечливі і неоднозначні, тому їх доцільно аналізувати окремо. Нижче усі «лінії розколу» окремо аналізуються загалом і за окремими важливими соціально-демографічними категоріями.

 

 

Загалом, можна стверджувати, що більшість українців позитивно оцінюють єдність керівництва України і відданість меті перемогти у війні. Утім, досить істотна частка українців вірять і погоджуються з наративами «розколу» з цих питань (14-29%) або не мають кристалізованої думки (15-20%).

Відносно найменш поширеним є наратив щодо «серйозних конфліктів між політичним і військовим керівництвом» – у це вірять 14% респондентів. Натомість 71% респондентів вважають, що військове і політичне керівництво діють злагоджено із спільною метою перемоги.

Більш поширеним є наратив, що «керівництво не приділяє належної уваги нашим захисникам», у який вірять 24% респондентів. Більшість же – 60% – вважають, що керівництво «у мірі можливості проявляє належну увагу захисникам».

Відносно ж найбільше респондентів вірять у наратив, що чиновники наживаються на війні і розкрадають західну зброю – 29%. Проте і в цьому випадків значно більше тих, хто вважає, що зброя «не розкрадається, а використовується нашими захисниками» – 51%. Хоча в цьому випадку також і найбільше тих, хто не визначився з думкою (20%).

 

Графік І.1. Пари тверджень щодо «Відданості військово-політичного керівництва перемозі у війні»

 

 

Відповіді на ці три були зведені в єдиний індекс, який змінюється від 0 (респондент вважає, що є конфлікти всередині керівництва, що керівництво не приділяє належної уваги захисникам і що чиновники розкрадають західну зброю) до 100 (респондент вважає, що конфлікту всередині керівництва немає, керівництво приділяє належну увагу захисникам і що західна зброя не розкрадається). Загалом, 63% респондентів дотримуються погляду, що військово-політичне керівництво демонструє єдність і віддане перемозі у війні. Кількість тих, хто негативно дивиться на ситуацію і, навпаки, вбачає «розколи», у 4 рази менша – 16%. Ще 20% мають проміжні / середні оцінки.

 

 

Графік І.2. Індекс «Єдності і відданості військово-політичного керівництва перемозі у війні»

 

 

У Таблиці І.1 дані наведені у регіональному вимірі, а також у розрізі лінгво-етнічних категорій населення. Як можна бачити, у всіх регіонах та серед усіх лінгво-етнічних категорій переважна більшість позитивно оцінюють єдність і відданість військово-політичного керівництва перемозі у війні. Так, залежно від регіону показник варіює від 61% на Заході до 70% на Сході (і лише від 21% на Заході до 13% на Сході поділяють наративи «розколу»). Щодо лінгво-етнічних категорій, то навіть серед російськомовних росіян 57% дають позитивні оцінки (а вірять у «розколи» – 21%).

Подібні оцінки простежуються і для окремих пар тверджень. Наприклад, залежно від регіону 68-73% вважають, що немає конфлікту між політичним та військовим керівництвом України. Те саме стосується і лінгво-етнічних категорій.

 

Таблиця І.1 Пари тверджень щодо «Єдності і відданості військово-політичного керівництва перемозі у війні» у розрізі окремих категорій населення

% у стовпчику	Захід	Центр	Південь	Схід	Українськомовні українці	Двомовні українці	Російськомовні українці	Російськомовні росіяни
Значення зведеного індексу
Керівництво єдине і віддане	61	64	62	70	61	64	66	57
Проміжні оцінки	18	23	20	18	22	20	19	22
Має місце «розкол»	21	13	18	13	17	16	15	21
Пара №1
Існують серйозні конфлікти між політичним керівництвом країни (Президент, Уряд тощо) та командуванням армії, сторони переслідують різні інтереси	13	14	15	14	13	15	13	20
Політичне керівництво України (Президент, Уряд тощо) та командування армії діють злагоджено як одна команда із спільною метою перемогти у війні	73	72	68	72	73	71	72	62
Важко сказати / Відмова	14	14	18	14	14	14	15	18
Пара №2
Керівництво України не приділяє належної уваги нашим захисникам – їх часто кидають напризволяще непідготовленими, без амуніції та без підтримки	25	23	27	24	23	24	25	26
Керівництво України в міру можливостей приділяє належну увагу потребам наших захисників	59	61	59	62	60	59	64	65
Важко сказати / Відмова	16	16	14	14	16	17	11	9
Пара №3
Українські чиновники наживаються на війні і багато західної зброї розкрадається та не доходять до наших захисників	36	26	28	24	29	26	29	31
Західна зброя не розкрадається в Україні, а використовується нашими захисниками для оборони країни	48	53	49	55	52	51	53	39
Важко сказати / Відмова	16	21	23	21	19	23	18	30

 

 

Лише 5% українців поділяють наратив про «зрадницьку» владу, яка «готова і може піти на неприйнятні для України компроміси з росією». Натомість 87% українців вважають, що влада України не піде на неприйнятні компроміси.

 

Графік ІІ.1. Пара тверджень щодо готовності влади України на неприйнятні поступки

 

 

У всіх регіонах не менше 80% вважають, що влада не піде на неприйнятні компроміси (так вважають від 91% на Заході до 80% на Сході). Лише 3-9% залежно від регіону вважають, що влада може піти на такі компроміси.

 

Таблиця ІІ.1 Пари тверджень щодо готовності влади України на неприйнятні поступки у розрізі окремих категорій населення

% у стовпчику	Захід	Центр	Південь	Схід	Українськомовні українці	Двомовні українці	Російськомовні українці	Російськомовні росіяни
Пара
Влада України готова і може піти на неприйнятні для України компроміси з росією	3	6	5	9	5	5	7	5
Влада України не збирається і не піде на неприйнятні для України компроміси з росією	91	86	86	80	87	87	86	79
Важко сказати / Відмова	7	7	8	12	7	8	7	16

 

 

Також лише 15% українців вірять, що Захід втомлюється від України та хоче, щоб Україна вела перемовини з росією. Водночас 73% українців вважають, що Захід продовжує надавати підтримку України і очікує завершення війни на прийнятних для України умовах.

 

Графік ІІІ.1. Пара тверджень щодо готовності Заходу далі підтримувати Україну

 

 

І в цьому випадку ми бачимо загалом єдність поглядів жителів різних регіонів – від 67% на Заході до 75% на Сході вважають, що Захід продовжує активно підтримувати Україну (водночас наратив «розколу», що Захід втомився, поділяють 13-18% залежно від регіону).

 

Таблиця ІІІ.1 Пари тверджень щодо готовності Заходу далі підтримувати Україну у розрізі окремих категорій населення

% у стовпчику	Захід	Центр	Південь	Схід	Українськомовні українці	Двомовні українці	Російськомовні українці	Російськомовні росіяни
Пара
Захід втомлюється від України і його підтримка слабне. Захід хоче натиснути, щоб Україна пішла на поступки росії	18	15	13	15	16	13	16	9
Захід продовжує в міру можливостей серйозно допомагати Україні. Захід хоче, щоб війна завершилася на прийнятних для України умовах	67	76	75	75	73	77	72	74
Важко сказати / Відмова	15	9	12	10	11	10	12	17

 

31% респондентів навіть ціною можливих конфліктів і загрози єдності готові підтримати ініціатив притягнення до відповідальності тих, хто причетний до можливих прорахунків у підготовці до війни. Утім, більшість (58%) усе-таки вважає, що ці питання потрібно перенести на період після війни, щоб не провокувати конфлікти всередині країни.

 

Графік ІV.1. Пара тверджень щодо необхідності покарання відповідальних за підготовку до війни

 

 

У всіх регіонах більшість (56-64%) вважає, що це питання необхідно перенести на період після війни.

