Пресреліз підготовлений заступником директора КМІС Антоном Грушецьким

Упродовж 15-22 вересня 2022 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус». Методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) опитано 2002 респонденти, що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим). Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України (у межах, які контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року). До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року (АР Крим, м. Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали закордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищувала 2,4% для показників, близьких до 50%, 2,1% для показників, близьких до 25%, 1,5% - для показників, близьких до 10%, 1,1% - для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Зокрема, якщо ще в травні серед всіх опитаних нами респондентів 2,5-4% проживали на окупованих після 24 лютого територіях (і це відповідало відсотку тих, хто там проживає, бо генерація номерів телефонів була випадковою), то зараз через вимкнення окупантами телефонного зв’язку нам вдалося опитати менше респондентів, що проживають в окупованих населених пунктах, зокрема їх кількість складає 0,3%. Важливо зазначити, що хоча погляди респондентів, які проживали в окупації, дещо відрізнялися, але при цьому загальні тенденції були досить подібні. Тобто неможливість зараз опитати таких респондентів істотно не впливає на якість результатів. Є й інші фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу» (див. Додаток 2).

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

У вересні 2022 року Україна досягла значних успіхів на Харківщині. Зрозуміло, є ряд факторів, які сприяли успішності дій української армії і які активно обговорювалися громадськістю. Не применшуючи вплив інших факторів, ми хотіли дізналися, як українці оцінюють внесок підтримки Заходу і співвідносять із, власне, внеском самої Україна та українців.

Тому респондентам було поставлене запитання, де вони могли обрати варіанти відповідей від «винятково завдяки діям України та українців» (тобто повне ігнорування підтримки Заходу і акцент на власних силах) до «винятково завдяки допомозі Заходу» (тобто повне ігнорування власних сил і акцент на підтримці Заходу). Між цими крайніми варіантами було три проміжних варіанти, які свідчили про визнання хоча й у різній мірі, але внеску обох сторін (України / українців та Заходу).

Отже, для 80% українців успіхи української армії є спільним досягненням і спільним результатом дій України та українців і підтримки Заходу (з них 40% деяку перевага надають Україні / українцям, 36% – у рівні мірі бачать внесок України / українців та Заходу, а 5% деяку перевагу надають Заходу). Про винятковий вплив дій України / українців говорять 10%, а про виняткову роль підтримки Заходу – 3%.

Графік 1. Як Ви вважаєте, нещодавні успіхи української армії є результатом...?

У всіх регіонах України абсолютна більшість (77-82%) вважають успіхи української армії спільним результатом дій України / українців та Заходу.

Таблиця 1. Як Ви вважаєте, нещодавні успіхи української армії є результатом...? (регіональний вимір)

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

Ці результати важливо в першу чергу комунікувати нашим партнерам на Заході на всіх рівнях – доносити і до політичного керівництва, і до громадськості. Абсолютна більшість українців бачать підтримку Заходу і вважають, що наші перемоги – це спільні перемоги України та Заходу. Тому допомога Заходу не просто акт «благодійності», а саме участь у спільних історичних звершеннях і перемогах.

Потрібно розуміти, що 73% українців вірять, що Захід не втомився і хоче перемоги України на прийнятних для нас умовах. Абсолютна більшість українців хочуть бачити Україну частиною Заходу (90% за членство в ЄС і 73% за членство в НАТО). Тому в цей період, коли росія проводить псевдореферендуми (абсолютно всупереч реальним настроям населення окупованих територій, які були і лишаються повністю проукраїнськими, див. https://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1138&page=1), погрожує ядерною зброєю, планує офіційно анексувати окуповані території – важливо зберігати і нарощувати підтримку Україні та українцям, які відчайдушно борються за свою країну і своїх людей. 

Також ці дані свідчать про те, що українська громадськість стає все більш зрілою (хоча процес, зрозуміло, ще триває). Ми, з одного боку, не страждаємо на «комплекс меншовартості» (85% вважають внесок саме України / українців таким, що дорівнює внеску підтримки Заходу, або вищим). З іншого боку, ми не страждаємо і на «шапкозакидання» (лише 10% приписують успіхи винятково Україні / українцям). Потрібно поглиблювати розуміння місця України як частини Заходу та розуміння цієї війни як спільної боротьби з агресивною росією і росіянами.

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

Як Ви вважаєте, нещодавні успіхи української армії є результатом...?

(% серед усіх респондентів)

Додаток 2. Методичні коментарі щодо репрезентативності телефонних опитувань, проведених під час війни

Навіть до повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року існував ряд факторів, які негативно впливали на репрезентативність опитувань (наприклад, відсутність перепису понад 20 років). Повномасштабна війна, зрозуміло, значною мірою впливає на репрезентативність і ускладнює роботу соціологів, але не унеможливлює її. Доступ до надійних даних про стан настроїв у суспільстві лишається актуальним як для самих українців, так і для наших закордонних партнерів (які, як показали події останніх місяців, часто недооцінювали і не розуміли Україну та українців).

Водночас для збереження об’єктивності потрібно розуміти, які обмеження війна накладає на проведення соціологічних опитувань. У першу чергу ми звертаємо увагу на масштабні переміщення населення. На початку липня представники ЄС оцінювали, що зараз у цих країнах перебувають 3.2-3.7 млн українців – дорослих і дітей. Немає точних даних щодо того, скільки серед них дорослих громадян, але, скоріше за все, мова йде про близько половини. Крім цього, частина українців виїхали в інші країни, крім ЄС. Зокрема, значну частину українців насильно вивезли в росію і Білорусь (за деякими оцінками близько 1 млн). Серед близько 30 млн дорослих громадян (оцінки на момент повномасштабного вторгнення) можна приблизно оцінювати, що близько 10% виїхали закордон, а методом телефонних інтерв’ю неможливо забезпечити надійне опитування цих громадян. Ще більше громадян стали внутрішньо переміщеними особами, але вони значно меншою мірою впливають на якість телефонних опитувань, оскільки практично всі ці громадяни мають мобільні телефони і досяжні для участі в опитуванні (фактично 16% респондентів цього опитування – це ВПО).

Інша важлива проблема – досяжність для опитування населення територій, які були окуповані після 24 лютого 2022 року, через ведення інтенсивних воєнних дій або через перебої з телефонним зв’язком. Зараз зв’язок практично відсутній. У травні 2,5-4% респондентів проживали на цих територіях, зараз у вибірці жителів цих територій – 0,3%. Але потрібно враховувати, що значна частина населення продовжує виїжджати з цих територій. До початку вересня ми оцінювали, що скоріше за все, не більше 1,5-2,5% серед загалом дорослого населення України були недоступні через проблеми із зв’язком. Успішні дії і визволення ряду територій на Харківщині ще зменшують цей відсоток.

На нашу думку, більш істотний вплив на репрезентативність можуть мати або взагалі нижча готовність брати участь в опитуваннях громадян з «проросійськими» настроями, або нещирість тих, хто все-таки взяв участь в опитуванні (враховуючи очевидні факти та панівні думки в медіа щодо російського вторгнення, частина громадян «публічно» не захочуть говорити те, що насправді думають). Якщо говорити про загалом готовність респондентів брати участь в опитуванні, то в останніх опитуваннях ми бачимо або такі ж показники, або дещо нижчі (хоча потрібно мати на увазі, що нижча готовність до участі «проросійськи» налаштованих громадян може компенсуватися вищою готовністю до участі «проукраїнськи» налаштованих громадян).

Ми провели у травні невеликий методичний експеримент, який показує, що громадяни, які зараз беруть участь в опитуваннях за демографічними характеристиками та змістовними настроями близькі до тих, які брали участь в опитуваннях до 24 лютого 2022 року. Попередньо ми бачимо деяке зміщення в сторону «проукраїнськи» налаштованих громадян, що позначається на до 4-6% відхиленнях для окремих запитань (у сторону більш частого обирання відповідей, що відповідають «проукраїнській» інтерпретації подій). Це, на нашу думку, у нинішніх умовах є досить оптимістичним показником. Утім, цей експеримент не дає відповіді, наскільки зараз щирі у своїх відповідях респонденти.

Враховуючи наші власні спостереження і досвід проведення опитувань за багато років, ми все-таки зберігаємо оптимізм, що здебільшого респонденти щиро відповідають на запитання. Наприклад, експеримент із «задуманим знайомим» показує невелику різницю із прямим запитанням. Крім цього, ми припускаємо, що демографічні категорії громадян, які виїхали закордон і недосяжні для телефонного опитування, щонайменше зараз не відрізняються дуже істотно за рядом змістовних настроїв від аналогічних демографічних категорій громадян, які залишилися в Україні.

У підсумку, на нашу думку, ми маємо говорити про деяке зниження репрезентативності та зростання похибки (крім зазначеної раніше формальної похибки додається певне систематичне відхилення через розглянуті вище фактори), але при цьому отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.