Про проєкт «MOBILISE»: КМІС з 2019 року співпрацює з Ольгою Онух (Olga Onuch), професором порівняльної та української політики Манчестерського університету, та її колегами в рамках проєкту «MOBILISE». (Варто зазначити, що нещодавно у видавництві «Човен» вийшов українськомовний переклад праці Ольги Онух і Генрі Гейла «Ефект Зеленського», де, зокрема, використані і дані КМІС.)

Проєкт «MOBILISE» має на меті зрозуміти детермінанти «мобілізації» (у ширшому розумінні політичної мобілізації суспільства / громадян, а не лише військового призову) вдома та за кордоном за допомогою багатохвильового, національно репрезентативного панельного дослідження. У рамках опитування збираються дані про ставлення громадян до протестів, міграції, політичної участі та соціально-політичні фактори. Цей проєкт охоплює чотири країни: Україну, Польщу, Аргентину та Марокко. Таким чином, першочерговою метою проєкту «MOBILISE» є збір інформації про ставлення громадян до та особистий досвід протестів і міграції разом з іншими політичними, соціологічними та демографічними факторами. Ця серія опитувань також дає уявлення про зміни у ставленні з часом, особливо в контексті війни, що триває в Україні.

За цей період КМІС провів низку опитувань, зокрема, у травні 2024 року запитання були додані до регулярного Омнібусу КМІС (опитування було проведене протягом 26 травня-1 червня і методом телефонних інтерв’ю були опитані 2011 дорослих мешканців підконтрольних Уряду України територій).

Результати останньої хвилі опитування (дані були зібрані французькою командою проєкту MOBILISE, очолюваною Sorana Toma): за цим посиланням Ви можете ознайомитися з повною версією результатів (англійською мовою), підготовленими співавторами проєкту: Onuch O., Doyle D., Ersanilli E., Sasse G., Toma S., і Van Stekelenburg J.

Нижче – стислий виклад окремих основних результатів (26 травня-1 червня 2024 року):

• Під час інтерв’ю респондентів просили висловити згоду або незгодну з рядом тверджень. Одне з тверджень: «Зеленський має бути Президентом до кінця воєнного стану». 70% респондентів погодилися з тим, що В. Зеленським має лишатися Президентом до кінця воєнного стану (не згодні з цим – 22%). Залежно від регіону проживання з цим згодні 65-74% респондентів, тобто переважна більшість українців не піддають сумніву легітимність Президента;
• Більшість українців (56%) скоріше або повністю схвалюють діяльність В. Зеленського на посаді Президента України (скоріше або повністю не схвалюють – 37%). У попередньому опитуванні у вересні 2023 року 77% схвалювали його діяльність. Відповідно, рівень схвалення помітно знизився, проте лишається на високому рівні. Крім цього, респондентів просили відповісти, яке з восьми слів / словосполучень краще описує ставлення до Президента. Хоча дійсно є тенденція до зниження частки тих, хто ставиться до Президента із захопленням (з 33% у липні 2022 року до 8% зараз), але загалом більшість українців (69%) мають нейтрально-позитивне ставлення (із більш вираженою нейтральністю, стриманістю);
• Більшість українців (58%) згодні з твердженням, що «Українська влада не повинна йти на компроміси в переговорах. Україна продовжуватиме боротьбу, скільки буде потрібно» (не згодні з таким твердженням – 30%). Частка тих, хто згодний з цим твердженням, знизилася з останні два роки (у травні 2022 року показник був 80%), проти наразі все одно більшість українців виступають за продовження боротьби стільки, скільки буде потрібно. При цьому 65% згодні з твердженням, що результати можливих перемовин з Росією мають бути винесені на референдум (не згодні з цим – 25%);
• Серед українців немає вираженого ставлення до Закону про мобілізацію (що, вочевидь, є наслідком розуміння, що країна потребує вдосконалення процедур рекрутингу, власних страхів та стурбованостей, а також того, що сам Закон охоплює різні сфери). Так, респондентів просили висловити згоду чи незгоду з твердженням «Я підтримую новий закон про мобілізацію». 34% респондентів погодилися (скоріше або повністю) з таким твердженням. Водночас 20% скоріше не погодилися, а 32% зовсім не погодилися (і ще 14% не відповіли на запитання). Варто підкреслити, що незгода з твердженням не є тотожною тому, що люди виступають проти (і тим більше не є свідченням ставлення до потреби самої мобілізації чи потреби давати відсіч ворогу). Безумовно, частина з тих, хто не згоден, є саме противниками. Водночас ще частина може не погоджуватися лише з окремими складовими Закону або мати стримане, нейтральне ставлення.