 

Таблиця ІV.1 Пари тверджень щодо необхідності покарання відповідальних за підготовку до війни у розрізі окремих категорій населення

% у стовпчику	Захід	Центр	Південь	Схід	Українськомовні українці	Двомовні українці	Російськомовні українці	Російськомовні росіяни
Пара
Потрібно прямо зараз притягнути до відповідальності всіх причетних до можливих прорахунків у підготовці України до війни, навіть якщо це спровокує конфлікти всередині країни і загрожуватиме єдності	33	33	30	24	33	30	28	29
Притягати до відповідальності причетних до можливих прорахунків у підготовці України до війни потрібно вже після перемоги, тому що зараз це може спровокувати конфлікти всередині країни і загрожуватиме єдності	56	57	60	64	58	60	61	56
Важко сказати / Відмова	10	10	11	12	10	10	11	15

 

 

Лише 12% респондентів критично ставляться до тих, хто продовжує жити на окупованих після 24 лютого територіях, і вважають їх колаборантами або байдужими до України. Переважна більшість (72%) вважають їх жертвами обставин та вважають, що вони хочуть повернення контролю України над окупованими територіями.

 

Графік V.1. Пара тверджень щодо ставлення до тих, хто залишився на окупованій після 24 лютого території

 

 

Залежно від регіону 63-81% вважають жителів окупованих після 24 лютого жертвами обставин і не більше 7-17% вважають їх колаборантами чи байдужими до України.

 

Таблиця V.1 Пари тверджень щодо необхідності покарання відповідальних за підготовку до війни у розрізі окремих категорій населення

% у стовпчику	Захід	Центр	Південь	Схід	Українськомовні українці	Двомовні українці	Російськомовні українці	Російськомовні росіяни
Пара
Більшість жителів, які досі проживають на територіях, окупованих після 24 лютого, продовжують проживати там, тому що дійсно підтримують росіян або їм просто байдуже до України	17	11	7	10	14	8	10	18
Більшість жителів, які досі проживають на територіях, окупованих після 24 лютого – жертви обставин, і вони хотіли б повернення контролю України над цими територіями	63	72	79	81	68	79	80	63
Важко сказати / Відмова	20	17	14	9	18	13	10	19

 

 

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

 

Українці здебільшого не поділяють наративи «розколу», які нам намагаються насадити агенти російського впливу. Відповідні наративи можуть транслюватися як відверто російськими та проросійськими агентами впливу, так і українськими політиками, експертами, журналістами, які можуть не до кінця усвідомлювати далекосяжні наслідки своїх публічно висловлених «поглядів». Критично важливою є абсолютна віра, що влада не буде «здавати» інтереси України, а також віра переважної більшості, що політичне і військове керівництво діють злагоджено (хоча саме ця тема атакується безвідповідальними українськими суб’єктами, які більше за росіян роблять шкоду єдності України).

Водночас те, що третина респондентів хочуть прямо зараз притягнути до відповідальності за можливі прорахунки у підготовці до війни, свідчить про потребу продовження виваженої і аргументованої комунікації з боку влади. Більшість населення усе-таки за пріоритет має суспільну єдність, що дозволяє каналізувати це питання у майбутнє після перемоги. Проте вважати, що наразі жодних проблем немає, не варто, оскільки знову-таки цілеспрямована медійна активність може знову збурити громадськість вимогою «кари».

 Важливим є також продовження активності щодо переконування населення, що Захід лишається надійним партнером України.

Потенційно слабким місцем може бути наратив щодо «розкрадання західної зброї». Українці зазвичай схильні переоцінювати поширеність корупції і в цьому питання більше чверті громадян також бачать «українських чиновників, які наживаються на війні». Цей наратив потрібно розвінчувати усіма можливими засобами.

І насамкінець – у ситуації деокупації важливо розуміти, що більшість громадян на окупованих після 24 лютого територіях – жертви обставин, які насправді чекають на українські збройні сили і хочуть визволення. Епізоди співробітництва з окупантами мають розслідуватися і каратися, але потрібно пам’ятати, що більшість жителів – наші співгромадяни і патріоти. Наратив про «переважання колаборантів і зрадників» ускладнить повернення територій під владу України і загрожуватиме зміцненню єдності.

           

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

 

В українському суспільстві активно обговорюються різні питання пов’язані з внутрішньою ситуацією, а також з відносинами із Західними партнерами. Я буду зачитувати Вам пари тверджень, а Ви скажіть, з яким твердженням Ви згодні більшою мірою. ПІСЛЯ ТОГО, ЯК РЕСПОНДЕНТ ОБЕРЕ ТВЕРДЖЕННЯ: Ви повністю згодні чи скоріше згодні з ним? РАНДОМІЗАЦІЯ ЗАЧИТУВАННЯ ПАР ТВЕРДЖЕНЬ І «ВСЕРЕДИНІ» ПАР ОКРЕМИХ ТВЕРЖЕНЬ

 

ШКАЛА ВІДПОВІДЕЙ ДЛЯ КОЖНОЇ ПАРИ

Повністю погоджуюся з твердженням №1	1
Скоріше погоджуюся з твердженням №1	2
Повністю погоджуюся з твердженням №2	3
Скоріше погоджуюся з твердженням №2	4
ВАЖКО СКАЗАТИ (НЕ ЗАЧИТУВАТИ)	5
ВІДМОВА ВІДПОВІДАТИ (НЕ ЗАЧИТУВАТИ)	6

 

ПАРА №1

Захід втомлюється від України і його підтримка слабне. Захід хоче натиснути, щоб Україна пішла на поступки росії	1
Захід продовжує в міру можливостей серйозно допомагати Україні. Захід хоче, щоб війна завершилася на прийнятних для України умовах	2

 

ПАРА №2

Українські чиновники наживаються на війні і багато західної зброї розкрадається та не доходять до наших захисників	1
Західна зброя не розкрадається в Україні, а використовується нашими захисниками для оборони країни	2

 

ПАРА №3

Існують серйозні конфлікти між політичним керівництвом країни (Президент, Уряд тощо) та командуванням армії, сторони переслідують різні інтереси	1
Політичне керівництво України (Президент, Уряд тощо) та командування армії діють злагоджено як одна команда із спільною метою перемогти у війні	2

 

ПАРА №4

Влада України готова і може піти на неприйнятні для України компроміси з росією	1
Влада України не збирається і не піде на неприйнятні для України компроміси з росією	2

 

ПАРА №5

Керівництво України не приділяє належної уваги нашим захисникам – їх часто кидають напризволяще непідготовленими, без амуніції та без підтримки	1
Керівництво України в міру можливостей приділяє належну увагу потребам наших захисників	2

 

ПАРА №6

Потрібно прямо зараз притягнути до відповідальності всіх причетних до можливих прорахунків у підготовці України до війни, навіть якщо це спровокує конфлікти всередині країни і загрожуватиме єдності	1
Притягати до відповідальності причетних до можливих прорахунків у підготовці України до війни потрібно вже після перемоги, тому що зараз це може спровокувати конфлікти всередині країни і загрожуватиме єдності	2

 

ПАРА №7

Більшість жителів, які досі проживають на територіях, окупованих після 24 лютого, продовжують проживати там, тому що дійсно підтримують росіян або їм просто байдуже до України	1
Більшість жителів, які досі проживають на територіях, окупованих після 24 лютого – жертви обставин, і вони хотіли б повернення контролю України над цими територіями	2

 

 

 

Додаток 2. Методичні коментарі щодо репрезентативності телефонних опитувань, проведених під час війни

  

Навіть до повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року існував ряд факторів, які негативно впливали на репрезентативність опитувань (наприклад, відсутність перепису понад 20 років). Повномасштабна війна, зрозуміло, значною мірою впливає на репрезентативність і ускладнює роботу соціологів, але не унеможливлює її. Доступ до надійних даних про стан настроїв у суспільстві лишається актуальним як для самих українців, так і для наших закордонних партнерів (які, як показали події останніх місяців, часто недооцінювали і не розуміли Україну та українців).

Водночас для збереження об’єктивності потрібно розуміти, які обмеження війна накладає на проведення соціологічних опитувань. У першу чергу ми звертаємо увагу на масштабні переміщення населення. На початку липня представники ЄС оцінювали, що зараз у цих країнах перебувають 3.2-3.7 млн українців – дорослих і дітей. Немає точних даних щодо того, скільки серед них дорослих громадян, але, скоріше за все, мова йде про близько половини. Крім цього, частина українців виїхали в інші країни, крім ЄС. Зокрема, значну частину українців насильно вивезли в росію і Білорусь (за деякими оцінками близько 1 млн). Серед близько 30 млн дорослих громадян (оцінки на момент повномасштабного вторгнення) можна приблизно оцінювати, що близько 10% виїхали закордон, а методом телефонних інтерв’ю неможливо забезпечити надійне опитування цих громадян. Ще більше громадян стали внутрішньо переміщеними особами, але вони значно меншою мірою впливають на якість телефонних опитувань, оскільки практично всі ці громадяни мають мобільні телефони і досяжні для участі в опитуванні (фактично 16% респондентів цього опитування – це ВПО).

Інша важлива проблема – досяжність для опитування населення територій, які були окуповані після 24 лютого 2022 року, через ведення інтенсивних воєнних дій або через перебої з телефонним зв’язком. Зараз зв’язок практично відсутній. У травні 2,5-4% респондентів проживали на цих територіях, зараз у вибірці жителів цих територій – 0,3%. Але потрібно враховувати, що значна частина населення продовжує виїжджати з цих територій. До початку вересня ми оцінювали, що скоріше за все, не більше 1,5-2,5% серед загалом дорослого населення України були недоступні через проблеми із зв’язком. Успішні дії і визволення ряду територій на Харківщині ще зменшують цей відсоток.

На нашу думку, більш істотний вплив на репрезентативність можуть мати або взагалі нижча готовність брати участь в опитуваннях громадян з «проросійськими» настроями, або нещирість тих, хто все-таки взяв участь в опитуванні (враховуючи очевидні факти та панівні думки в медіа щодо російського вторгнення, частина громадян «публічно» не захочуть говорити те, що насправді думають). Якщо говорити про загалом готовність респондентів брати участь в опитуванні, то в останніх опитуваннях ми бачимо або такі ж показники, або дещо нижчі (хоча потрібно мати на увазі, що нижча готовність до участі «проросійськи» налаштованих громадян може компенсуватися вищою готовністю до участі «проукраїнськи» налаштованих громадян).

Ми провели у травні невеликий методичний експеримент, який показує, що громадяни, які зараз беруть участь в опитуваннях за демографічними характеристиками та змістовними настроями близькі до тих, які брали участь в опитуваннях до 24 лютого 2022 року. Попередньо ми бачимо деяке зміщення в сторону «проукраїнськи» налаштованих громадян, що позначається на до 4-6% відхиленнях для окремих запитань (у сторону більш частого обирання відповідей, що відповідають «проукраїнській» інтерпретації подій). Це, на нашу думку, у нинішніх умовах є досить оптимістичним показником. Утім, цей експеримент не дає відповіді, наскільки зараз щирі у своїх відповідях респонденти.

Враховуючи наші власні спостереження і досвід проведення опитувань за багато років, ми все-таки зберігаємо оптимізм, що здебільшого респонденти щиро відповідають на запитання. Наприклад, експеримент із «задуманим знайомим» показує невелику різницю із прямим запитанням. Крім цього, ми припускаємо, що демографічні категорії громадян, які виїхали закордон і недосяжні для телефонного опитування, щонайменше зараз не відрізняються дуже істотно за рядом змістовних настроїв від аналогічних демографічних категорій громадян, які залишилися в Україні.

У підсумку, на нашу думку, ми маємо говорити про деяке зниження репрезентативності та зростання похибки (крім зазначеної раніше формальної похибки додається певне систематичне відхилення через розглянуті вище фактори), але при цьому отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.