Пресреліз підготовлений виконавчим директором КМІС Антоном Грушецьким

Упродовж 14 лютого-4 березня 2025 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус», до якого за власною ініціативою додав запитання про ставлення до вивчення російської мови в школах. Методом телефонних інтерв’ю (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) у всіх регіонах України (підконтрольна Уряду України територія) було опитано 1029 респондентів. Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася Урядом України. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України (водночас частина респондентів – це ВПО, які переїхали з окупованих територій), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищувала 4,1% для показників, близьких до 50%, 3,5% для показників, близьких до 25%, 2,5% - для показників, близьких до 10%, 1,8% - для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу», наводилися раніше КМІС.

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

КМІС продовжує відстежувати громадські настрої, пов’язані із мовною ситуацією та мовною політикою в Україні. Після повномасштабного вторгнення 2022 року ми спостерігаємо формування консенсусного погляду з цих питань. Зокрема, 84% українців загалом і зокрема 81% російськомовних українців стверджують, що в Україні немає систематичних утисків або обмежень російськомовних громадян[1]. 81% вважають, що в офіційному спілкуванні російська мова не має бути присутня на всій території або принаймні проти її використання у своєму регіоні[2]. Причому хоча деякі відмінності у поглядах мешканців різних регіонів та мешканців, які спілкуються українською / російською мовою, і лишаються, але ситуація значно вирівнялася.

Нижче ми розглядаємо динаміку одного із наших моніторингових запитань, яке виступає важливим маркером для розуміння громадських настроїв щодо мовної політики – ставлення до вивчення російської мови в школах. Але перш ніж перейти до, власне, цього питання варто розглянути відповіді респондентів, якою мовою вони взагалі спілкуються вдома, і як змінилася ситуація після повномасштабного вторгнення.

Більшість респондентів – 63% – відповідають, що вдома спілкуються українською мовою. Спілкуються російською мовою – 13%, а ще 19% відповіли, що в рівній мірі спілкуються українською і російською мовами.

На графіку також наведені дані за 2020 рік. Як можна бачити, частка тих, хто спілкується українською мовою, зросла з 52% до 63%. Водночас з 25% до 13% стало менше тих, хто спілкується російською мовою. Частка тих, хто спілкується обома мовами, не змінилася – 18% у 2020 році і 19% зараз.

Графік 1. Якою мовою Ви зазвичай розмовляєте вдома?

Нижче на графіку наведена динаміка в розрізі регіонів[3]. Хоча регіональні відмінності досі помітні, але після вторгнення вони значно зменшилися за рахунок зростання користування українською мовою на Півдні і Сході. Так, на Заході змін майже не було – як і в 2020 році, так і в 2025 році 85% стверджують, що спілкуються українською мовою. У Центрі є деякий ріст користування українською мовою – з 62% до 68%. Водночас з 16% до 11% стало менше тих, хто говорить про користування російською. Частка тих, хто говорить у рівній мірі обома мовами, не змінилася – 18%.

На Півдні з 22% до 39% стало більше тих, хто говорить удома українською мовою, на Сході – з 17% до 29%. Водночас у цих регіонах з 42% до 24% на Півдні і з 53% до 32% на Сході зменшилася частка тих, хто говорить російською мовою. Близько третини населення цих регіонів стверджують, що в рівній мірі говорять українською і російською мовами (у 2020 році було близько чверті).

Графік 2. Мова спілкування вдома в регіональному вимірі

Утім, треба враховувати, що на окупованих після 2022 року територіях було поширеним користування російською мовою, тому ріст користування українською мовою між 2020 і 2025 роками хоча і мав місце, але, скоріше за все, у дещо меншому масштабі, ніж можуть показувати графіки 1-2.

Водночас опитування КМІС для NDI в 2023 році показало, що 89% українців відмітили, що після вторгнення вони стали більше користуватися українською мовою[4] (зокрема, серед російськомовних респондентів – більше 60% стали більше користуватися українською мовою). Також ілюстративним є вибір мови для інтерв’ю[5]: в опитуванні 2020 року 64% обрали для інтерв’ю українську мову, 36% – російську мову. А в опитуванні 2025 року вже 88% обрали українську мову, 12% – російську мову.

Таким чином, можна стверджувати, що після повномасштабного вторгнення дійсно мав місце перехід на користування українською мовою у помітної частини населення. Водночас масштаби змін на перший погляд (і з урахуванням корекції на території, де проводилося опитування) можуть виглядати не таким великими, як можна було очікувати. Проте важливо акцентувати увагу, на, по-перше, істотному зростанні представленості української мови в комунікації українців (про що свідчать дані опитування КМІС для NDI).

