Пресреліз підготовлений Виконавчим директором КМІС Антоном Грушецьким

Упродовж 26 травня-5 червня 2023 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус». Методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) опитано 2013 респондентів, що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим). Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України (у межах, які контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року). До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року (АР Крим, м. Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали закордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищувала 2,4% для показників, близьких до 50%, 2,1% для показників, близьких до 25%, 1,5% - для показників, близьких до 10%, 1,1% - для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Зокрема, якщо в травні 2022 року серед всіх опитаних нами респондентів 2,5-4% проживали на окупованих після 24 лютого територіях (і це відповідало відсотку тих, хто там проживає, бо генерація номерів телефонів була випадковою), то зараз через вимкнення окупантами телефонного зв’язку до вибірки не потрапило жодного респондента, які б наразі проживали в окупованих населених пунктах (разом з цим із загалом 2013 респондентів 70 респондентів до 24 лютого 2022 року проживали в населеному пункті, який зараз окупований). Важливо зазначити, що хоча погляди респондентів, які проживали в окупації, дещо відрізнялися, але при цьому загальні тенденції були досить подібні. Тобто неможливість зараз опитати таких респондентів істотно не впливає на якість результатів. Є й інші фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу» (див. Додаток 2).

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

З 1994 року КМІС регулярно у своїх опитування ставить запитання «Яке з цих тверджень найточніше відповідає фінансовому становищу Вашої сім’ї?» з можливими варіантами:

1 – Нам не вистачає грошей навіть на їжу

2 – Нам вистачає грошей на їжу, але купувати одяг вже важко

3 – Нам вистачає грошей на їжу, одяг і ми можемо дещо відкладати, але цього не вистачає, щоб купувати дорогі речі (такі як холодильник або телевізор)

4 – Ми можемо дозволити собі купувати деякі коштовні речі (такі як телевізор або холодильник)

5 – Ми можемо дозволити собі купити все, що захочемо

Проведені експеримент показали, що відповіді на це запитання зкорельовані з більш складними методиками оцінки добробуту населення, тобто це запитання, особливо в контексті відстеження динаміки, виступає досить надійним інструментом. Зокрема динаміка зміни самооцінки добробуту за попередні роки співпадала з динамікою добробуту за методологією Світового банку.  Цей показник все ж не є об’єктивним, бо включає оцінку того вистачає чи не вистачає грошей, і, скажімо, відсоток тих, кому не вистачало на їжу, за цим показником завжди був вищим, ніж за даними Світового банку, бо Світовий банк орієнтується на кількість калорій, які потрібні для підтримання життя, а люди дають оцінку того чи можуть підтримувати звичний для себе раціон. Але цей показник і не є повністю суб’єктивним, бо ми запитуємо про певні факти з життя респондента.  Він десь посередині між об’єктивним і суб’єктивним показником.

Об’єктивно фінансова ситуація українців після початку війни дуже сильно погіршилася. Нещодавнє опитування КМІС показує, що 64% українців відчувають зниження доходу, а 27% унаслідок вторгнення втратили роботу, значна кількість втратили майно і житло[1].  Якою ж є динаміка самооцінок добробуту українцями?

Нижче на графіку 1 порівнюються відповіді респондентів у лютому 2022 року (до вторгнення) з відповідями у травні 2022 року, грудні 2022 року, травні 2023 року. Для зручності ми будемо вважати варіант 1 «дуже низьким» фінансовим становищем, варіант 2 – «низьким», 3 – «середнім», 4 і 5 разом узяті – «високим».

Як можна бачити, самооцінка населенням свого добробуту практично не змінювалася після російського вторгнення і тримається на приблизно подібному рівні. Зокрема, частка респондентів з дуже низьким рівнем фінансового становища становила 9% перед вторгнення, а станом на травень 2023 року становить 7%. Утім, потрібно враховувати, що зараз ще є 33% респондентів з «низьким» добробутом, тобто загалом наразі в Україні 39% мають «дуже низький» або «низький» добробут (перед вторгнення аналогічний показник становив 41%).

Частка людей з «середнім» добробутом в період між лютим 2022 року і травнем 2023 року була доволі стабільною на рівні 35-36%.

Частка людей з «високим» добробутом становила 22% перед вторгненням, після вторгнення знизилася до 16-17%, але станом на травень 2023 року повернулася до рівня 23%.

Попри об’єктивне зниження доходів двох третин населення України самооцінки добробуту майже не змінилися, бо запити людей під час війни суттєво знизилися вони частіше задовольняються тим, що мають, і вважають, що їм вистачає на їжу чи одяг навіть за істотного зниження доходів.

Графік 1. Рівень фінансового становища сім’ї

У таблиці нижче рівень достатку наведений для окремих демографічних категорій населення. Так, гірше оцінюють своє становища жінки (45% мають «низький» або «дуже низький» достаток порівняно з 32% чоловіків; різниця насамперед має місце для осіб у віці 40 років і старше), старші за віком респонденти (частка тих, хто має «низький» / «дуже низький» достаток зростає з 18% серед 18-29 річних до 61% серед 70+ річних), мешканці Півдня і Сходу (якщо на Заході і в Центрі 34% і 37% мають «низький» / «дуже низький» достаток, то на Півдні і Сході – 44% і 52%), респонденти без вищої освіти (якщо серед респондентів з вищою освітою 29% мають «низький» / «дуже низький» достаток, то серед тих, хто має середню спеціальну освіту – 50%, серед тих, хто має повну середню або нижчу освіту – 44%).

Таблиця 1. Рівень фінансового становища сім’ї серед окремих демографічних категорій

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

Самооцінка населенням свого фінансового становища є важливим виміром стійкості, оскільки росія не відмовляється від ідеї «організувати» в Україні гуманітарну катастрофу та соціально-економічний колапс для того, щоб примусити до капітуляції.

Утім, попри значне зниження рівня доходів і підвищення рівня безробіття загальна самооцінка становища родини, як ми бачимо, залишається на такому ж рівні, як і до вторгнення. Завдяки власним фізичним та емоційним ресурсам та волі до Перемоги, а також завдяки потужній підтримці наших Західних друзів українці демонструють стійкість у перенесення складнощів сьогодення для досягнення омріяної мети – вигнання ворогів, відбудови України та повноцінного приєднання до європейської родини.

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

Скажіть, будь ласка, яке із тверджень, які я зараз зачитаю, найточніше відповідає фінансовому становищу Вашої сім’ї?

 (% серед усіх респондентів)

Додаток 2. Методичні коментарі щодо репрезентативності телефонних опитувань, проведених під час війни

Навіть до повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року існував ряд факторів, які негативно впливали на репрезентативність опитувань (наприклад, відсутність перепису понад 20 років). Повномасштабна війна, зрозуміло, значною мірою впливає на репрезентативність і ускладнює роботу соціологів, але не унеможливлює її. Доступ до надійних даних про стан настроїв у суспільстві лишається актуальним як для самих українців, так і для наших закордонних партнерів (які, як показали події останніх місяців, часто недооцінювали і не розуміли Україну та українців).

Водночас для збереження об’єктивності потрібно розуміти, які обмеження війна накладає на проведення соціологічних опитувань. У першу чергу ми звертаємо увагу на масштабні переміщення населення. Станом на травень 2023 року ООН оцінює кількість українців-біженців у майже 8.3 млн. Вочевидь, з огляду на різні причини важко вважати ці дані однозначно точними, але загалом зрозумілий досить істотний масштаб від’їзду з країни. Немає точних даних щодо того, скільки серед них дорослих громадян, але, скоріше за все, мова йде про близько половини. Серед близько 30 млн дорослих громадян (оцінки на момент повномасштабного вторгнення) можна приблизно оцінювати, що близько 15-20% виїхали закордон, а методом телефонних інтерв’ю неможливо забезпечити надійне опитування цих громадян. Ще більше громадян стали внутрішньо переміщеними особами, але вони значно меншою мірою впливають на якість телефонних опитувань, оскільки практично всі ці громадяни мають мобільні телефони і досяжні для участі в опитуванні (фактично 16% респондентів цього опитування – це ВПО).

Інша важлива проблема – досяжність для опитування населення територій, які були окуповані після 24 лютого 2022 року, через ведення інтенсивних воєнних дій або через перебої з телефонним зв’язком. Зараз зв’язок практично відсутній. У травні 2022 року 2,5-4% респондентів проживали на цих територіях, зараз у вибірку не потрапив жоден респондент, який наразі проживає в окупованому населеному пункті (разом з цим із загалом 2013 респондентів 70 респондентів до 24 лютого 2022 року проживали в населеному пункті, який зараз окупований; зараз ці респонденти проживають в одному з населених пунктів на території, що контролюється Урядом України). За нашими оцінками на території, які станом на початок вересня 2022 року були окуповані росією (окуповані після 24 лютого 2022 року), припадало близько 9% серед усього дорослого населення. Враховуючи масовий виїзд населення з цих територій (скоріше за все, мова йде про не менше половини населення), а  також що з цього періоду були визволені значні території Харківщини та Херсонщини, ми оцінюємо, що не більше 3-5% серед загалом дорослого населення України були недоступні через проблеми із зв’язком.

На нашу думку, більш істотний вплив на репрезентативність можуть мати або взагалі нижча готовність брати участь в опитуваннях громадян з «проросійськими» настроями, або нещирість тих, хто все-таки взяв участь в опитуванні (враховуючи очевидні факти та панівні думки в медіа щодо російського вторгнення, частина громадян «публічно» не захочуть говорити те, що насправді думають). Якщо говорити про загалом готовність респондентів брати участь в опитуванні, то в останніх опитуваннях ми бачимо або такі ж показники, або дещо нижчі (хоча потрібно мати на увазі, що нижча готовність до участі «проросійськи» налаштованих громадян може компенсуватися вищою готовністю до участі «проукраїнськи» налаштованих громадян).

Ми провели у травні 2022 року методичний експеримент, який показує, що громадяни, які зараз беруть участь в опитуваннях за демографічними характеристиками та змістовними настроями близькі до тих, які брали участь в опитуваннях до 24 лютого 2022 року. Попередньо ми бачимо деяке зміщення в сторону «проукраїнськи» налаштованих громадян, що позначається на до 4-6% відхиленнях для окремих запитань (у сторону більш частого обирання відповідей, що відповідають «проукраїнській» інтерпретації подій). Це, на нашу думку, у нинішніх умовах є досить оптимістичним показником.

Утім, цей експеримент не дає відповіді, наскільки зараз щирі у своїх відповідях респонденти. Для оцінки щирості відповідей на чутливі запитання у липні 2022 року ми провели інший експеримент методом «задуманого знайомого». Результати засвідчили, що респонденти загалом щиро відповідають на запитання опитувань. Тобто у нас є підстави стверджувати, що під час інтерв’ю респонденти дійсно щиро відповідають на наші запитання.