Пресреліз підготовлений Президентом КМІС Володимиром Паніотто
 та виконавчим директором Антоном Грушецьким

Упродовж 26 листопада-29 грудня 2025 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус», до якого за власною ініціативою додав моніторингові запитання про самооцінку щастя і досвід стресових ситуацій. Методом телефонних інтерв’ю (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) у всіх регіонах України (підконтрольна Уряду України територія) був опитаний 1001 респондентів. Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася Урядом України. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України (водночас частина респондентів – це ВПО, які переїхали з окупованих територій), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищувала 4,1% для показників, близьких до 50%, 3,5% для показників, близьких до 25%, 2,5% - для показників, близьких до 10%, 1,8% - для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу», наводилися раніше КМІС.

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

КМІС з 2000 року регулярно ставить власне моніторингове запитання про досвід стресових ситуацій протягом року (водночас перший досвід – з 1996 року), а з 2001 року – про самооцінку щастя. Нижче в пресрелізі ми розглядаємо результати нашого останнього опитування з цих питань, яке ми провели наприкінці 2025 року.

Основні результати:

• У 2025 році тільки 14% населення України не переживали жодної стресової ситуації (стільки ж було в 2024 році), а 80% українців потрапляли щонайменше в одну стресову ситуацію;
• 36% населення протягом 2025 року переживали бомбардування і обстріли. Далі йдуть такі ситуації, як розлука з близькими (21%) і смерть близьких (20%);
• Водночас на кінець 2025 року 69% українців вважали себе щасливими.

Запитання про стресоваі ситуації КМІС включає час від часу до наших досліджень з 1996 року, коли ми проводили дослідження доходів і витрат населення України на замовлення Світового банку. Перелік стресових ситуацій, імовірно, на той момент відповідав дослідженням Світового банку, які проводилися в інших країнах. З часом список довелося модифікувати, зокрема, з 2014 року (враховуючи російську агресію в Криму та на Донбасі) додалися обстріли і бомбардування. Слід сказати, що КМІС проводив дослідження і за іншими списками стресових ситуацій. Наприклад, для у дослідженні для Національного демократичного інституту (NDI), ми запитували, з чим з переліку  стикалися українці після повномасштабного вторгнення[1].

Графік 1 демонструє найбільш поширені стресові ситуації, які українці переживали станом на грудень 2025 року. Дані свідчать, що значна частина населення продовжує стикатися з серйозними життєвими викликами, пов’язаними як із війною, так і з особистими обставинами.

Найбільш поширеним стресом залишаються бомбардування та обстріли, які пережили 36% респондентів. Значна частка українців також стикалася з довготривалою розлукою з близькими (21%) та втратою близьких (20%), що відображає глибокі соціальні наслідки війни.

Суттєвими залишаються й стреси, пов’язані зі здоров’ям: 13% пережили власну важку хворобу або операцію, ще 9% – важку хворобу близьких. Крім цього, 15% респондентів відчували безпорадність, а 11% зазначили, що стикалися з втратою довіри до людей або проявами підлості.

Економічні труднощі також залишаються важливим фактором: 10% опитаних втрачали роботу і були вимушено безробітними, а 7% опинялися без засобів до існування.

Водночас тільки 14% респондентів зазначили, що не переживали жодних стресових ситуацій. Ще 6% не змогли визначитися з відповіддю.

Загалом результати показують, що навіть на четвертому році повномасштабної війни українці продовжують масово переживати різні типи стресів, причому поєднання воєнних, соціальних та особистих факторів формує складну картину повсякденного досвіду. Водночас наявність помітної частки тих, хто не повідомляє про стреси, може свідчити як про психологічну адаптацію, так і про різну чутливість до стресових подій.

Графік 1. Стресові ситуації, з якими стикалися українці в 2025 році

Графік 2 ілюструє динаміку частки респондентів, які не переживали жодних стресових ситуацій, а також частки тих, хто втрачав роботу або опинявся без засобів до існування у 2013-2025 роках (а в Додатку також наведено дані для 2000, 2005 і 2010 років). Як видно на графіку, у перші роки аналізованого періоду частка тих, хто не переживав жодних стресових ситуацій, була порівняно високою і коливалася в межах 34-49% у 2013-2019 роках. Після 2020 року на тлі пандемії COVID-19 цей показник помітно знизився – до 32% у 2020 році і 29% у 2021 році.

Різке погіршення ситуації відбулося після початку повномасштабної війни: у 2022 році частка тих, хто не переживав жодних стресових ситуацій, зменшилася до 13%, а у 2023 році – до 8%, тобто понад 90% населення стикалися з різними видами стресу. У 2024 році показник залишався на дуже низькому рівні (10%), а у 2025 році дещо зріс до 14%, що може свідчити про певну адаптацію населення до тривалих умов війни.

Графік 2. Відсоток опитаних, які не переживали жодних стресових ситуацій та відсоток тих, хто втратив роботу чи опинився без засобів існування, динаміка протягом 2013-2025 років

Друга (помаранчева) лінія графіку відображає частку респондентів, які втрачали роботу або опинялися без засобів до існування. У 2013-2019 роках цей показник був відносно стабільним і коливався в межах 9-14%, з незначною тенденцією до зниження напередодні пандемії (до 9% у 2019 році).

Після 2020 року спостерігається зростання економічних стресів: у 2020 році – 16%, у 2021 році – 15%, що відображає вплив пандемії на ринок праці. Проте найбільш різке зростання відбулося після початку повномасштабної війни: у 2022 році цей показник зріс до 24%, а у 2023 році залишався дуже високим (23%). У подальші роки видно поступове зниження економічних труднощів, люди адаптувалися і знаходили роботу: у 2024 році – 19%, а у 2025 році – 14%, що наближає показник до довоєнного рівня.

Таким чином, обидві лінії разом демонструють взаємопов’язану динаміку:
з одного боку, різке зростання загального рівня стресу після 2022 року, а з іншого – значне посилення саме економічних труднощів. Водночас у 2024-2025 роках з’являються ознаки часткової стабілізації: частка тих, хто не переживає стресів, дещо зростає, а економічні стреси поступово зменшуються.

У додатку у таблиці Д1 є динаміка по кожному з видів стресових ситуацій, які українці переживали впродовж 2013-2025 років. Зокрема, частка тих, хто пережив бомбардування та обстріли, стрімко зросла з початку війни: з 2% у 2020 році до 36-39% у 2023-2025 роках. Переживання смерті близьких зростає з роками, досягнувши піку в 2023 році (27%) і 2024 році (26%, різниця з 2023 роком статистично незначуща). Далі, у 2025 році, показник трохи знизився. Частка респондентів, які втратили роботу або залишилися без засобів до існування, поступово зростала з 2019 року, досягнувши максимуму в 2022-2023 роках. Далі, до 2025 року показник дещо знизився, що може свідчити про певну адаптацію населення.

КМІС понад 20 років ставить українцям запитання «Чи вважаєте Ви себе щасливою людиною?». Респондентам пропонують п’ять відповідей (як на графіку нижче). На графіку 3 наведені відповіді на це запитання у грудні 2025 року.

Графік 3. Чи вважаєте Ви себе щасливою людиною?

%, грудень 2025

Результати опитування показують, що попри війну та складні обставини, більшість українців відчувають себе щасливими. 69% респондентів вважають себе щасливими: 37% відповіли «так», а ще 32% – «скоріше так, ніж ні». Ще 12% опитаних дали відповідь «і так, і ні», що свідчить про певну неоднозначність або коливання у сприйнятті власного рівня щастя. Водночас 16% респондентів зазначили, що вони нещасливі або скоріше нещасливі (8% відповіли «скоріше ні, ніж так», ще 8% — «ні»). Ще 3% опитаних не змогли визначитися з відповіддю.

Таким чином, частка українців, які відчувають себе щасливими, більш ніж у чотири рази перевищує частку тих, хто почувається нещасливим. Це свідчить про високий рівень життєстійкості та психологічної адаптації українського суспільства, яке навіть у надзвичайно складних умовах війни зберігає відчуття сенсу життя, надію та внутрішній оптимізм.

На графіку 4 показана динаміка відсотку людей, які вважають себе щасливими. Як видно з даних, Україна пройшла складний шлях, і рівень щастя у суспільстві суттєво змінювався протягом останніх двох десятиліть. Частка тих, хто вважає себе щасливими, зросла з 38% у 2001 році до 65% у 2010 році. Однією з можливих причин такого істотного зростання могло бути економічне піднесення в Україні у 2000-х роках, яке тривало з 2002 року до світової економічної кризи 2008 року. Водночас економічні фактори не можуть повністю пояснити ці коливання: зокрема, економічні труднощі після кризи 2008 року не призвели до падіння рівня щастя – навпаки, у 2010 році він досяг одного з найвищих значень за весь період спостережень.

Запитання про щастя ми ставили також у грудні 2021 року, за два місяці до повномасштабного російського вторгнення, а потім у вересні 2022 року, вже після його початку. У 2023 і 2024 роках це запитання ставилося двічі на рік, щоб точніше відстежити динаміку суспільних настроїв під час війни. У грудні 2021 року, напередодні вторгнення, 71% українців вважали себе щасливими, тоді як 15% не вважали себе такими. До грудня 2023 року, попри майже два роки повномасштабної війни, рівень щастя залишався близьким до довоєнного.

На третьому році війни, у 2024 році, показник помітно знизився – з 69% до 58%, що фактично повернуло Україну до рівня, характерного для періоду 2012-2017 років.

Водночас у грудні 2025 року спостерігається помітне відновлення рівня щастя: частка тих, хто вважає себе щасливими, зросла до 69%. Зростання рівня щастя у 2025 році може бути пов’язане з кількома факторами. По-перше, суспільство поступово адаптується до тривалих умов війни. По-друге, після помітного спаду 2024 року спостерігається певний «відскок» показника. Важливу роль можуть відігравати й очікування майбутнього – зокрема дискусії щодо можливих політичних сценаріїв завершення війни та ролі міжнародної підтримки. Водночас дані не дозволяють пов’язати зміну рівня щастя з якоюсь однією конкретною подією.

Графік 4. Чи вважаєте Ви себе щасливою людиною? 2001-2024

    % тих, хто вважає себе щасливим

Якщо розглянути динаміку кількості щасливих, нещасливих і тих, хто не може визначитися  і вважає себе частково щасливими, а частково ні під час повномасштабної війни (графік 5) ми бачимо, що з початком війни рівень щастя не знизився (причини цього парадоксального факту надано у коментарях до пресрелізу, див. нижче). А зниження чисельності щасливих протягом 2025 року відбулося не за рахунок збільшення кількості нещасливих (їх було 16%, приблизно стільки ж, скільки було до початку війни), а за рахунок збільшення кількості тих, хто не зміг визначитися (з 18% до 26%). Так само у грудні 2025 року відсоток щасливих виріс не за рахунок кількості нещасливих (їх кількість 16%, і вона не змінилася за рік), а за рахунок зменшення кількості тих, хто не визначився.  

Графік 5. Динаміка самооцінки щастя протягом 2021-2025 року (деталізація за групами)

Коментар Володимира Паніотто щодо поширеності стресових ситуацій серед українців:

Стресові ситуації, які ми вивчаємо – це конкретні обставини або події, які можуть викликати (а можуть і не викликати) стрес. Не хочеться заплутувати читача термінологією, але є ще стресори (це конкретні сторони стресової ситуації, конкретні фактори, які викликають стрес).  До того ж стрес може бути позитивним і мобілізувати людину, а може бути негативним і спричиняти фізичне чи психологічне виснаження, депресію. Для вивчення саме стресів треба використовувати не одне запитання, а цілий блок запитань. Звичайно, чим більше стресових ситуацій, тим вищий рівень дистресів. Але те, що 80% населення України переживали у 2025 році ту чи іншу стресову ситуацію, не означає, що всі вони мають дистрес. Так, на сайті Інституту соціології НАН України оприлюднено аналітичний матеріал д.соц.н. Сергія Дембіцького «Медіа стресори та психологічне самопочуття населення України», підготовлений для Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення[2].  У цій доповіді мова йшла саме про рівень дистресу населення України (для їх фіксації був використаний експрес-тест «SCL-9-NR»). У жовтні 2023 року нормальний рівень психологічного дистресу продемонстрували 69% опитаних, підвищений – 21%, а високий – 10%. У 2023 році за нашими даними приблизно 90% населення переживали стресові ситуації, а підвищений або високий дистрес мали тільки 31%, тобто третина з них.

Наші дані показують, що дійсно від 2022 року життя українців пов’язане з суцільними стресовими ситуаціями, але вже чотири роки вони продовжують боротися і долати труднощі. Більшість населення готові терпіти війну стільки, скільки це буде потрібно[3]. Інші дослідження КМІС показують, що українці цілком усвідомлюють, що війна є екзистенційною, а мир на будь-яких умовах – неприпустимим. Більшість опитаних не готові до територіальних поступок[4]. Високий рівень переживання стресових ситуацій не означає, що українці готові скласти руки, а все одно попри всі складнощі демонструють волю продовжувати боротьбу.

Коментар Володимира Паніотто щодо самооцінки щастя:

Дослідження, які ми і інші соціологічні центри почали проводити після початку повномасштабного вторгнення, були парадоксальними. Вони показали, що об’єктивно ситуація в країні значно погіршилася, а задоволеність владою, Президентом, різними сторонами життя, рівнем забезпеченості і відчуття щастя – зросли.

Повторюю тут міркування, яке вже висловлював у інших статтях і пресрелізах щодо щастя. По-перше, механізм формування щастя не є простим і лінійним. Наприклад, зростання достатку не завжди призводить до зростання рівня щастя. У США з 1985 до 2005 реальний дохід населення  зріс вдвічі, а рівень щастя не змінився. Справа в тому, що умовно рівень щастя можна представити як дріб, у чисельнику якого є  рівень досягнень в широкому сенсі (рівень матеріальної забезпеченості, творча робота, кохана людина тощо), а у знаменнику рівень посягань (наприклад, який рівень матеріальної забезпеченості людина вважає достатнім).  Сам же рівень посягань формується в залежності від рівня досягнень референтної групи респондента. Як писав американський дослідник щастя Р. Лейард люди не стають щасливішими, коли багатшим стає все їхнє суспільство, люди стають щасливішими, коли стають більш багатими, ніж їхні сусіди. В умовах війни, коли страждають мільйони людей, рівень посягань (знаменник формули щастя) значно знижується, і це компенсує негаразди, які переживають люди. Зрозуміло, що ті, хто знаходиться у зоні бойових дій, стають нещасними, але вони складають лише декілька відсотків.

По-друге, на рівень щастя впливають багато факторів, наприклад, поведінка дітей, інтимні стосунки, стосунки з друзями тощо. І хоча матеріальні умови життя значно погіршилися і багато людей потерпають від розлуки зі своїми сім’ями, але є фактори, що підвищують рівень щастя. Значно зросла згуртованість нашого суспільства, зменшилися регіональні розбіжності, зросла цінність держави для населення України, зросла взаємопідтримка, покращився соціально-психологічний клімат.  Усе це компенсує погіршення ситуації і робить зниження рівня щастя більш повільним.

Попри чотири роки жахливої війни, українці продовжують демонструвати надзвичайну стійкість і оптимізм. За даними дослідження, 69% наших співгромадян вважають себе щасливими, тоді як лише 16% почуваються нещасними. Ці цифри свідчать про силу духу, віру в майбутнє та здатність знаходити радість навіть у найскладніших обставинах. Український народ не лише бореться за свою свободу, але й зберігає незламність у прагненні до щасливого життя.

Додаток 1. Формулювання запитання з анкети.

У яких із цих ситуацій Вам доводилося бувати впродовж року? РАНДОМІЗАЦІЯ ЗАЧИТУВАННЯ. МОЖЛИВО ДЕКІЛЬКА ВІДПОВІДЕЙ.

Чи вважаєте Ви себе щасливою людиною? 

Додаток 2. Таблиці

Таблиця Д1. У яких із цих ситуацій Вам доводилося бувати впродовж року?

% тих, хто переживав ті чи інші стресові ситуації

Продовження

Таблиця Д2. Чи вважаєте Ви себе щасливою людиною?

* За 2012-2013 роки наведено об’єднаний середньорічний показник. Із травня 2015 року наведено дані для України без тимчасово окупованих територій (АР Крим, частина Донецької та Луганської областей).