По-друге, якщо на рівні конкретних практик зміни можуть не виглядати такими великими, то найбільш значні зміни мають місце на символічному / ціннісному рівні, де українська мова утвердила свою важливість як однієї із найбільш важливих складових української національної ідентичності. Ми бачимо це, зокрема, і за вибором мови для інтерв’ю, і за сприйняттям офіційного статусу української / російської мови, і за даними, які розглядаються далі в цьому пресрелізі (і за іншими даними).

По-третє, попри всі ці зміни значна частина українців продовжують у повсякденному житті використовувати (у меншій чи більшій мірі) російську мову (і як показують різні дані КМІС такі українці також мають цілком проукраїнські погляди – різко засуджують Росію, підтримують євроатлантичну інтеграцію тощо).

Перейдемо тепер до предмету цього пресрелізу – як українці ставляться до вивчення російської мови в школах.

Одне із запитань, яке КМІС ставить з 1990-х років, стосується ставлення до вивчення російської мови в українськомовних школах. Після повномасштабного вторгнення ми ставили це запитання в 2023 році[6] і зафіксували значний ріст тих, хто виступає проти взагалі вивчення російської мови. Якщо в 2019 році 81% вважали, що російську мову варто вивчати в школах (хоча й дискусійним був обсяг вивчення), то в 2023 році їх частка скоротилася до 42%. Водночас з 8% до 52% зросла частка тих, хто проти вивчення російської мови взагалі.

Як можна бачити на графіку, в Україні продовжує збільшуватися частка тих, хто вважає, що російську мову взагалі не варто вивчати в українськомовних школах – у 2023 році їх було 52%, зараз – 58%. Водночас з 42% до 38% стало менше тих, хто вважає, що російську мову варто вивчати в школах.

При цьому треба врахувати, що серед цих 38%, які вважають, що російську мову варто вивчати, лише 9% говорять про вивчення на рівні української мови або принаймні вищому рівні, ніж інші іноземні мови (наприклад, англійська мова). Решта 29% вважають, що вивчати варто на рівні інших іноземних мов або навіть нижчому рівні.

Графік 3. Як Ви вважаєте, вивченню російської мови в українськомовних школах повинно відводитися …

* В опитуванні 1998 року не було варіанту «не треба її вивчати взагалі», але був варіант «інше» (0.4%, додали до «важко сказати» на графіку). Також опитування 1998 року охоплювало весь Донбас та Крим. Утім, врахування цього фактору істотно не вплинуло б на змістовні результати та розуміння ключових тенденцій.

На графіку нижче дані наведені в регіональному вимірі. У всіх регіонах України порівняно з 2019 роком стало значно більше тих, хто виступає проти вивчення російської мови. Причому в період між 2023 і 2025 роками ми наразі не бачимо, наприклад, «відкочування». Навпаки, в окремих регіонах продовжується поширення думки про недоцільність вивчення російської мови в школах.

Водночас із Заходу на Схід зростає частка тих, хто все-таки хотів би збереження вивчення російської мови в школах. Так, на Заході України 25% вважають, що російську мову варто вивчати (зниження з 32% у 2023 році), проти цього – 72% (ріст з 65% у 2023 році). У Центрі вже 36% вважають, що російську мову варто вивчати в школах (у 2023 році – 42%), проти цього – 61% (у 2023 році – 53%).

На Півдні ситуація з 2023 року не змінилася і зберігається майже паритетний поділ – 51% вважають, що російську мову варто вивчати (переважно – на рівні інших іноземних мов або нижчому рівні), а 44% вважають, що не варто вивчати взагалі. Нагадаємо, що в 2019 році на Півдні лише 1% вважали, що не варто вивчати.

На Сході України порівняно з 2023 роком стало більше тих, хто проти вивчення російської мови – з 23% до 36%. При цьому вважають, що варто вивчати – 57% (у 2023 році – 61%).

Графік 4. Вивчення російської мови в українськомовних школах у регіональному вимірі

Серед тих, хто вдома спілкується українською мовою, 66% виступають проти вивчення російської мови в школах. При цьому 31% допускають її вивчення. Серед тих, хто в рівній мірі спілкується українською і російською мовами, думки розділилися порівну – 48% проти вивчення російської мови в школах, а 49% – вважають, що можна вивчати.

Серед же респондентів, які вдома спілкуються російською мовою, 66% вважають, що російську мову можна вивчати в школах. При цьому кожен четвертий російськомовний респондент виступає проти вивчення російської мови в школах.

При цьому у всіх випадках серед тих, хто загалом допускає вивчення російської мови в школах, мова переважно йде про вивчення на такому ж рівні, як і інші іноземні мови, або навіть нижчому рівні.

Графік 5. Вивчення російської мови в українськомовних школах у розрізі мови спілкування вдома

Можуть бути різні причини, чому респонденти вважають, що російську мову можна вивчати в школах. Ми респондентам, які вважають, що російську мову варто вивчати, у відкритій формі ставили запитання, чим саме вони пояснюють таку свою думку. Нижче на графіку 5 наведені топ-відповіді (усі відповіді – у Додатку).

Найбільш поширені пояснення – те, що російська мова є однією з іноземних мов, а іноземні мова загалом варто знати (для розвитку, для міжнародного спілкування тощо) (38% серед таких респондентів дають це пояснення), а також те, що ця мова поширена в Україні / є обставини, які склалися історично (32%). До топ-3 відповідей також належить думка, що варто знати мову ворога (14%).

Графік 6. А чому саме Ви вважаєте, що російську мову потрібно вивчати в українськомовних школах?

Відкрите запитання, % серед тих, хто вважає, що російську мову варто вивчати, топ-відповіді

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

Після інтенсивних дискусій 1990-х, 2000-х, 2010-х років ми бачимо рух до консенсусу на національному та міжрегіональному рівнях. Мовне питання втратило свою колишню гостроту, але воно все-таки зберігає потенціал у певному контексті (особливо – електоральному) бути актуалізованим та перетвореним на «лінію розлому».

З одного боку, більшість зараховують російськомовних українців до української нації[7]. Також 83% населення готові допускати російськомовних жителів України у своє оточення. Ксенофобе ставлення до них мають лише 17%, а індекс соціальної дистанції є середнім (3.7 за шкалою 1-7, де 1 відповідає найбільш близькому ставлення)[8]. З іншого боку, за цими ж даними ми бачимо, що від російськомовних громадян очікується дещо більше «зусиль» (чи «доказів»), щоб довести належність до української нації. А за індексом соціальної дистанції показник у 3.7 хоч і є середнім (та відповідає умовній відкритості), але помітно нижче, ніж 2.2 для українськомовних українців.

Тобто наразі істотних проблем за результатами опитувань ми не бачимо. За нашими спостереженнями є навіть низинна (grass root) / громадянська деполітизація мовного питання. Тобто самі прості громадяни на тлі жорстокої російської агресії переосмислюють важливість української мови та її роль у своєму житті і це веде багатьох до розуміння, що довгостроковою стратегією має бути підтримка її розвитку. Як наслідок, це питання уже не є тим маркером (не має ту ж силу), який раніше міг суттєво забарвлювати емоції політичного змагання та мобілізувати людей підтримувати ту чи іншу команду.

Утім, як ми зазначали, є потенціал, що російський ворог та окремі безвідповідальні українські суб’єкти спробують знову чинити тиск у цьому питанні. Наприклад, наразі є 38% українців, які загалом вважають, що російську мову можна вивчати в школах і з них третина аргументують це поширеністю використання російської мови в Україні. У перерахунку до всього населення це щонайменше 12% (якщо додати тих, хто називав інші релевантні пояснення, чому варто вивчати, то це буде понад 12% серед усього населення). Ці люди можуть бути таргетовані (причому, доволі легко) наративами про «захист прав численної громади російськомовних патріотів України» («так, українська мова хай буде єдиною державною, але якщо у нас багато хто говорить російською мовою, вони мають право робити це»).

Зрозуміло, що з таким зараз не можна претендувати на перемогу на виборах. Водночас в умовах, коли прохідний бар’єр на парламентських виборах становить лише 5%, мобілізація такого сегменту може бути достатньою, щоб мати у Верховній Раді свою фракцію. Певні політики можуть агресивно «захищати» російську мову та культуру та робити це центральним елементом своєї ідентифікації та позиціонування (відсуваючи на другий план або ігноруючи, наприклад, патріотизм до України, рішучу відсіч Росії, євроінтеграцію, соціально-економічну розбудову тощо). Але й і з протилежного боку можуть бути дії, спрямовані проти російськомовного населення / його дискредитацію, для мобілізації власних виборців.

Тому це вимагає зваженого підходу до мовної політики та мудрих кроків у напрямку посилення позицій української мови. Зрештою, ми вже бачимо, що на символічному рівні українська мова є консенсусним елементом української ідентичності. Ми бачимо розуміння, що ми йдемо до інклюзивної української громадянської нації (де, зокрема, українськомовні і російськомовні громадяни пліч-о-пліч жертвують найціннішим – життям – для відсічі ворогу). Тому треба набратися терпіння і в мовних питання діяти впевнено, але поступово, обережно і з розрахунку на довгу перспективу.  

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

Як Ви вважаєте, вивченню російської мови в українськомовних школах повинно відводитися …

[ЯКЩО 1-3] А чому саме Ви вважаєте, що російську мову потрібно вивчати в українськомовних школах? ВІДКРИТЕ ЗАПИТАННЯ

_____________________________________________________________________________

Повний перелік відповідей і результати: