КИЕВСКИЙ
МЕЖДУНАРОДНЫЙ
ИНСТИТУТ
СОЦИОЛОГИИ
социологические и
маркетинговые
исследования
 
office@kiis.com.ua

ESC or click to close

Якою має бути політика влади щодо Української Православної Церкви (Московського Патріархату): результати телефонного опитування, проведеного 4-27 грудня 2022 року

Пресреліз підготовлений Заступником директора КМІС Антоном Грушецьким

 

Упродовж 4-27 грудня 2022 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус». Методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) опитано 1010 респондентів, що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим). Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України (у межах, які контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року). До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року (АР Крим, м. Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали закордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищувала 3,4% для показників, близьких до 50%, 3,0% для показників, близьких до 25%, 2,1% - для показників, близьких до 10%, 1,5% - для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Зокрема, якщо ще в травні серед всіх опитаних нами респондентів 2,5-4% проживали на окупованих після 24 лютого територіях (і це відповідало відсотку тих, хто там проживає, бо генерація номерів телефонів була випадковою), то зараз через вимкнення окупантами телефонного зв’язку нам вдалося опитати лише 2 респондентів (з 1010), які наразі проживають в окупованих населених пунктах. Важливо зазначити, що хоча погляди респондентів, які проживали в окупації, дещо відрізнялися, але при цьому загальні тенденції були досить подібні. Тобто неможливість зараз опитати таких респондентів істотно не впливає на якість результатів. Є й інші фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу» (див. Додаток 2).

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

 

Політика влади щодо УПЦ (МП)

 

Респондентам під час інтерв’ю ставилося запитання щодо доцільної політики влади  щодо УПЦ (МП) і пропонувалися три опції на вибір: від повної заборони до цілковитого невтручання (із розслідуванням лише окремих можливих правопорушень). Також пропонувалася «компромісна» середня позиція, коли Церква не забороняється повністю, але над нею встановлюється нагляд і контроль з боку держави.

Як можна бачити. 78% українців вважають, що держава в тій чи іншій мірі має втрутитися в діяльність УПЦ (МП). Зокрема, серед них 54% вважають, що ця Церква має бути повністю забороненою в Україні. Ще 24% виступають за дещо «м’якший» підхід, що не передбачає повної заборони, але передбачає встановлення державного контролю та нагляду.

Лише 12% респондентів вважають, що нічого не варто робити і не варто втручатися у справи УПЦ (МП), а розслідувати лише окремі можливі випадки правопорушень.

 

Графік 1. Як Ви вважаєте, якою має бути зараз політика влади України щодо Української Православної Церкви Московського Патріархату (глава – Онуфрій)?

 


На графіку нижче дані наведені в регіональному вимірі[1]. У всіх регіонах України (від 82% на Заході до 73%) більшість населення виступають за проактивну позицію держави в питанні діяльності УПЦ (МП). Навіть на Півдні і Сході лише, відповідно, 16% і 14% говорять про невтручання у діяльність УПЦ (МП). Водночас на Півдні і Сході трохи менше тих, хто виступає за повну заборону (48% і 41%).

 

Графік 2. Політика щодо УПЦ (МП) у регіональному вимірі

 


На графіку 3 результати наведені у розрізі основних лінгвістичних категорій населення України[2]. Доцільно звернути увагу, що серед російськомовних українців підтримка проактивної позиції влади щодо УПЦ (МП) хоч і дещо нижча, але також істотна – 68% (в т.ч. 44% виступають за повну заборону цієї Церкви).

 

Графік 3. Політика щодо УПЦ (МП) серед основних лінгвістичних категорій населення

 

 

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

 

Раніше цього року КМІС вивчав релігійну самоідентифікацію населення (https://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1129&page=5) і хоча більшість вважають себе православними, але лише 4% ідентифікували себе саме з УПЦ (МП).

Вочевидь, значною мірою ми говоримо про політичну складову в цій ідентифікації і, серед іншого, дані свідчать про невдалі спроби УПЦ (МП) дистанціюватися від іміджу «російської» Церкви. Наші нинішні ж результати лише продовжують демонструвати, що кроки, зроблені УПЦ (МП) цього року, не переконали більшість українців, що це дійсно українська Церква, а скоріше зберігається імідж «п’ятої колони кремля» і результати останніх обшуків правоохоронців та останні заяви від представників Церкви мало допомагають їм (доречно нагадати, що дані наших колег з Центру Разумкова показують, що 52% вважають, що УПЦ (МП) сприяє російській агресії).

Можливо, якби керівництво УПЦ (МП) більш відверто і різко засудило РПЦ та владу росії (і регулярно це повторювали), якби вдалося до більш переконливих рухів щодо розриву будь-яких зв’язків із агресором, якби покарало своїх представників-колаборантів, а також якби більш активно працювало на оборону країни, то ставлення громадськості було би м’якшим. Наразі ж при нинішній політиці УПЦ (МП) не варто шукати співчуття у українців, які щодня демонструють стійкість і мужність у відсічі московському агресору.

 

 


           

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

 

Як Ви вважаєте, якою має бути зараз політика влади України щодо Української Православної Церкви Московського Патріархату (глава – Онуфрій)?

