КИЕВСКИЙ
МЕЖДУНАРОДНЫЙ
ИНСТИТУТ
СОЦИОЛОГИИ
социологические и
маркетинговые
исследования
 
office@kiis.com.ua

ESC or click to close

Міжнародна програма соціального дослідження (ISSP): 95% опитаних громадян України повністю або радше погоджуються, що в країні існує надто велика різниця в доходах

Протягом 12–22 червня 2009 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів всеукраїнське опитування громадської думки. Методом особистого інтерв'ю опитано 2012 респондентів, що мешкають в усіх областях України, АР Крим і в місті Києві за стохастичною вибіркою, репрезентативною для населення України віком від 18 років.

Статистична похибка вибірки (з ймовірністю 0.95 і з урахуваннямдизайн-ефекту 1.5) не перевищує 3.3% для показників близьких до 50%, 2,8% — для показників близьких до 25%, 2,0% — для показників близьких до 10%, 1,4% — для показників близьких до 5% .


Міжнародна програма соціального дослідження (ISSP):

95% опитаних громадян України повністю або радше погоджуються,
що в країні існує надто велика різниця в доходах

 

2009 року, вдруге після приєднання в минулому році до Міжнародної програми соціального дослідження (ISSP) — щорічного порівняльного опитування населення 45 країн за заздалегідь визначеними тематикою й опитувальником — Україна взяла в ньому участь. Польове дослідження здійснювалось фахівцями Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), аналітичне опрацювання — науковцями Інституту соціології НАН України, інформаційна підтримка — Інституту політики за організаційного сприяння Центру «Соціальні індикатори».

Цього року у фокусі дослідження програми ISSP була соціальна нерівність, оцінки соціальної справедливості та ставлення до соціального розшарування громадян України. З 12 по 22 червня 2009 р. Київський міжнародний інститут соціології провів опитування 2012 респондентів за випадковою репрезентативною вибіркою, що відповідає стандартам ISSP і представляє доросле населення України. Дослідження здійснювалось за фінансової підтримки Міжнародного Фонду «Відродження». В рамках участі України у проекті ISSP отримана інформація ретельного опрацьована й готується до друку у вигляді спеціальної брошури. Подаємо деякі узагальнені результати дослідження.

  • Громадяни України масово наполягають на більш дієвому втручанні держави загалом та виконавчої влади зокрема у процеси соціально-економічного розшарування. Саме тут зафіксовані найбільш узгоджені установки населення, які суттєво не варіюються ані за регіонами України, ані за іншими показниками, що диференціюють індивідів. Уряд, на думку населення, має зменшувати соціальну різницю між особами з високими та низькими доходами за рахунок вищого оподаткування тих, хто отримує більше, забезпечувати прийнятний рівень життя для безробітних та бідних.
  • Розміщення на сходинках уявної соціальної піраміди зазвичай залежить від трудової зайнятості респондента. На найнижчій сходинці суспільної ієрархії в Україні розміщує себе третина пенсіонерів і 9% працюючих, а загалом на трьох нижніх сходинках локалізувались майже 70% пенсіонерів, 39% працюючих і трохи менше половини непрацюючих (46%). Середні щаблі зайняті здебільшого працюючими (57%), третиною пенсіонерів і, як не дивно, майже половиною непрацюючих (49%).
  • 95% опитаних повністю або радше погоджуються, що в країні існує надто велика різниця в доходах, і на таке масове переконання не впливає стать, вік, освіта, регіон, тип поселення. Настільки ж були одностайними громадяни й щодо несправедливості в оплаті праці, бо в нас заледве 16% респондентів вважають, що отримують заслужену платню.
  • Помітно відрізняється міра незадоволеності заробітною платою по регіонах: якщо на заході третина респондентів вважає, що «зарплата значно менша за кваліфікацію й вкладені зусилля», то з рухом на схід частка таких постійно зростаючи, сягає там вже 46%. Загалом міра незадоволеності оплатою власної праці й оцінка її як несправедливої й такої, що значно чи трохи менша за кваліфікацію та зусилля, коливається від 67% в Центральному регіоні[1] до 81% у Східному регіоні.
  • Респонденти з вищою освітою дещо частіше вказують на відповідність оплати та кваліфікації — серед них так вважає 17% проти 11% із середньою спеціальною освітою. В цілому ж понад 40% опитаних з освітою вище середньої загальної вважають, що рівень оплати їхньої праці значно нижчий, ніж має бути відповідно до кваліфікації та зусиль, і до третини серед них, що він трохи менший. Таким чином, понад 70% працюючих з вищою та середньою спеціальною освітою вказують на невідповідність зарплати наявній у них кваліфікації.
  • Міру невідповідності зарплати, з точки зору опитаних, можна було оцінити через співставлення реального та бажаного заробітку для представників деяких професій і певних сум, які б відповідали вимозі справедливості оплати. Очевидним розривом у цих уявленнях виявилось те, що лікар-терапевт заробляє втричі менше, ніж заслуговує, коли міністр уряду — втричі більше, хоча справедливо було б, на думку опитаних, якби міністр отримував тільки вдвічі більшу за лікаря платню, а не таку, як зараз — більшу у 20 разів.
  • Досить помітні регіональні відмінності в оцінюванні населенням заробітків окремих представників професій і міри справедливості в оплаті праці. Так, якщо у Центральному та Південному регіонах розмір реальної зарплати, за уявленням респондентів, для лікаря становить 900 грн., то у Східному — 1200 грн.; голови правління великої компанії 10 тис. грн. у Південному та Західному регіонах, 15 тис. грн. — у Східному і 22 тис. грн. у Центральному регіонах, причому тільки в Центральному регіоні вважають, що ця зарплата є справедливою, а не має бути у півтора – два рази нижчою, як вважають в усіх інших регіонах. Щодо заробітної плати продавця в магазині та некваліфікованого робітника на заводі, то, по-перше, є суттєва різниця в уявленнях респондентів про її реальну суму — 800 грн. на заході й 1200 грн. на сході країни, а, по-друге, ці працівники, на думку опитаних, повинні заробляти вдвічі (Східний регіон) чи втричі (Західний регіон) більше від того, що вони заробляють зараз.
  •  Украй несправедливою сприймається опитаними ситуація, коли нерівність в доступі до вищої освіти залежить від рівня матеріального достатку. Водночас майже укоріненою в масовій свідомості є оцінка нерівності шансів на здобуття вищої освіти, адже лише трохи менше третини опитаних вважають, що в Україні кожен має рівні шанси на вступ до університету незалежно від статі, національності чи соціального походження, але дві третини опитаних (64%) погоджуються, що тільки багаті люди можуть дозволити собі сплачувати за навчання в університеті. Якщо в Південному та Східному регіонах такої думки дотримуються майже три чверті опитаних (74% і 71% відповідно), то серед мешканців Центрального регіону таких лише 50%, та й ще тут більше третини вагаються з відповіддю «так» чи «ні». Загалом у країні лише 9% людей вважають, що доступність університетських лав не залежить від заможності родини.
  • Високою серед опитаних є стурбованість нерівністю в доступі до якісних послуг у сфері охорони здоров’я — лише 13% розцінюють як справедливу ситуацію, коли лише особи з високим рівнем доходів можуть дозволити собі якісніше медичне обслуговування, але 61% вважають таку ситуацію несправедливою. Втім, чим вищий рівень освіти респондента, тим частіше така ситуація визнається справедливою: майже кожний четвертий з вищою освітою вбачає справедливим нерівний доступ до якісних медичних послуг в залежності від статків, однак половина з них все ж визнає несправедливість такої ситуації. Найбільш несправедливою вважають таку ситуацію пенсіонери (69%), а з працюючих тільки 57% погодилися з тим, що це «несправедливо» і 15% — що «справедливо».
  • Дев’ять з десяти опитаних (87%), незалежно від регіону, вважають, що зобов’язанням саме уряду є забезпечення прийнятного рівня життя за рахунок зменшення різниці між тими, хто отримує високі та низькі доходи. Більше половини опитаних громадян (54%) дотримуються думки, що люди з високими доходами мають сплачувати набагато більші податки, ніж вони сплачують зараз (у Західному регіоні частка таких сягає найвищого рівня — 60%, а в Центральному — найнижчого — 45%), і ще до 30% схиляються до думки про стягнення з багатих більших податків. Лише 10% респондентів виступають за збереження розмірів податків, причому городяни вдвічі частіше, ніж селяни, і мешканці Східного регіону — вдвічі частіше, ніж мешканці Західного регіону.
  • Оцінюючи міру гостроти конфліктної ситуації в суспільстві, виявилось, що тільки 23% опитаних не вбачають жодних конфліктів між різними категоріями та верствами населення, проте більшість респондентів вказує на конфліктність, особливо у сфері відносин полярних груп. Наявність гострого й дуже гострого конфлікту між багатими та бідними відмічає 44% опитаних, між керівниками та найманими працівниками — 31%, між людьми з суспільної верхівки та людьми з низів — 49%, тоді як про наявність конфлікту між середнім і робітничим класом говорить лише 13% респондентів.
  • Найбільш критично за всіх оцінюють ситуацію з нерівністю у Східному регіоні: про гострий і дуже гострий конфлікт між багатими і бідними тут говорять близько половини (49%) мешканців регіону і як «про не дуже гострий» — ще 21%, тоді як у Центральному регіоні таких, відповідно, — 39% і 21%.
  • Наявність конфлікту та соціальної напруженості між людьми на верхівці суспільства та людьми з низів відмічає більше половини опитаних, причому у Західному, Східному та Південному регіонах кваліфікують цей конфлікт як гострий і дуже гострий 50–52% опитаних і ще близько 20% відмічають його як не дуже гострий. Якщо по країні загалом 26% вважає цей конфлікт дуже гострим, то 11% із цих відповідей припадає на представників робітничого
    класу, — саме вони найвідчутніше сприймають асиметрію між верхами й низами суспільства.

 

Прес-реліз підготували:

Світлана БАБЕНКО — к.с.н., доцент, докторантка Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, та

Ольга ІВАЩЕНКО — к.ф.н., старший науковий співробітник відділу соціальних структур Інституту соціології НАН України.



[1] При аналізі результатів дослідження регіони було згруповано таким чином:

Західний: Волинська, Закарпатська, Iвано-Франкiвська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька області.

Центральний: м. Київ, Київська, Вінницька, Житомирська, Кіровоградська, Полтавська, Сумська, Черкаська, Чернігівська області.

Південний: АР Крим, Запорізька, Миколаївська, Одеська, Херсонська області.

Східний: Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Харківська області.

 


18.12.2009
ФИЛЬТР ПО ДАТЕ
Год:
Месяц: