ESC or click to close
Прес-релізи та звіти
Якими українці бачать відносини України і росії: результати телефонного опитування, проведеного 6-20 липня 2022 року
Пресреліз підготовлений Заступником директора КМІС Антоном Грушецьким
Упродовж 6-20 липня 2022 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус». Методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) опитано 2000 респондентів, що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим). Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України (у межах, які контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року). До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року (АР Крим, м. Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали закордон після 24 лютого 2022 року. Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищувала 2,4% для показників, близьких до 50%, 2,1% для показників, близьких до 25%, 1,5% - для показників, близьких до 10%, 1,1% - для показників, близьких до 5%. За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Зокрема, якщо ще в травні серед всіх опитаних нами респондентів 2.5-4% проживали на окупованих після 24 лютого територіях (і це відповідало відсотку тих, хто там проживає, бо генерація номерів телефонів була випадковою), то зараз через вимкнення окупантами телефонного зв’язку нам вдалося опитати менше респондентів, що проживають в окупованих населених пунктах, зокрема їх кількість складає 0.2%. Важливо зазначити, що хоча погляди респондентів, які проживали в окупації, дещо відрізнялися, але при цьому загальні тенденції були досить подібні. Тобто неможливість зараз опитати таких респондентів істотно не впливає на якість результатів. Є й інші фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу» (див. Додаток 2). Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення. Яких відносин з росією хочуть українці
Абсолютна більшість українців – 79% – вважають, що між Україною і росією мають бути закриті кордони з візами та митницями. Лише 11% вважають, що Україна і росія мають бути незалежними, але дружніми державами з відкритими кордонами без віз і митниць. Також лише 1% респондентів виступають за об’єднання в одну державу. Порівняно з періодом перед повномасштабним вторгненням (станом на лютий 2022 року) з 44% до 79% зросла частка тих, хто вважає, що між Україною і росією мають бути закриті кордони з візами і митницями. Натомість з 48% до 11% стало менше тих, хто виступає за «дружні» відносини між країнами. Також з 5% до 1% знизилася частка тих, хто виступає за об’єднання в одну державу.
Графік 1. Якими б Ви хотіли бачити відносини України з росією?
На графіку 2 дані наведені в регіональному розрізі і порівнюються з результатами до повномасштабного вторгнення станом на середину лютого 2022 року. По-перше, у всіх регіонах переважна більшість (від 86% на Заході до 70% на Сході) вважають, що між Україною і росією мають бути закриті кордони з візами і митницями. По-друге, у всіх регіонах порівняно з лютим значно зросла частка тих, хто виступає за закриті кордони. Зокрема, якщо на Півдні і Сході ще в лютому більшість виступали за «дружні» відносини, то зараз переважна більшість вважає, що між Україною і росією мають бути візи та митниці.
Графік 2. Відносини України і росії в регіональному розрізі
На графіку 3 результати наведені у розрізі лінгво-етнічних категорій населення України. Як можна бачити, більшість серед усіх категорій виступають за те, щоб між Україною і росією були закриті кордони з візами та митницями. Навіть серед російськомовних росіян 52% виступають за закриті кордони, а за «дружні» відносини – 35% (і лише 3% стверджують, що Україні і росії слід об’єднатися в одну державу).
Графік 3. Відносини України і росії в регіональному розрізі серед лінгво-етнічних категорій населення
А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:
Результати останніх соціологічних досліджень засвідчують, що в різних аспектах українці остаточно прощаються з російською імперією. У випадку бажаних відносин з росією українці пройшли умовних три етапи: спочатку в період до 2013 року, тобто до початку Революції Гідності, упевнено знижувалася частка тих, хто прагнув об’єднання України і росію в одну державу. Таких ще в квітні 2008 року було 20%, а в листопаді 2013 року – лише 9%. Утім, частка тих, хто відстоював «закриті» кордони лишалися незмінною на рівні 10-12%, тобто частина українців перейшли від ідеї «об’єднання» до ідеї «дружніх відносин». З 2014 року ідея «об’єднання» остаточно маргіналізувалася і трималася на рівні 5-6%. Натомість більш упевненої ваги набула ідея «закритих» кордонів, яка втім мала 40-45% підтримки до лютого 2022 року і переважала лише на Заході, у той час як на Півдні і Сході продовжувала переважати думка про те, що держави мають бути «дружніми» без віз і митниць (загалом по Україні таких було 45-50%). Можливо також, що справа не в «дружніх» стосунках, а в тому, що багато українців мають родичів в Росії і хотіли б залишити потенційну можливість з ними бачитися без перешкод у вигляді віз та митниць. Так, за даними нашого опитування листопада 2021 року 43% українців відповіли, що у них є близькі родичі в Росії (ще 14% відповіли, що є родичі в Росії, але вони не вважають їх близькими). Частка респондентів, які мають таких родичів зростає від 33% на Заході до 53% на Сході (https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1078)
Після лютого 2022 року агресивність керівництва росії і «звичайних» росіян разом із звірствами російської армії поховали і ідею «дружніх» і «зручних» відносин. Не тільки на рівні України в цілому абсолютна більшість вважає потрібними візи та митниці з росіянами, але і у всіх регіонах ця думка абсолютно переважає. Українці незалежно від регіону чи мови прагнуть відгородитися від росії.
Додаток 1. Формулювання запитань з анкети
Якими б Ви хотіли бачити відносини України з росією? (% серед усіх респондентів)
Розподіл за регіонами, липень 2022 р., % (% серед усіх респондентів)
Додаток 2. Методичні коментарі щодо репрезентативності телефонних опитувань, проведених під час війни
Навіть до повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року існував ряд факторів, які негативно впливали на репрезентативність опитувань (наприклад, відсутність перепису понад 20 років). Повномасштабна війна, зрозуміло, значною мірою впливає на репрезентативність і ускладнює роботу соціологів, але не унеможливлює її. Доступ до надійних даних про стан настроїв у суспільстві лишається актуальним як для самих українців, так і для наших закордонних партнерів (які, як показали події останніх 5 місяців, часто недооцінювали і не розуміли Україну та українців). Водночас для збереження об’єктивності потрібно розуміти, які обмеження війна накладає на проведення соціологічних опитувань. У першу чергу ми звертаємо увагу на масштабні переміщення населення. На початку липня представники ЄС оцінювали, що зараз у цих країнах перебувають 3.2-3.7 млн українців – дорослих і дітей. Немає точних даних щодо того, скільки серед них дорослих громадян, але, скоріше за все, мова йде про близько половини. Крім цього, частина українців виїхали в інші країни, крім ЄС. Зокрема, значну частину українців насильно вивезли в росію і Білорусь (за деякими оцінками близько 1 млн). Серед близько 30 млн дорослих громадян (оцінки на момент повномасштабного вторгнення) можна приблизно оцінювати, що близько 10% виїхали закордон, а методом телефонних інтерв’ю неможливо забезпечити надійне опитування цих громадян. Ще більше громадян стали внутрішньо переміщеними особами, але вони значно меншою мірою впливають на якість телефонних опитувань, оскільки практично всі ці громадяни мають мобільні телефони і досяжні для участі в опитуванні (фактично 14% респондентів цього опитування – це ВПО). Інша важлива проблема – досяжність для опитування населення територій, які були окуповані після 24 лютого 2022 року, через ведення інтенсивних воєнних дій або через перебої з телефонним зв’язком. Зараз зв’язок практично відсутній. У травні 2.5-4% респондентів проживали на цих територіях, зараз у вибірці жителів цих територій – 0.2%. Але потрібно враховувати, що значна частина населення продовжує виїжджати з цих територій, тому, скоріше за все, не більше 1.5-2.5% серед загалом дорослого населення України недоступні через проблеми із зв’язком. На нашу думку, більш істотний вплив на репрезентативність можуть мати або взагалі нижча готовність брати участь в опитуваннях громадян з «проросійськими» настроями, або нещирість тих, хто все-таки взяв участь в опитуванні (враховуючи очевидні факти та панівні думки в медіа щодо російського вторгнення, частина громадян «публічно» не захочуть говорити те, що насправді думають). Якщо говорити про загалом готовність респондентів брати участь в опитуванні, то в останніх опитуваннях ми бачимо або такі ж показники, або дещо нижчі (хоча потрібно мати на увазі, що нижча готовність до участі «проросійськи» налаштованих громадян може компенсуватися вищою готовністю до участі «проукраїнськи» налаштованих громадян). Ми провели у травні невеликий методичний експеримент, який показує, що громадяни, які зараз беруть участь в опитуваннях за демографічними характеристиками та змістовними настроями близькі до тих, які брали участь в опитуваннях до 24 лютого 2022 року. Попередньо ми бачимо деяке зміщення в сторону «проукраїнськи» налаштованих громадян, що позначається на до 4-6% відхиленнях для окремих запитань (у сторону більш частого обирання відповідей, що відповідають «проукраїнській» інтерпретації подій). Це, на нашу думку, у нинішніх умовах є досить оптимістичним показником. Утім, цей експеримент не дає відповіді, наскільки зараз щирі у своїх відповідях респонденти. Враховуючи наші власні спостереження і досвід проведення опитувань за багато років, ми все-таки зберігаємо оптимізм, що здебільшого респонденти щиро відповідають на запитання. Наприклад, експеримент із «задуманим знайомим» показує невелику різницю із прямим запитанням. Крім цього, ми припускаємо, що демографічні категорії громадян, які виїхали закордон і недосяжні для телефонного опитування, щонайменше зараз не відрізняються дуже істотно за рядом змістовних настроїв від аналогічних демографічних категорій громадян, які залишилися в Україні. У підсумку, на нашу думку, ми маємо говорити про деяке зниження репрезентативності та зростання похибки (крім зазначеної раніше формальної похибки додається певне систематичне відхилення через розглянуті вище фактори), але при цьому отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення. [1] Склад макрорегіонів такий: Західний макрорегіон – Волинська, Рівненська. Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Закарпатська, Хмельницька, Чернівецька області; Центральний макрорегіон – Вінницька, Житомирська, Сумська, Чернігівська, Полтавська, Кіровоградська, Черкаська, Київська області, м. Київ, Південний макрорегіон – Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська, Херсонська, Одеська області, Східний макрорегіон – Донецька, Луганська і Харківська області.
1.8.2022
|
Наші соціальні медіа: