КИЇВСЬКИЙ
МІЖНАРОДНИЙ
ІНСТИТУТ
СОЦІОЛОГІЇ
соціологічні та
маркетингові
дослідження
 
office@kiis.com.ua

ESC or click to close

Пішов з життя видатний соціолог Володимир Ядов

2-го липня пішов з життя видатний радянський соціолог, один з засновників радянської соціології Володимир Ядов. Висловлюємо свої глибокі співчуття рідним, близьким та друзям.
Приводимо нижче теплі слова та спогади колег.

Валерій Хмелько: "Важко переживається смерть Володимира Олександровича… Дуже важко…  Відчуття таке, начебто йде частина власного життя..  Тієї, яка для мене почалася в 1970 році зі знайомства із самим Володимиром Олександровичем і з опублікованими ним у тому ж році тезами доповіді на міжнародному колоквіумі з соціальної психології в Тбілісі.

Для науки ж, для соціології й соціальної психології особистості, історичними віхами стануть згодом, думаю, дві публікації Володимира Олександровича.  Першої статті щодо диспозиційної регуляції соціальної поведінки особистості, опублікованої в 1975 році й опублікованих у 1979 році  диспозиційної концепції особистості й результатів її верифікації в унікальнім емпіричнім дослідженні «Саморегуляція й прогнозування соціальної поведінки особистості», що  виконано з ініціативи й під керівництвом Володимира Олександровича Ядова".

Володимир Паніотто: "2 липня пішов з життя один із засновників радянської соціології - Володимир Ядов. Він багато зробив і для розвитку української соціології, два місяці тому, в квітні, він був нагороджений медаллю Соціологічної асоціації України за видатний внесок у розвиток соціологічної науки та освіти в Україні. Багато пишуть, що з його смертю пішла епоха (адже немає вже ні Здравомислова, ні Ігоря Кона, ні Грушина, ні Левади).


Я познайомився з ним більше сорока років тому, бачилися не часто, але він зіграв важливу роль і в моєму житті і в житті Валерія Хмелька. Він залишався нормальною порядною людиною в будь-яких ситуаціях, у тому числі очолюючи багато років "головний" соціологічний інститут СРСР і Росії, що не просто. І зараз, під час війни і масового психозу, його позиція дозволяла зрозуміти, що це не ти збожеволів, а щось не так з російським суспільством (з українським, звичайно, теж, але по-іншому).

Я любив Володимира Олександровича і дуже сумно, що його вже
немає".


Роман Ленчовський:  "Дуже сумно ...Так, друзі, йде епоха ... Але - не вся, не в усьому ...Близькі колеги і прямі учні ... Наступні покоління учнів ... Книги ... "Аура" спілкування ... Етос ... Моральна, громадянська, науково-культурна естафета ... І навіть ремесло, ставлення до ремесла ...
 
Реальності товариств на просторах уламків радянської імперії - жахають, кого більше, кого менше ... (Чомусь, звичайно, можна було б і радіти, скажімо, самим "уламках", але не про це мова ...). "Виклики часу" були завжди, і наші Великі Вчителі тим для мене (для нас, нашого кола) надзначущі, що виробляли інваріант адекватної "відповіді" ...
 
Вічна пам'ять ..."



6.7.2015
ФІЛЬТР ЗА ДАТОЮ
Рік:
Місяць: