ESC or click to close
Прес-релізи та звіти
Показники національно-громадянської української ідентичності
Пресреліз підготовлений Заступником директора Інституту соціології НАН
України, доктором соціологічних наук Сергієм Дембіцьким
Упродовж 6-20 липня 2022 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус». Методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) опитано 2000 респондентів, що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим). Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України (у межах, які контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року). До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року (АР Крим, м. Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали закордон після 24 лютого 2022 року. Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищувала 2,4% для показників, близьких до 50%, 2,1% для показників, близьких до 25%, 1,5% - для показників, близьких до 10%, 1,1% - для показників, близьких до 5%. За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Зокрема, якщо ще в травні серед всіх опитаних нами респондентів 2.5-4% проживали на окупованих після 24 лютого територіях (і це відповідало відсотку тих, хто там проживає, бо генерація номерів телефонів була випадковою), то зараз через вимкнення окупантами телефонного зв’язку нам вдалося опитати менше респондентів, що проживають в окупованих населених пунктах, зокрема їх кількість складає 0.2%. Важливо зазначити, що хоча погляди респондентів, які проживали в окупації, дещо відрізнялися, але при цьому загальні тенденції були досить подібні. Тобто неможливість зараз опитати таких респондентів істотно не впливає на якість результатів. Є й інші фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу» (див. Додаток 2). Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.
85% населення України вважають себе перш за все громадянами своєї країни. При цьому серед різних соціальних категорій населення – вікових, регіональних, лінгво-етнічних, гендерних і поселенських – немає великої різниці за цим показником. Так, серед жителів Сходу 81% вважають себе перш за все громадянами України, серед російськомовних українців – 81%, серед російськомовних росіян – 78%.
На питання «Ким Ви себе перш за все вважаєте?», що стосувалося ідентичності в територіальному та політичному контекстах, майже 85% опитаних обрали варіант відповіді «Громадянином України» (див.табл.1). Мешканцем свого населеного пункту або регіону себе вважають трохи більше 6%. Громадянином світу або Європи себе назвали майже 4%. Близько 3% вважають себе представником етносу або нації. Громадянином колишнього Радянського Союзу себе відчуває трохи менше 1% опитаних. Отже, за невеликими винятками, населення України вважає себе перш за все громадянами своєї країни. Таблиця 1. Ким Ви себе перш за все вважаєте? Респонденти мали дати лише одну відповідь. У таблиці - %
Враховуючи такі однозначні показники, не є дивним, що схожа картина зберігається в різних соціально демографічних групах. У віковому розрізі (табл.2) найбільше відхиляються від показника у 85% респонденти у віці від 18 до 29 років (81,7%), а також респонденти у віці від 70 років і старше (78,1%). В наймолодшій групі при цьому дещо збільшується усі інші види ідентичності за виключенням громадян колишнього радянського союзу (серед молоді розмір даної групи дорівнює 0%). У найстаршій групі збільшення відбувається за двома альтернативами – представників свого етносу, нації, а також громадян колишнього Радянського Союзу. Таблиця 2. Ким Ви себе перш за все вважаєте? Розподіл за віком, %
У регіональному розрізі дещо специфічним є Східний регіон (табл.3). Тут розмір громадянської ідентичності зменшується до 80,7%. За рахунок цього зменшення, а також незначних коливань в інших категоріях, невелике приріст спостерігається серед тих, хто вважає себе мешканцем свого населеного пункту або регіону та серед тих, хто називає себе громадянами світу. Таблиця 3 Ким Ви себе перш за все вважаєте? Розподіл за регіонами, %
В контексті етнічності і мови, яку використовував респондент, дещо відмінні розподіли були зафіксовані серед респондентів, які спілкувалися виключно російською (табл.4). Серед них громадянську ідентичність обрали 88% російськомовних українців і 78% російськомовних росіян, при цьому збільшення зафіксовано для місцевої та глобальної ідентичностей. В свою чергу респонденти, які використовували різні варіанти суміші української та російської мов під час спілкування практично не відрізнялися за своїми відповідями від респондентів, які використовували виключно українську мову. Таблиця 4. Ким Ви себе перш за все вважаєте? Розподіл за лінгво-етнічними групами, %
Утім такі вікові та регіональні відмінності є непринциповими на фоні загальної картини. В інших демографічних групах – за статтю та типом поселення – відхилення є ще менш відчутними (табл.5) Таблиця 5. Ким Ви себе перш за все вважаєте? Розподіл за статтю та типом поселення, %
Показовою є динаміка змін громадянської ідентичності, яка була зафіксована у 1992 році та у період з 2000 року й по теперішній час (для цього використані дані Інституту соціології НАН України). Так, громадянська ідентичність зросла майже у два рази – з 45,6% до 84,6%, зробивши тим самим маргінальними усі інші види ідентичності в територіальному та політичному контексті. Графік 1. Відсоток респондентів, які перш за все вважають себе громадянами України Коментар д.соц.н. Сергія Дембіцького З метою пояснення змін ми розділили графік на 5 етапів: 1) пострадянська адаптація; 2) перша громадянська мобілізація; 3) політична поляризація; 4) друга громадянська мобілізація; 3) третя громадянська мобілізація. На етапі пострадянської адаптації, що характеризувався значними економічними складнощами, але зрештою вийшов до економічного зростання на початку нульових років, громадянська ідентичність хоча й поділялася відносною більшістю населення, але за представленістю була доволі близької до місцевої або регіональної ідентичності. Революційне збурення у 2004 році, або перша громадянська мобілізація, призвело до відчутного посиленні громадянської ідентичності, але не запустило стійкі еволюційні зміни українського суспільства у цьому напрямі. Натомість політичні чвари й корупційні скандали у помаранчевому таборі, а також реванш донецьких політичних квазі-еліт, ознаменували період політичної поляризації, в межах якого позитивні еволюційні зміни стримувалися. Знову ж таки ключовою альтернативною ідентичністю була місцева разом з регіональною. Закладений українським політикумом механізм регіонального конфлікту в якості принципу свого існування та розвитку закономірно призвів до другої громадянської мобілізації – чергових революційних змін у 2013 році, що разом з зовнішньою агресією з бору російської федерації запустило стійкі позитивні еволюційні зміни у прийнятті громадянської ідентичності, яка помірно посилювалася протягом восьми подальших років. Відповідно, місцева та регіональна ідентичність стали однозначно другорядними для українського суспільства, хоча й зберігали порівняно високу поширеність. Нарешті, повномасштабна агресія російської федерації проти України наприкінці лютого 2022 року запустила чергові революційні зміни у ставленні до громадянської ідентичності, або розпочала третій етап громадянської мобілізації, за якої інші варіанти територіальної або політичної ідентичності отримали маргінальне або допоміжне місце. Я очікую, що відтепер і надалі, за умови сталого демократичного розвитку України, громадянська ідентичність не опуститься нижче показника у 75%.
Додаток. Методичні коментарі щодо репрезентативності телефонних опитувань, проведених під час війни Навіть до повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року існував ряд факторів, які негативно впливали на репрезентативність опитувань (наприклад, відсутність перепису понад 20 років). Повномасштабна війна, зрозуміло, значною мірою впливає на репрезентативність і ускладнює роботу соціологів, але не унеможливлює її. Доступ до надійних даних про стан настроїв у суспільстві лишається актуальним як для самих українців, так і для наших закордонних партнерів (які, як показали події останніх 5 місяців, часто недооцінювали і не розуміли Україну та українців). Водночас для збереження об’єктивності потрібно розуміти, які обмеження війна накладає на проведення соціологічних опитувань. У першу чергу ми звертаємо увагу на масштабні переміщення населення. На початку липня представники ЄС оцінювали, що зараз у цих країнах перебувають 3.2-3.7 млн українців – дорослих і дітей. Немає точних даних щодо того, скільки серед них дорослих громадян, але, скоріше за все, мова йде про близько половини. Крім цього, частина українців виїхали в інші країни, крім ЄС. Зокрема, значну частину українців насильно вивезли в росію і Білорусь (за деякими оцінками близько 1 млн). Серед близько 30 млн дорослих громадян (оцінки на момент повномасштабного вторгнення) можна приблизно оцінювати, що близько 10% виїхали закордон, а методом телефонних інтерв’ю неможливо забезпечити надійне опитування цих громадян. Ще більше громадян стали внутрішньо переміщеними особами, але вони значно меншою мірою впливають на якість телефонних опитувань, оскільки практично всі ці громадяни мають мобільні телефони і досяжні для участі в опитуванні (фактично 14% респондентів цього опитування – це ВПО). Інша важлива проблема – досяжність для опитування населення територій, які були окуповані після 24 лютого 2022 року, через ведення інтенсивних воєнних дій або через перебої з телефонним зв’язком. Зараз зв’язок практично відсутній. У травні 2.5-4% респондентів проживали на цих територіях, зараз у вибірці жителів цих територій – 0.2%. Але потрібно враховувати, що значна частина населення продовжує виїжджати з цих територій, тому, скоріше за все, не більше 1.5-2.5% серед загалом дорослого населення України недоступні через проблеми із зв’язком. На нашу думку, більш істотний вплив на репрезентативність можуть мати або взагалі нижча готовність брати участь в опитуваннях громадян з «проросійськими» настроями, або нещирість тих, хто все-таки взяв участь в опитуванні (враховуючи очевидні факти та панівні думки в медіа щодо російського вторгнення, частина громадян «публічно» не захочуть говорити те, що насправді думають). Якщо говорити про загалом готовність респондентів брати участь в опитуванні, то в останніх опитуваннях ми бачимо або такі ж показники, або дещо нижчі (хоча потрібно мати на увазі, що нижча готовність до участі «проросійськи» налаштованих громадян може компенсуватися вищою готовністю до участі «проукраїнськи» налаштованих громадян). Ми провели у травні невеликий методичний експеримент, який показує, що громадяни, які зараз беруть участь в опитуваннях за демографічними характеристиками та змістовними настроями близькі до тих, які брали участь в опитуваннях до 24 лютого 2022 року. Попередньо ми бачимо деяке зміщення в сторону «проукраїнськи» налаштованих громадян, що позначається на до 4-6% відхиленнях для окремих запитань (у сторону більш частого обирання відповідей, що відповідають «проукраїнській» інтерпретації подій). Це, на нашу думку, у нинішніх умовах є досить оптимістичним показником. Утім, цей експеримент не дає відповіді, наскільки зараз щирі у своїх відповідях респонденти. Враховуючи наші власні спостереження і досвід проведення опитувань за багато років, ми все-таки зберігаємо оптимізм, що здебільшого респонденти щиро відповідають на запитання. Наприклад, експеримент із «задуманим знайомим» показує невелику різницю із прямим запитанням. Крім цього, ми припускаємо, що демографічні категорії громадян, які виїхали закордон і недосяжні для телефонного опитування, щонайменше зараз не відрізняються дуже істотно за рядом змістовних настроїв від аналогічних демографічних категорій громадян, які залишилися в Україні. У підсумку, на нашу думку, ми маємо говорити про деяке зниження репрезентативності та зростання похибки (крім зазначеної раніше формальної похибки додається певне систематичне відхилення через розглянуті вище фактори), але при цьому отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.
16.8.2022
|
Наші соціальні медіа: