ESC or click to close
Пресс-релизы и отчеты
Доцільність визволення Криму військовим шляхом: результати телефонного опитування, проведеного 22 лютого-6 березня 2023 року
Пресреліз підготовлений Виконавчим директором КМІС Антоном Грушецьким
Упродовж 22 лютого-6 березня 2023 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус». Методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) опитано 2007 респондентів, що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим). Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України (у межах, які контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року). До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року (АР Крим, м. Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали закордон після 24 лютого 2022 року. Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищувала 2,4% для показників, близьких до 50%, 2,1% для показників, близьких до 25%, 1,5% - для показників, близьких до 10%, 1,1% - для показників, близьких до 5%. За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Зокрема, якщо ще в травні серед всіх опитаних нами респондентів 2,5-4% проживали на окупованих після 24 лютого територіях (і це відповідало відсотку тих, хто там проживає, бо генерація номерів телефонів була випадковою), то зараз через вимкнення окупантами телефонного зв’язку нам вдалося опитати лише 3 респондентів (з 2007), які наразі проживають в окупованих населених пунктах. Важливо зазначити, що хоча погляди респондентів, які проживали в окупації, дещо відрізнялися, але при цьому загальні тенденції були досить подібні. Тобто неможливість зараз опитати таких респондентів істотно не впливає на якість результатів. Є й інші фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу» (див. Додаток 2). Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.
Чи варто ризикувати, визволяючи Крим військовим шляхом
Абсолютна більшість українців вважають неприйнятними будь-які територіальні поступки для досягнення миру. За останніми даними КМІС лише 9% загалом готові до поступок, хоча 87% українців проти жодних поступок. Утім, це запитання ставилося загалом щодо «територіальних поступок», без конкретизації територій та можливих «компромісних» пропозицій. Водночас нерідко ми чуємо думки на Заході, що питання Криму є «особливим». «Між рядками» (а подекуди і більш прямо) можна бачити думку, що Захід може натиснути на важелі впливу, щоб зупинити українське визволення Криму. У контексті цих дискусії відомий британський науковець Тімоті Гартон Еш (Timothy Garton Ash) запропонував КМІС поставити ще одне запитання про можливе військове визволення Криму. Респондентам пропонувалися два сценарії, один з яких включав допомогу Заходу визволити та надійно захистити всі території включно з Донбасом, проте без Криму. Згідно з цим сценарієм Україна утримується від військового визволення. Другий сценарій – спроби військового визволення Криму, проте з розуміння, що Захід може зменшити допомогу, а війна може затягнутися. Як можна бачити, дійсно у такому підході простір для знаходження «компромісів» розширюється і більше людей готові пристати на такий формат дій. Утім разом з цим більшість респондентів – 64% – вважають, що Україна має намагатися звільнити всю територію включно з Кримом, навіть якщо буде ризик зменшення підтримки Заходу і ризик тривалішої війни. На противагу цьому 24% більше схиляються до варіанту, що в обмін на визволення та захист усіх територій з Донбасом (але без Криму) Україна може утриматися від військових дій в Криму. Графік 1. З яким з цих тверджень Ви згодні більшою мірою?
На графіку нижче дані наведені в регіональному вимірі[1]. У всіх регіонах переважна більшість наполягають на визволенні всіх територій, включно з Кримом. Підтримка «компромісу» становить не більше 27% залежно від регіону.
Графік 2. Доцільність військового визволення Криму у регіональному вимірі
А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:
КМІС (як і інші авторитетні соціологічні компанії) після 24 лютого 2022 року провів десятки всеукраїнських опитувань, в яких різні замовники – західні науковці, аналітики, журналісти тощо – часто намагалися «намацати» у різних формулюваннях та методиках межі допустимих компромісів для українців. Досі складається враження, що справжньою метою деяких коментаторів є не справедливе завершення війни, а віднайдення «саме того» формулювання, при якому українці «добровільно» відмовляться хоча б від певних територій. Утім, результати опитувань і КМІС, і інших компаній одностайні: незалежно від формулювань запитань – просто «мир» не цікавить українців. Українці усвідомлюють, що без додаткових серйозних умов просто припинення вогню лише відкладе подальшу агресію росії, тому боротьба має продовжуватися і поступок не може бути. Водночас додаткові умови на користь України можуть підштовхувати українців до обговорення певних «компромісів». Потрібно розуміти, що значною мірою схвалення українською громадськістю тих чи інших «компромісів» залежить від довіри до західних партнерів у їх реалізації. Хоча українці безумовно підтримують рух до Європи, але також багато українців емоційно реагують на те, як Заходу (часто – важко) давалися (і досі даються) рішення щодо постачання зброї і санкцій проти росії (хоча багато українців і усвідомлюють на раціональному рівні складний контекст, в якому діють Уряди держав Заходу). Як зберігається невизначеність в питанні членства України в НАТО чи переконливих «гарантій безпеки». Українці були гірко навчені Будапештським меморандумом. Тому багато українців просто поки що не бачать для себе переконливих доказів, що Захід зможе надати справжні гарантії безпеки та гарантії в інших сферах (наприклад, відбудови), які були б варті розгляду в контексті можливих «компромісів». Проте ми бачимо фундаментальні зміни у настроях наших партнерів на Заході на користь України. Тому ми маємо «лупати сю скалу», продовжувати і поглиблювати співпрацю із Західними партнерами – і разом рухатися до Перемоги та справедливого миру.
Додаток 1. Формулювання запитань з анкети
З яким з цих тверджень Ви згодні більшою мірою? РАНДОМІЗАЦІЯ ЗАЧИТУВАННЯ (% серед усіх респондентів)
Додаток 2. Методичні коментарі щодо репрезентативності телефонних опитувань, проведених під час війни
Навіть до повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року існував ряд факторів, які негативно впливали на репрезентативність опитувань (наприклад, відсутність перепису понад 20 років). Повномасштабна війна, зрозуміло, значною мірою впливає на репрезентативність і ускладнює роботу соціологів, але не унеможливлює її. Доступ до надійних даних про стан настроїв у суспільстві лишається актуальним як для самих українців, так і для наших закордонних партнерів (які, як показали події останніх місяців, часто недооцінювали і не розуміли Україну та українців). Водночас для збереження об’єктивності потрібно розуміти, які обмеження війна накладає на проведення соціологічних опитувань. У першу чергу ми звертаємо увагу на масштабні переміщення населення. Станом на грудень ООН оцінює кількість українців-біженців у майже 7.9 млн. Вочевидь, з огляду на різні причини важко вважати ці дані однозначно точними, але загалом зрозумілий досить істотний масштаб від’їзду з країни. Немає точних даних щодо того, скільки серед них дорослих громадян, але, скоріше за все, мова йде про близько половини. Серед близько 30 млн дорослих громадян (оцінки на момент повномасштабного вторгнення) можна приблизно оцінювати, що близько 15-20% виїхали закордон, а методом телефонних інтерв’ю неможливо забезпечити надійне опитування цих громадян. Ще більше громадян стали внутрішньо переміщеними особами, але вони значно меншою мірою впливають на якість телефонних опитувань, оскільки практично всі ці громадяни мають мобільні телефони і досяжні для участі в опитуванні (фактично 12% респондентів цього опитування – це ВПО). Інша важлива проблема – досяжність для опитування населення територій, які були окуповані після 24 лютого 2022 року, через ведення інтенсивних воєнних дій або через перебої з телефонним зв’язком. Зараз зв’язок практично відсутній. У травні 2,5-4% респондентів проживали на цих територіях, зараз у вибірці жителів цих територій – лише 3 респонденти з 2007 опитаних. За нашими оцінками на території, які станом на початок вересня були окуповані росією (окуповані після 24 лютого 2022 року), припадало близько 9% серед усього дорослого населення. Враховуючи масовий виїзд населення з цих територій (скоріше за все, мова йде про не менше половини населення), а також що з цього періоду були визволені значні території Харківщини та Херсонщини, ми оцінюємо, що не більше 3-5% серед загалом дорослого населення України були недоступні через проблеми із зв’язком. На нашу думку, більш істотний вплив на репрезентативність можуть мати або взагалі нижча готовність брати участь в опитуваннях громадян з «проросійськими» настроями, або нещирість тих, хто все-таки взяв участь в опитуванні (враховуючи очевидні факти та панівні думки в медіа щодо російського вторгнення, частина громадян «публічно» не захочуть говорити те, що насправді думають). Якщо говорити про загалом готовність респондентів брати участь в опитуванні, то в останніх опитуваннях ми бачимо або такі ж показники, або дещо нижчі (хоча потрібно мати на увазі, що нижча готовність до участі «проросійськи» налаштованих громадян може компенсуватися вищою готовністю до участі «проукраїнськи» налаштованих громадян). Ми провели у травні методичний експеримент, який показує, що громадяни, які зараз беруть участь в опитуваннях за демографічними характеристиками та змістовними настроями близькі до тих, які брали участь в опитуваннях до 24 лютого 2022 року. Попередньо ми бачимо деяке зміщення в сторону «проукраїнськи» налаштованих громадян, що позначається на до 4-6% відхиленнях для окремих запитань (у сторону більш частого обирання відповідей, що відповідають «проукраїнській» інтерпретації подій). Це, на нашу думку, у нинішніх умовах є досить оптимістичним показником. Утім, цей експеримент не дає відповіді, наскільки зараз щирі у своїх відповідях респонденти. Для оцінки щирості відповідей на чутливі запитання у липні ми провели інший експеримент методом «задуманого знайомого». Результати засвідчили, що респонденти загалом щиро відповідають на запитання опитувань. Тобто у нас є підстави стверджувати, що під час інтерв’ю респонденти дійсно щиро відповідають на наші запитання.
[1] Регіон визначається за тим, де респондент проживав до 24 лютого, тобто ВПО, які, наприклад, до 24 лютого проживали в Донецькій області, але зараз проживають в іншій області, вважаються для аналізу жителями Сходу. [2] Склад макрорегіонів такий: Західний макрорегіон – Волинська, Рівненська. Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Закарпатська, Хмельницька, Чернівецька області; Центральний макрорегіон – Вінницька, Житомирська, Сумська, Чернігівська, Полтавська, Кіровоградська, Черкаська, Київська області, м. Київ, Південний макрорегіон – Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська, Херсонська, Одеська області, Східний макрорегіон – Донецька, Луганська і Харківська області.
12.3.2023
|
Наши социальные медиа: