Пресреліз підготовлений Заступником директора КМІС Антоном Грушецьким

Упродовж 7-13 вересня 2022 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус». Методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) опитано 2000 респондентів, що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим). Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України (у межах, які контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року). До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року (АР Крим, м. Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали закордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищувала 2,4% для показників, близьких до 50%, 2,1% для показників, близьких до 25%, 1,5% - для показників, близьких до 10%, 1,1% - для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Зокрема, якщо ще в травні серед всіх опитаних нами респондентів 2,5-4% проживали на окупованих після 24 лютого територіях (і це відповідало відсотку тих, хто там проживає, бо генерація номерів телефонів була випадковою), то зараз через вимкнення окупантами телефонного зв’язку нам вдалося опитати менше респондентів, що проживають в окупованих населених пунктах, зокрема їх кількість складає 0,3%. Важливо зазначити, що хоча погляди респондентів, які проживали в окупації, дещо відрізнялися, але при цьому загальні тенденції були досить подібні. Тобто неможливість зараз опитати таких респондентів істотно не впливає на якість результатів. Є й інші фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу» (див. Додаток 2).

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

У жовтні 2020 КМІС проводив всеукраїнське телефонне опитування, де серед іншого ставилося запитання «А якби Вам зараз без умов надали громадянство США або ЄС, Ви б поїхали для постійного проживання в ці країни?»[1]. На той момент 28% серед усіх дорослих українців готові були виїхати жити закордон.

У вересні 2022 року ми повторно поставили це запитання і на графіку 1 наведені відповіді респондентів. Як можна бачити, частка тих, хто готовий виїхати жити до США / ЄС, знизилася в 4 рази – з 28% до 7%. Водночас з 69% до 91% стало більше тих, хто не хотів би виїжджати навіть у разі отримання без умов громадянства США / ЄС.

Потрібно враховувати, що близько 10% дорослих українців зараз закордоном як біженці. Утім, навіть якщо половина з них відповіли б «так» на це запитання (нещодавні опитування українців біженців свідчать, що насправді більшість усе-таки хочуть повернутися додому, тобто відповідей «так» було б, скоріше за все, менше половини), то зниження еміграційних настроїв також було б значним – з 28% до близько 13%.

Графік 1. Чи переїхали б жити до США / ЄС, якби без умов отримали громадянство

У всіх регіонах України абсолютна більшість населення (90-92%) не хотіли б виїжджати жити закордон. Також у всіх регіонах порівняно з 2020 роком стало значно менше тих, хто хотів би виїхати.

Графік 2. Чи переїхали б жити до США / ЄС, якби без умов отримали громадянство, у регіональному вимірі

На графіку 3 результати наведені у розрізі вікових категорій. Хоча більш молоді респонденти більшою мірою готові емігрувати, але насправді серед усіх вікових категорій абсолютна більшість (не менше 84%) не хотіли б виїжджати жити до США / ЄС.

Важливо також, що у випадку всіх вікових категорій простежується значне зниження готовності переїхати до США / ЄС порівняно з 2020 роком. Наприклад, у 2020 року практично половина (46%) молоді до 30 років хотіли б виїхати, зараз – 13%.

Графік 3. Чи переїхали б жити до США / ЄС, якби без умов отримали громадянство, серед окремих вікових категорій

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

Збереження людського потенціалу є одним із стрижневих завдань для українського суспільства в умовах війни і на період повоєнної відбудови. Традиційно, Україна демонструвала досить високі показники еміграційних настроїв (і за опитуваннями, і за фактичним відтоком населення). Наразі на тлі загального згуртування населення і досить оптимістичних настроїв ми спостерігаємо, навпаки, збільшення бажання лишатися жити і працювати саме в Україні. Останні опитування КМІС показують, що поточну ситуацію в Україні респонденти оцінюють стримано оптимістично, а у випадку майбутнього України майже 90% є оптимістами. Скоріше за все, такий оптимізм і обумовлює значною мірою бажання лишатися в Україні.

Зрозуміло, настрої населення можуть бути мінливими, тим більше попереду нас ще чекає ряд випробувань на різних фронтах. Проте зараз фундамент суспільних настроїв досить сприятливий і важливо його принаймні підтримувати на поточному рівні.

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

А якби Вам зараз без умов надали громадянство США або Європейського Союзу, Ви б поїхали для постійного проживання в ці країни?

 (% серед усіх респондентів)

Додаток 2. Методичні коментарі щодо репрезентативності телефонних опитувань, проведених під час війни

Навіть до повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року існував ряд факторів, які негативно впливали на репрезентативність опитувань (наприклад, відсутність перепису понад 20 років). Повномасштабна війна, зрозуміло, значною мірою впливає на репрезентативність і ускладнює роботу соціологів, але не унеможливлює її. Доступ до надійних даних про стан настроїв у суспільстві лишається актуальним як для самих українців, так і для наших закордонних партнерів (які, як показали події останніх місяців, часто недооцінювали і не розуміли Україну та українців).

Водночас для збереження об’єктивності потрібно розуміти, які обмеження війна накладає на проведення соціологічних опитувань. У першу чергу ми звертаємо увагу на масштабні переміщення населення. На початку липня представники ЄС оцінювали, що зараз у цих країнах перебувають 3.2-3.7 млн українців – дорослих і дітей. Немає точних даних щодо того, скільки серед них дорослих громадян, але, скоріше за все, мова йде про близько половини. Крім цього, частина українців виїхали в інші країни, крім ЄС. Зокрема, значну частину українців насильно вивезли в росію і Білорусь (за деякими оцінками близько 1 млн). Серед близько 30 млн дорослих громадян (оцінки на момент повномасштабного вторгнення) можна приблизно оцінювати, що близько 10% виїхали закордон, а методом телефонних інтерв’ю неможливо забезпечити надійне опитування цих громадян. Ще більше громадян стали внутрішньо переміщеними особами, але вони значно меншою мірою впливають на якість телефонних опитувань, оскільки практично всі ці громадяни мають мобільні телефони і досяжні для участі в опитуванні (фактично 16% респондентів цього опитування – це ВПО).

Інша важлива проблема – досяжність для опитування населення територій, які були окуповані після 24 лютого 2022 року, через ведення інтенсивних воєнних дій або через перебої з телефонним зв’язком. Зараз зв’язок практично відсутній. У травні 2,5-4% респондентів проживали на цих територіях, зараз у вибірці жителів цих територій – 0,3%. Але потрібно враховувати, що значна частина населення продовжує виїжджати з цих територій. До початку вересня ми оцінювали, що скоріше за все, не більше 1,5-2,5% серед загалом дорослого населення України були недоступні через проблеми із зв’язком. Успішні дії і визволення ряду територій на Харківщині ще зменшують цей відсоток.

На нашу думку, більш істотний вплив на репрезентативність можуть мати або взагалі нижча готовність брати участь в опитуваннях громадян з «проросійськими» настроями, або нещирість тих, хто все-таки взяв участь в опитуванні (враховуючи очевидні факти та панівні думки в медіа щодо російського вторгнення, частина громадян «публічно» не захочуть говорити те, що насправді думають). Якщо говорити про загалом готовність респондентів брати участь в опитуванні, то в останніх опитуваннях ми бачимо або такі ж показники, або дещо нижчі (хоча потрібно мати на увазі, що нижча готовність до участі «проросійськи» налаштованих громадян може компенсуватися вищою готовністю до участі «проукраїнськи» налаштованих громадян).

Ми провели у травні невеликий методичний експеримент, який показує, що громадяни, які зараз беруть участь в опитуваннях за демографічними характеристиками та змістовними настроями близькі до тих, які брали участь в опитуваннях до 24 лютого 2022 року. Попередньо ми бачимо деяке зміщення в сторону «проукраїнськи» налаштованих громадян, що позначається на до 4-6% відхиленнях для окремих запитань (у сторону більш частого обирання відповідей, що відповідають «проукраїнській» інтерпретації подій). Це, на нашу думку, у нинішніх умовах є досить оптимістичним показником. Утім, цей експеримент не дає відповіді, наскільки зараз щирі у своїх відповідях респонденти.

Враховуючи наші власні спостереження і досвід проведення опитувань за багато років, ми все-таки зберігаємо оптимізм, що здебільшого респонденти щиро відповідають на запитання. Наприклад, експеримент із «задуманим знайомим» показує невелику різницю із прямим запитанням. Крім цього, ми припускаємо, що демографічні категорії громадян, які виїхали закордон і недосяжні для телефонного опитування, щонайменше зараз не відрізняються дуже істотно за рядом змістовних настроїв від аналогічних демографічних категорій громадян, які залишилися в Україні.

У підсумку, на нашу думку, ми маємо говорити про деяке зниження репрезентативності та зростання похибки (крім зазначеної раніше формальної похибки додається певне систематичне відхилення через розглянуті вище фактори), але при цьому отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.