 (% серед усіх респондентів)

100% у стовпчику Регіон: де проживали до 24 лютого 2022 року Україна в цілому Захід[3] Центр Південь Схід
Нічого не робити і не втручатися у справи УПЦ МП. Розслідувати тільки правопорушення окремих представників УПЦ МП, якщо такі правопорушення мають місце 12 11 11 16 14
Встановити державний нагляд і контролювати діяльність УПЦ МП та її представників, але не забороняти повністю 24 25 18 27 31
Повністю заборонити УПЦ МП в Україні 54 57 62 48 41
ВАЖКО СКАЗАТИ (НЕ ЗАЧИТУВАТИ) 8 7 8 9 13
ВІДМОВА ВІДПОВІДАТИ (НЕ ЗАЧИТУВАТИ) 1 0 2 0 1

 

 

Додаток 2. Методичні коментарі щодо репрезентативності телефонних опитувань, проведених під час війни

 

Навіть до повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року існував ряд факторів, які негативно впливали на репрезентативність опитувань (наприклад, відсутність перепису понад 20 років). Повномасштабна війна, зрозуміло, значною мірою впливає на репрезентативність і ускладнює роботу соціологів, але не унеможливлює її. Доступ до надійних даних про стан настроїв у суспільстві лишається актуальним як для самих українців, так і для наших закордонних партнерів (які, як показали події останніх місяців, часто недооцінювали і не розуміли Україну та українців).

Водночас для збереження об’єктивності потрібно розуміти, які обмеження війна накладає на проведення соціологічних опитувань. У першу чергу ми звертаємо увагу на масштабні переміщення населення. Станом на грудень ООН оцінює кількість українців-біженців у майже 7.9 млн. Вочевидь, з огляду на різні причини важко вважати ці дані однозначно точними, але загалом зрозумілий досить істотний масштаб від’їзду з країни. Немає точних даних щодо того, скільки серед них дорослих громадян, але, скоріше за все, мова йде про близько половини. Серед близько 30 млн дорослих громадян (оцінки на момент повномасштабного вторгнення) можна приблизно оцінювати, що близько 15-20% виїхали закордон, а методом телефонних інтерв’ю неможливо забезпечити надійне опитування цих громадян. Ще більше громадян стали внутрішньо переміщеними особами, але вони значно меншою мірою впливають на якість телефонних опитувань, оскільки практично всі ці громадяни мають мобільні телефони і досяжні для участі в опитуванні (фактично 12% респондентів цього опитування – це ВПО).

Інша важлива проблема – досяжність для опитування населення територій, які були окуповані після 24 лютого 2022 року, через ведення інтенсивних воєнних дій або через перебої з телефонним зв’язком. Зараз зв’язок практично відсутній. У травні 2,5-4% респондентів проживали на цих територіях, зараз у вибірці жителів цих територій – лише 2 респондентів з 1010 опитаних. За нашими оцінками на території, які станом на початок вересня були окуповані росією (окуповані після 24 лютого 2022 року), припадало близько 9% серед усього дорослого населення. Враховуючи масовий виїзд населення з цих територій (скоріше за все, мова йде про не менше половини населення), а  також що з цього періоду були визволені значні території Харківщини та Херсонщини, ми оцінюємо, що не більше 3-5% серед загалом дорослого населення України були недоступні через проблеми із зв’язком.

На нашу думку, більш істотний вплив на репрезентативність можуть мати або взагалі нижча готовність брати участь в опитуваннях громадян з «проросійськими» настроями, або нещирість тих, хто все-таки взяв участь в опитуванні (враховуючи очевидні факти та панівні думки в медіа щодо російського вторгнення, частина громадян «публічно» не захочуть говорити те, що насправді думають). Якщо говорити про загалом готовність респондентів брати участь в опитуванні, то в останніх опитуваннях ми бачимо або такі ж показники, або дещо нижчі (хоча потрібно мати на увазі, що нижча готовність до участі «проросійськи» налаштованих громадян може компенсуватися вищою готовністю до участі «проукраїнськи» налаштованих громадян).

Ми провели у травні методичний експеримент, який показує, що громадяни, які зараз беруть участь в опитуваннях за демографічними характеристиками та змістовними настроями близькі до тих, які брали участь в опитуваннях до 24 лютого 2022 року. Попередньо ми бачимо деяке зміщення в сторону «проукраїнськи» налаштованих громадян, що позначається на до 4-6% відхиленнях для окремих запитань (у сторону більш частого обирання відповідей, що відповідають «проукраїнській» інтерпретації подій). Це, на нашу думку, у нинішніх умовах є досить оптимістичним показником.

Утім, цей експеримент не дає відповіді, наскільки зараз щирі у своїх відповідях респонденти. Для оцінки щирості відповідей на чутливі запитання у липні ми провели інший експеримент методом «задуманого знайомого». Результати засвідчили, що респонденти загалом щиро відповідають на запитання опитувань. Тобто у нас є підстави стверджувати, що під час інтерв’ю респонденти дійсно щиро відповідають на наші запитання.

 



[1] За регіоном проживання станом на період до 24 лютого 2022 року.

[2] Лише 1% респондентів визначили себе як росіяни за національністю і водночас як російськомовні. Оскільки таких респондентів мало, ми їх не виводили на графіку.

[3] Склад макрорегіонів такий: Західний макрорегіон – Волинська, Рівненська. Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Закарпатська, Хмельницька, Чернівецька області; Центральний макрорегіон – Вінницька, Житомирська, Сумська, Чернігівська, Полтавська, Кіровоградська, Черкаська, Київська області, м. Київ, Південний макрорегіон – Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська, Херсонська, Одеська області, Східний макрорегіон – Донецька, Луганська і Харківська області.


29.12.2022
ФИЛЬТР ПО ДАТЕ
Год:
Месяц: