ESC or click to close
Прес-релізи та звіти
Ставлення до біженців, внутрішньо-переміщених осіб, до російськомовних громадян та до деяких інших категорій населення України
Пресреліз підготовлений Президентом КМІС Володимиром Паніотто
Упродовж 22 лютого-6 березня 2023 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнського опитування громадської думки «Омнібус». Методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) опитано 985 респондентів (відповідно, у першій та другій хвилі), що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим). Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України (у межах, які контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року). До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року (АР Крим, м. Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали закордон після 24 лютого 2022 року. Формально за звичайних обставин статистична похибка вибірки обсягом 985 респондентів (перша хвиля) (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищувала 3,4% для показників, близьких до 50%, 3,0% для показників, близьких до 25%, 2,1% - для показників, близьких до 10%, 1,5% - для показників, близьких до 5%. За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Зокрема, якщо ще в травні серед всіх опитаних нами респондентів 2,5-4% проживали на окупованих після 24 лютого територіях (і це відповідало відсотку тих, хто там проживає, бо генерація номерів телефонів була випадковою), то зараз через вимкнення окупантами телефонного зв’язку нам вдалося опитати лише 1 респондента в першій хвилі (з 985) та 3 респондентів у другій хвилі (з 2007), які наразі проживають в окупованих населених пунктах. Важливо зазначити, що хоча погляди респондентів, які проживали в окупації, дещо відрізнялися, але при цьому загальні тенденції були досить подібні. Тобто неможливість зараз опитати таких респондентів істотно не впливає на якість результатів. Є й інші фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу» (див. Додаток 2). Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.
Згуртованість, єдність є однією з важливих характеристик суспільства. Для України, яка вимушена боротися з могутнім ворогом це проблема виживання країни як незалежної держави. Соціологічні дослідження показують, що в цілому згуртованість українського суспільства значно зросла, суттєво зменшилася диференціація за регіонами, мовою, етнічністю. Але війна в Україні стала причиною не лише фізичних руйнувань, а й соціальної диференціації у суспільстві. Внаслідок війни виникли нові категорії людей, які опинилися у різних ситуаціях: ті, хто воює, ті, хто став інвалідом, ті, хто залишився на місці, ті, хто був змушений залишити свій будинок та переїхати до іншого населеного пункту всередині України (внутрішньо переміщені особи, ВПО), ті, хто виїхав за кордон (біженці), а також ті, хто опинився на окупованій території. Однак, іноді замість згуртуватися і підтримувати один одного, виникають нові форми недовіри та засудження. Київський міжнародний інститут соціології провів дослідження на цю тему, щоб проаналізувати соціальні наслідки війни в Україні та зрозуміти, як ці наслідки впливають на інтеграцію та згуртованість українського суспільства.
Методологічні зауваженняЗазвичай ми наводимо методологічну інформацію у додатках, але в даному випадку необхідні попередні пояснення. З 1994 року КМІС проводить дослідження ставлення населення України до деяких етнічних і соціальних груп (див., наприклад, Прес-релізи та звіти - МІЖЕТНІЧНІ УПЕРЕДЖЕННЯ В УКРАЇНІ, ВЕРЕСЕНЬ 2022 (kiis.com.ua). Це дослідження проводиться за шкалою американського соціолога Еморі Богардуса (адаптованою Н.Паніною). Для кожної етнічної групи з переліку респонденти мають відповісти, наскільки близькі стосунки вони готові допустити з представниками кожної з груп. Це називається соціальною дистанцією. Мінімальна соціальна дистанція 1 (згоден допустити як члена родини), максимальна 7 (не пускав би в Україну) . Часто рівень соціальної дистанції інтерпретують як рівень упереджень до тієї чи іншої групи.
А зараз я буду зачитувати Вам назви деяких соціальних і національних груп. Для кожної групи скажіть, Ви згодні допустити її представників … . Оберіть усе, що підходить.
Результати опитування.Повний розподіл відповідей на ці запитання наведено у таблиці Д1 у додатку. Нижче у таблиці 1 наведено розподіли відповідей, де об’єднаний відсоток людей, які готові допустити біженців, ВПО та представників інших груп як членів родини, друзів, сусідів або колег по роботі (бал 1-4). Якщо використовувати термінологію Є.Головахи і Н.Паніної це ставлення можна назвати толерантним (Национальная толерантность и идентичность в Украине: опыт применения шкалы социальной дистанции в мониторин-говом социологическом исследовании (cyberleninka.ru). Ставлення до тієї чи іншої категорії населення, яке полягає в тому, що людина не хотіла б бачити представників цієї категорії у своєму оточенні, але не заперечує, щоб ці люди були громадянами України (бал 5) можна за аналогією з термінологією Є.Головахи і Н.Паніної назвати соціальною відокремленістю. І незгода з тим, щоб люди цієї соціальної категорії жили в Україні можна назвати ксенофобією. Якщо вони не заперечують, щоб ці люди приїздили як гості (бал 6) – це менший рівень ксенофобії, а якщо не сприймають їх навіть як гостей (бал 7– взагалі не пускав би в Україну) це найвищий рівень ксенофобії.
Таблиця 1. На яку соціальну дистанцію готові допустити жителі України представників декількох соціальних категорії, %. Березень 2023
Ставлення до біженців. Як бачимо з таблиці 1, повністю толерантним є ставлення 46% опитаних, ще майже 42% згодні, щоб вони поверталися до України (разом 87%). Не хотіли б їх бачити в Україні лише 13%. В принципі ці дані узгоджуються з даними дослідження, яке ми проводили у вересні 2022 (Прес-релізи та звіти - Ставлення українців, які зараз перебувають на території України, до українських біженців у Європі (kiis.com.ua)). Ми вивчали ставлення до біженців в Європі за допомогою прямих запитань щодо ставлення до них («Як Ви самі знаєте, багато жителів України через російське вторгнення виїхали закордон і стали біженцями. Деякі жителі України, які залишилися, з розумінням ставляться до біженців і не засуджують, що вони виїхали і поки не повертаються. Інші ж люди, навпаки, засмучені таким вибором і засуджують їх за те, що вони виїхали і не повертаються. А яким є загалом Ваше ставлення до українських біженців у Європі?). Ми вивчали ставлення до біженців в цілому і до окремих категорій біженців. В цілому 90% українців з розумінням ставляться до біженців і не засуджують їх. Середня соціальна дистанція від населення України до біженців дорівнює 3.67, що нижче середньої для 13 етнічних груп, ставлення до яких ми постійно вивчаємо – середня для 13 груп дорівнює 4.00. Для кращого розуміння результатів цього дослідження ми також наводимо результати опитування за шкалою Богардуса, яке ми провели у вересні 2022 для двох груп - з мінімальною соціальною дистанцією (україномовні українці, середня дистанція 2.22) і з максимальною соціальною дистанцією (росіяни – жителі Росії, середня дистанція 6.39)
Таблиця 2. На яку соціальну дистанцію готові допустити жителі України україномовних українців і росіян-жителів Росії, %. Вересень 2022
Як бачимо, навіть для україномовних українців соціальна відстань не дорівнює 1, приблизно 25% населення не хотіли б бачити їх серед свого найближчого оточення і 5% має ксенофобне ставлення до них. Тому 13% негативного ставлення до біженців не викликає особливого занепокоєння.
Ставлення до внутрішньо переміщених осіб (ВПО) До ВПО з тих груп, які ми на цей раз вивчали, найкраще ставлення. Індекс соціальної дистанції 3.37, що суттєво нижче середньої для етнічних груп, готові допустити їх в своє оточення 53%, ще 42% погоджуються, що вони мають жити в Україні (разом 95%). Ксенофобе ставлення до них мають лише 5% (стільки ж скільки до україномовних українців). Ситуація з ВПО виглядає цілком задовільною.
Ставлення до українців, які опинилися на окупованій території після 24 лютого 2022 Ставлення до цієї категорії дещо гірше, але несуттєво. Індекс соціальної дистанції 3.73, що нижче середньої, готові допустити їх в своє оточення 44%, ще 46% погоджуються, що вони мають жити в Україні (разом 90%). Ксенофобе ставлення до них мають лише 10%. У вересні 2022 ми запитували про тих, хто залишився на окупованій території дещо інакше (Пресс-релизы и отчеты - Чи поділяють українці наративи «розколу»: результати телефонного опитування, проведеного 7-13 вересня 2022 року (kiis.com.ua), респонденти мали вибрати який з двох варіантів відповіді ближчий до їхньої точки зору – (1) «Більшість жителів, які досі проживають на територіях, окупованих після 24 лютого, продовжують проживати там, тому що дійсно підтримують росіян або їм просто байдуже до України» або « Більшість жителів, які досі проживають на територіях, окупованих після 24 лютого – жертви обставин, і вони хотіли б повернення контролю України над цими територіями» . Першу відповідь вибрали 12%, а більшість (72%) вважали, що окуповані є жертвами обставин і чекають повернення української влади, інші не знали, що відповісти. Нарешті, у грудні 2022 в аналогічному опитуванні 83% висловили співчуття окупованим українцям, а 6% - засудження. Втім в іншому дослідженні, проведеному КМІСом для ГО «Опора» у серпні 2022 (Дослідження Демократія, права і свободи громадян та медіаспоживання в умовах війни.pdf (kiis.com.ua) значна частина опитаних вимагала кримінальноі відповідальності для окремих категорій окупованих громадян України. Держава повинна мати більш чітку і зрозумілу комунікацію з тими, хто залишився на окупованій території, щоб було чітко зрозуміло, яка діяльність підпадає під закон про колаборацію. В цілому ж ситуація зі ставленням до окупованих громадян виглядає задовільною.
Ставлення до російськомовних громадян України Тут теж ситуація виглядає цілком нормальною. Індекс соціальної дистанції 3.83, що нижче середньої, готові допустити їх в своє оточення 43%, стільки ж погоджуються, що вони мають жити в Україні (разом 86%). Ксенофобе ставлення до них мають 14%.
Ставлення до громадян України, які є росіянами за національністю До цієї групи найгірше ставлення з тих, які ми досліджували на цей раз. Індекс соціальної дистанції 4.71, досить високий, готові допустити їх в своє оточення лише 29%, а 35% погоджуються, що вони мають жити в Україні (разом 64%). Ксенофобне ставлення до них мають 36%. Це ставлення вочевидь нераціональне і несправедливе, бо дані соціологічних досліджень показують, що в цілому погляди громадян України – етнічних росіян хоч і дещо відрізняються від поглядів етнічних українців, але не дуже істотно, і ці громадяни так само захищають Україну від ворогів. Звичайно, ставлення до росіян-громадян України набагато краще, ніж до росіян-громадян росії, яких не пускали б в Україну навіть як гостей 80%, але все одно ця ситуація викликає занепокоєння і може негативно вливати на єдність нашого суспільства. Можливо, є й методичні аспекти, які вплинули на результати, ситуація під час війни настільки напружена, що знижується рівень розуміння запитань, в якому фігурують росіяни. Для багатьох "росіянин" викликає політичні асоціації, через що йде таке погіршення ставлення і потрібні більш детальні дослідження, можливо й методичні експерименти, щоб зрозуміти чи адекватно розуміють це запитання респонденти. А зараз багато людей російської національності називають себе українцями в опитуванні, тому що мають саме таку громадянську ідентифікацію. Крім того за даними наших досліджень (https://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1131&page=9) 78% тих етнічних російськомовних росіян, які продовжують називати себе росіянами, у першу чергу вважають себе громадянами України.
В. Паніотто, коментарі до результатів опитування:
14 березня відбулося засідання Ради безпеки ООН за ініціативою росії з приводу «русофобії» в світі і в Україні. Важко навести приклад більш цинічної дії після року війни і щоденного знищення росією українців – чоловіків, жінок, дітей. Яке ставлення може бути у людей до вбивць? Зауважу, що до 2014 року 80-90% українців позитивно ставилися до росії і ще більше позитивно ставилися до росіян (Прес-релізи та звіти - СТАВЛЕННЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ ДО РОСІЇ ТА НАСЕЛЕННЯ РОСІЇ ДО УКРАЇНИ, ЛИСТОПАД 2021 РОКУ (kiis.com.ua), див. графік 1. І соціологи намагалися зрозуміти в чому причина нерозділеного кохання українців до росії (ставлення росіян було значно гіршим від 30% до 70%). Тому негативне ставлення, ксенофобія і інші негативні почуття до росіян – громадян росії – є природним захисним механізмом, адекватною і необхідною реакцією будь-якої нормальної людини. На жаль, ці відчуття, як показує наше дослідження, були частково перенесені українцями і на громадян України, що є росіянами за національністю. Це є зрозумілою, але не раціональною і несправедливою реакцією на дії реального ворога. Українці, що є етнічними росіянами, за даними досліджень зараз за ключовими питаннями (ставлення до Росії, до незалежності України, до ЄС, до НАТО) принципово не відрізняються від етнічних українців і так само захищають Україну в лавах ЗСУ, а також волонтерською і іншою діяльністю. Громадяни України є українцями незалежно від їх етнічного походження, тільки такий підхід дозволяє зберегти єдність України. Ми маємо чітко відрізняти реальних ворогів від співвітчизників, побратимів, які воюють разом з нами. Маю надію, що влада, громадські організації, медіа, лідери громадської думки будуть боротися з цією негативною тенденцією і сприяти інтеграції нашого суспільства.
Додаток 1. Таблиці
Таблиця Д1. На яку соціальну дистанцію готові допустити жителі України представників декількох соціальних категорії, %
Додаток 2. Методичні коментарі щодо репрезентативності телефонних опитувань, проведених під час війни Навіть до повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року існував ряд факторів, які негативно впливали на репрезентативність опитувань (наприклад, відсутність перепису понад 20 років). Повномасштабна війна, зрозуміло, значною мірою впливає на репрезентативність і ускладнює роботу соціологів, але не унеможливлює її. Доступ до надійних даних про стан настроїв у суспільстві лишається актуальним як для самих українців, так і для наших закордонних партнерів (які, як показали події останніх місяців, часто недооцінювали і не розуміли Україну та українців). Водночас для збереження об’єктивності потрібно розуміти, які обмеження війна накладає на проведення соціологічних опитувань. У першу чергу ми звертаємо увагу на масштабні переміщення населення. Станом на грудень ООН оцінює кількість українців-біженців у майже 7.9 млн. Вочевидь, з огляду на різні причини важко вважати ці дані однозначно точними, але загалом зрозумілий досить істотний масштаб від’їзду з країни. Немає точних даних щодо того, скільки серед них дорослих громадян, але, скоріше за все, мова йде про близько половини. Серед близько 30 млн дорослих громадян (оцінки на момент повномасштабного вторгнення) можна приблизно оцінювати, що близько 15-20% виїхали закордон, а методом телефонних інтерв’ю неможливо забезпечити надійне опитування цих громадян. Ще більше громадян стали внутрішньо переміщеними особами, але вони значно меншою мірою впливають на якість телефонних опитувань, оскільки практично всі ці громадяни мають мобільні телефони і досяжні для участі в опитуванні (фактично 12% респондентів цього опитування – це ВПО). Інша важлива проблема – досяжність для опитування населення територій, які були окуповані після 24 лютого 2022 року, через ведення інтенсивних воєнних дій або через перебої з телефонним зв’язком. Зараз зв’язок практично відсутній. У травні 2,5-4% респондентів проживали на цих територіях, зараз у вибірці жителів цих територій – лише 2 респонденти з 2002 опитаних. За нашими оцінками на території, які станом на початок вересня були окуповані росією (окуповані після 24 лютого 2022 року), припадало близько 9% серед усього дорослого населення. Враховуючи масовий виїзд населення з цих територій (скоріше за все, мова йде про не менше половини населення), а також що з цього періоду були визволені значні території Харківщини та Херсонщини, ми оцінюємо, що не більше 3-5% серед загалом дорослого населення України були недоступні через проблеми із зв’язком. На нашу думку, більш істотний вплив на репрезентативність можуть мати або взагалі нижча готовність брати участь в опитуваннях громадян з «проросійськими» настроями, або нещирість тих, хто все-таки взяв участь в опитуванні (враховуючи очевидні факти та панівні думки в медіа щодо російського вторгнення, частина громадян «публічно» не захочуть говорити те, що насправді думають). Якщо говорити про загалом готовність респондентів брати участь в опитуванні, то в останніх опитуваннях ми бачимо або такі ж показники, або дещо нижчі (хоча потрібно мати на увазі, що нижча готовність до участі «проросійськи» налаштованих громадян може компенсуватися вищою готовністю до участі «проукраїнськи» налаштованих громадян). Ми провели у травні методичний експеримент, який показує, що громадяни, які зараз беруть участь в опитуваннях за демографічними характеристиками та змістовними настроями близькі до тих, які брали участь в опитуваннях до 24 лютого 2022 року. Попередньо ми бачимо деяке зміщення в сторону «проукраїнськи» налаштованих громадян, що позначається на до 4-6% відхиленнях для окремих запитань (у сторону більш частого обирання відповідей, що відповідають «проукраїнській» інтерпретації подій). Це, на нашу думку, у нинішніх умовах є досить оптимістичним показником. Утім, цей експеримент не дає відповіді, наскільки зараз щирі у своїх відповідях респонденти. Для оцінки щирості відповідей на чутливі запитання у липні ми провели інший експеримент методом «задуманого знайомого». Результати засвідчили, що респонденти загалом щиро відповідають на запитання опитувань. Тобто у нас є підстави стверджувати, що під час інтерв’ю респонденти дійсно щиро відповідають на наші запитання.
30.3.2023
|
Наші соціальні медіа: