Пресреліз підготовлений виконавчим директором КМІС Антоном Грушецьким

Упродовж 2-17 грудня 2024 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус», до якого за власною ініціативою додав запитання про довіру Президенту (у двох різних формулюваннях). Методом телефонних інтерв’ю (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) у всіх регіонах України (підконтрольна Уряду України територія) було опитано 2000 респондентів (половині респондентів запитання ставилося в одному формулюванні, половині – в іншому формулюванні). Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася Урядом України. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України (водночас частина респондентів – це ВПО, які переїхали з окупованих територій), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка вибірки близько 1000 респондентів (оскільки на кожний із варіантів запитання про довіру відповідала половина респондентів) (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищувала 4,1% для показників, близьких до 50%, 3,5% для показників, близьких до 25%, 2,5% - для показників, близьких до 10%, 1,8% - для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу», наводилися раніше КМІС.

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

КМІС регулярно відстежує ставлення до різних суспільних інституцій та суб’єктів, зокрема, до Президента України. Ставлення до Президента є не лише оцінкою його діяльності як посадової особи, але також у більш широкому трактуванні є маркером внутрішньополітичної ситуації (особливо на тлі повномасштабного вторгнення).

Водночас навіть у таких здавалося би «простих» питаннях, як довіра Президенту, насправді істотний вплив мають і формулювання, і шкала можливих відповідей (та інші фактори, як метод опитування, порядок запитань в опитувальнику тощо). Саме тому у медіа часто можна зустріти досить відмінні результати щодо довіри Президенту, що може призводити до непорозумінь та хибної інтерпретації громадської думки.

У власному опитуванні, яке ми проводили у грудні 2024 року, ми проводили експеримент, коли одній половині респонденті запитання про довіру Президенту ставилося в одному формулюванні, а другій половині – в іншому формулюванні (split-sample). Нижче ми спочатку наведемо динаміку довіри за формулюванням, яке регулярно ставили протягом повномасштабного вторгнення. Далі ми наведемо результати нашого іншого запитання, яке ми ставимо щороку у грудні для оцінки динаміки довіри інституціям.

Отже, спочатку ми наводимо результати для запитання, яке звучало наступним чином: «Наскільки Ви довіряєте чи не довіряєте Володимиру Зеленському?». Респондент міг обрати один із варіантів, які зачитувалися: «зовсім не довіряю», «скоріше не довіряю, «скоріше довіряю», «повністю довіряю». Варіант «важко сказати» не зачитувався, але ініціативно респонденти могли попросити відмітити його (тобто коли сам респондент відповідає інтерв’юеру, що не може обрати із запропонованих 4-х варіантів, і йому важко  визначитися).

Нижче на графіку наведена динаміка довіри Президенту В. Зеленському з 2019 року і до грудня 2024 року. Варто зупинитися на динаміці довіри протягом року, тобто у період з грудня 2023 року до грудня 2024 року. У кінці 2023 року 77% довіряли Президенту, але до лютого 2024 року довіра знизилася до 64%, а до травня 2024 року – до 59% (водночас частка тих, хто не довіряє, зросла за вказаний період з 22% до 36%). До жовтня 2024 року ситуація стабілізувалася, проте між жовтнем і груднем 2024 рівень довіри знов почав знижуватися, хоча за рахунок не стільки тих, хто не довіряє, а тих, хто має невизначене ставлення до Президента (тобто між жовтнем і груднем зросла насамперед невизначеність, а не недовіра).

Станом на грудень 2024 року 52% українців довіряли Президенту В. Зеленському, не довіряли – 39%. Решта 9% відповіли, що не можуть визначитися із своїм ставленням. Хоча показники довіри за рік погіршилися, проте баланс довіри-недовіри лишається позитивним – +13%.

Графік 1. Динаміка довіри Президенту В. Зеленському протягом 2019-2024 років

«Наскільки Ви довіряєте чи не довіряєте Володимиру Зеленському?»

У всіх регіонах України[1] ситуація досить подібна і баланс довіри-недовіри – позитивний. Дещо краще ставлення до Президента на Заході (баланс довіри-недовіри +27%) і в Центрі (+13%). На Півдні і Сході показники довіри також досить високі, але трохи нижчі і баланс довіри-недовіри в цих регіонах близький до 0 (тобто приблизно однакова частка довіряють і не довіряють).

Графік 2. Довіра до Президента В. Зеленського в регіональному вимірі

Довіра Президенту значно сильніше пов’язана не з регіоном проживання, а зрівнем оптимізму. КМІС раніше публікував результати опитування щодо того, наскільки українці оптимістично дивляться у майбутнє і як оцінюють єднання в суспільстві[2].   За однією із класифікацій 50% українців можна зарахувати до послідовних чи скоріше послідовних оптимістів, а 23% – до послідовних або скоріше послідовних песимістів. Решта 27% мають суперечливі чи невизначені погляди щодо майбутнього та єдності українців. На графіку 3 можна побачити, які ці категорії населення ставляться до Президента В. Зеленського.

Так, серед песимістів 57% не довіряють Президенту, а довіряють – 31%. Серед тих, хто має невизначені або суперечливі погляди щодо майбутнього України, 42% довіряють проти 49%, які не довіряють. Натомість серед оптимістів 67% довіряють Президенту, а 26% не довіряють йому.

Графік 3. Довіра до Президента В. Зеленського у розрізі рівня оптимізму

При цьому ми закликаємо до обережності інтерпретації причиново-наслідкового зв’язку. З одного боку, можна припустити, що нижча довіра чи розчарування в Президентові може вести людину до песимістичних оцінок майбутнього. З іншого боку, вплив може бути і зворотним – посилення песимістичних поглядів на майбутнє країни може зумовлювати і більш похмурий погляд на діяльність влади. Не можна також виключати, що існує інший третій фактор, який водночас впливає і на довіру владі, і на рівень оптимізму (наприклад, успіхи чи їх брак на полі бою). Проте в будь-якому випадку зв’язок є очевидним і важливим для коректного трактування громадських настроїв у країні.

Як зазначалося, вибірка нашого дослідження була поділена на дві половини (на дві репрезентативні підвибірки). Досі ми розповідали про результати опитування першої половини вибірки. Другій половині респондентів запитання зачитувалося таким чином: «Зараз я буду називати деякі соціальні інституції та публічні персони.  Скажіть мені, будь ласка, наскільки Ви довіряєте тим, кого я називатиму.». Респонденту пропонувалися одразу такі варіанти: «повністю довіряю», «скоріше довіряю», «важко сказати», «скоріше не довіряю», «зовсім не довіряю». Тобто респондент одразу серед можливих опцій чув і знав, що може обрати «важко сказати». Нижче наведена динаміка довіри Президенту за запитанням з таким формулюванням у 2021-2024 роках.

Як було показано вище, коли ми зачитуємо варіант «важко сказати», частка тих, хто його обирає, зростає до 24% (порівняно із 9%). Водночас знижується і частка тих, хто довіряє, і тих, хто не довіряє. Так, у такому випадку рівень довіри становить 45%, недовіри – 31%.

Важливо, що незалежно від формулювання запитання ми бачимо аналогічні тенденції за останній рік, а також аналогічну ситуацію на цей момент. Так, у першому формулюванні баланс довіри-недовіри був +13%, у другому формулюванні (див. графік нижче) – +14%. Тобто за співвідношенням довіра / недовіра ситуація дуже близька і в обох випадках показує переважання тих, хто довіряє.

Водночас в обох випадках ми бачимо зниження довіри за останній рік і навіть у приблизно подібній мірі. Так, у випадку першого формулювання зараз довіряють 52%, у грудні 2023 року довіряли 77%, тому нинішній показник становить 68% від показника 2023 року (або іншими словами поточний показник на третину нижчий, ніж був рік тому). У випадку другого формулювання (яке ми розглядаємо в цьому пункті) нинішній показник становить 73% від показника 2023 року (або на понад чверть нижчий). Зараз порядок зниження досить близький незалежно від того, як ми формулюємо запитання).

Утім, змістовно два цих формулювання збагачують розуміння стану довіри Президенту. Так, зараз усе-таки більше тих, хто довіряє йому, ніж не довіряє, хоча тренд дійсно низхідний. Водночас є чверть громадян, чия довіра «на межі», оскільки вони в чомусь довіряють, у чомусь – ні (ілюстративно може бути схвалення діяльності на міжнародній арені разом із критикою внутрішніх дій). Тому ці громадяни дуже вагаються і контекстно залежні (тобто залежать від конкретних подій, які під час опитування обговорюються в медіа).

Графік 4. Динаміка довіри Президенту В. Зеленському протягом 2021-2024 років (коли респонденту також пропонується варіант «важко сказати»)

.

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

У питанні довіри Президенту ми як соціологи бачимо «спокусу» з боку ряду публічних осіб вдаватися до нещадної і безкомпромісної критики (особливо від тих, хто або «відчуває» наближення виборів (навіть якщо це об’єктивно не так), а також від окремих громадських активістів чи журналістів, які більше переймаються своєю «нішею», ніж бажанням прогресу країни).

Зі свого боку ми нагадуємо, що в умовах повномасштабної війни Президент є не тільки «одним із політиків», які діють у країні, але і уособленням критично важливої суспільної інституції. Розхитування довіри В. Зеленському дійсно знижує його майбутній потенціал і вагу як публічної особи, але також і завдає критичних ударів інституції Президента, що може призводити до втрати керованості. Навряд чи варто додатково пояснювати, які лиха можуть трапитися у разі делегітимізації та розпаду керованості інституції Президента та влади загалом. Проте, на жаль, ряд публічних осіб в Україні демонструють нібито патріотичну поведінку, але за якою неозброєним оком помітна формула «моя ненависть до В. Зеленського вища, ніж моя любов до України».

Наше опитування у травні 2024 року показало, що українці в цьому питанні значно мудріші. Так, окремі невдалі чи хибні кроки влади мають критикуватися, тобто мало хто говорить про потребу мовчати чи запроваджувати цензуру. Водночас більшість українців вважають, що критика має бути в конструктивних рамках[3]. Це якраз той випадок, коли Vox populi Vox Dei («голос народу – голос Божий») і було б добре, якщо б українські суб’єкти  дотримуватися його.

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

ВИБІРКА А: Наскільки Ви довіряєте чи не довіряєте Володимиру Зеленському?

ВИБІРКА Б:Зараз я буду називати деякі соціальні інституції та публічні персони.  Скажіть мені, будь ласка, наскільки Ви довіряєте тим, кого я називатиму.