Пресреліз підготовлений виконавчим директором КМІС Антоном Грушецьким

Упродовж 2-12 травня 2025 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус», до якого за власною ініціативою додав запитання про довіру десяти українським політикам. Методом телефонних інтерв’ю (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) у всіх регіонах України (підконтрольна Уряду України територія) було опитано 1010 респондентів. Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася Урядом України. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України (водночас частина респондентів – це ВПО, які переїхали з окупованих територій), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищувала 4,1% для показників, близьких до 50%, 3,5% для показників, близьких до 25%, 2,5% - для показників, близьких до 10%, 1,8% - для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу», наводилися раніше КМІС.

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

У першій половині травня 2025 року КМІС провів опитування щодо довіри окремим українським політикам. Всього ми просили оцінити свою довіру (чи недовіру) до десяти українських політиків. У випадку восьми з них (О. Арестович, Ю. Бойко, В. Зеленський, В. Кличко, П. Порошенко, С. Притула, Д. Разумков, Ю. Тимошенко) ми раніше публікували результати опитувань[1] і тому зараз також цікавим було розуміння, як змінилося ставлення громадян до них. Водночас цього разу ми також додали ще двох політиків: О. Гончаренка (з огляду на високу медійну активність та резонансні заяви і дії) і Є. Мураєва (представника одного із сегментів «закордону»).

В Україні багато впливових громадсько-політичних діячів, ставлення до яких доцільно відстежувати в опитуваннях. Ми, на жаль, обмежені у власних ресурсах, тому обмежили наш список десятьома прізвищами. Також наш фокус – саме на політиках (або тих, хто принаймні до 2022 року були залучені до відповідної активності), тому, наприклад, у списку немає таких відомих осіб, як В. Залужний (який на цей момент не оголошував про свої політичні амбіції), О. Сирський, К. Буданов та інші.

 Також перш ніж перейти до, власне, результатів, ми хотіли би зазначити деякі методичні моменти для коректної інтерпретації результатів. Так, респондентам ставилося запитання «Наскільки Ви довіряєте чи не довіряєте наступним українським публічним діячам? Якщо Ви не знаєте його чи її, так і скажіть.». Респондентам пропонувалися відповіді «зовсім не довіряю», «скоріше не довіряю», «скоріше довіряю» і «повністю довіряю». Варіант «важко сказати» не пропонувався, але респонденти за власною ініціативою могли попросити його відмітити.

Для подібних запитань типовим підходом (як в Україні, так і у світі) під час публікацій «об’єднувати» відповіді «скоріше» і «повністю» / «зовсім» (наприклад, разом наводити частку тих, хто скоріше чи повністю довіряє певному політику). Саме таким чином будуть представлені результати далі в пресрелізі. Водночас читачі можуть також ознайомитися з детальними розподілами (для кожного варіанту відповіді) у Додатку.

Ми раніше вже опублікували результати цього ж опитування щодо довіри Президенту В. Зеленському[2]. Тому варто одразу перейти до розгляду довіри іншим політикам зі списку.

Крім В. Зеленського єдиний діяч зі списку, який має позитивний баланс довіри-недовіри – С. Притула. Йому довіряють 50%, не довіряють – 38% (баланс довіри-недовіри – +12%). Досить високі показники довіри (хоча й уже із негативним балансом) має В. Кличко, якому довіряють 43%, не довіряють – 47% (баланс – -4%).

Далі за показниками довіри йдуть О. Гончаренко (27% довіряють, 41% не довіряють, баланс -14%; проте в його випадку 25% не знають, хто це), Д. Разумков (27% довіряють, 32% не довіряють, баланс -5%; у його випадку також багато хто не знає, хто він – 34%), П. Порошенко (25% довіряють, 70% не довіряють, баланс -45%). Ю. Тимошенко довіряють 14%, не довіряють – 80% (баланс – -66%).

Найменше українців довіряють О. Арестовичу (7% довіряють, 79% не довіряють, баланс -72%), Ю. Бойку (7% довіряють, 72% не довіряють, баланс -65%), Є. Мураєву (6% довіряють, 47% не довіряють, баланс -41%; проте в його випадку 43% не знають, хто це).

Графік 1. Наскільки Ви довіряєте чи не довіряєте наступним українським публічним діячам? Якщо Ви не знаєте його чи її, так і скажіть.

Також варто зазначити, що 91% респондентів довіряють принаймні одному політику зі списку, у середньому довіряють 3 діячам.

На графіку нижче наводяться дані, як змінилася довіра восьми політикам порівняно з лютим 2024 року. Як і в попередньому випадку, динаміка довіри В. Зеленському детальніше розглянута в наших попередніх публікаціях, тому подивимося на інших політиків.

Частка тих, хто довіряє С. Притулі, знизилася з 61% до 50%, а баланс знизився з +28% до +12%. У випадку В. Кличка показники майже не змінилися – частка тих, хто довіряє, зараз становить 43% проти 45% у лютому 2024 року, а баланс – відповідно, -4% і -6%.

У випадку Д. Разумкова помітним є зростання частки тих, хто його не знає – з 27% до 34%. При цьому з 35% до 27% стало менше тих, хто йому довіряє, а баланс загалом погіршився з +2% до -5%. Частка тих, хто довіряє П. Порошенку, знизилася з 31% дод 25%, а баланс знизився з -37% до -45%. У випадку Ю. Тимошенко показники майже не змінилися – зараз їй довіряють 14% проти 17% у лютому 2024 року, а баланс становить, відповідно,     -65% і -66%.

Також порівняно з лютим 2024 року стало більше тих, хто не знає О. Арестовича – ріст з 4% до 10%. За рахунок цього стало трохи менше і тих, хто довіряє, і тих, хто не довіряє, а баланс – такий самий (-72%). У випадку Ю. Бойка показники також мінімально змінилися. У лютому 2024 року йому довіряли 10%, зараз – 7%. Його показники балансу – відповідно, -63% у лютому 2024 року і -65% у травні 2025 року.

Графік 2. Динаміка довіри між лютим 2024 року і травнем 2025 року 

Раніше в пресрелізі ми зазначили, що в середньому респонденти довіряли трьом із десяти запропонованих політиків, що означає, що значна частина українців водночас довіряють декільком людям. У багатьох людей є хибне «чорно-біле» сприйняття, що довіра одному політику виключає довіру певному іншому політику-публічному противнику. Проте це не так,  і корисно розуміти, яким є перетин таких полів довіри.

Нижче в таблиці наведені дані, як ставляться до інших політиків ті, хто довіряє певному політику. Прикметно, що В. Зеленському довіряє більшість тих, хто довіряє іншим політикам зі списку. Разом з цим, у багатьох інших випадках також можна бачити значний перетин довіри.

Варто як приклад звернути увагу на, мабуть, одне з найбільш непримиренних (і одне з найбільш шкідливих для країни) протистоянь за лінією В. Зеленський-П. Порошенко. Так, серед тих, хто довіряє П. Порошенку, 73% довіряють В. Зеленському. Водночас серед тих, хто довіряє В. Зеленському, також значна частка довіряють П. Порошенку – 25%. Фактично, серед усіх дорослих українців на підконтрольній Уряду території, 19% водночас довіряють і В. Зеленському, і П. Порошенку.

Подібну ситуацію можна бачити і в контексті протистояння центральної влади та керівництва м. Києва в особі В. Кличка. Серед тих, хто довіряє В. Кличку, 82% довіряють В. Зеленському. А серед тих, хто довіряє В. Зеленському, 47% довіряють В. Кличку. Загалом серед усіх респондентів 35% водночас довіряють і Президенту, і меру Києва.

Як можна бачити в таблиці, для інших пар політиків також ситуація є схожою.

Таблиця 1. Чи довіряють іншим політикам ті, хто довіряють певному діячу зі списку

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

Станом на травень 2025 року 71% українців виступають проти виборів навіть у разі перемир’я з гарантіями безпеки[3]. Водночас зазначені вище рівні довіри (переважно не надто високі та / або з негативною динамікою, а у випадку В. Зеленського значною мірою обумовлені ефектом згуртування навколо прапора) показують, що в суспільстві є все-таки запит на нове покоління лідерів. Оскільки найвищою довірою в Україні користуються Сили оборони і волонтери[4], очікувано, що саме з цих категорій населення українці прагнуть бачити тих, хто поведе Україну через відбудову та реформи до кращого майбутнього в Європейській родині.

Інший важливий результат – серед громадськості значно менше взаємної поляризації і ворожості, ніж у висловленнях політичних команд-конкурентів (особливо в соціальних медіа). Дані у цьому пресрелізі показують, що, наприклад, 19% водночас довіряють П. Порошенку і В. Зеленському. В одному нашому попередньому опитуванні прикметно було, що попри те, що більшість українців не довіряють П. Порошенку і при цьому більшість довіряють В. Зеленському, але 59% вбачали політичну основу у санкціях проти нього[5]. Тобто висока довіра Президенту не трансформується в неухильну підтримку всім рішенням. І також недовіра екс-Президенту не призводить одразу до згоди з усіма звинуваченнями на його бік. Водночас і часто жорстка риторика команди П. Порошенка проти В. Зеленського суперечить тому, що більшість тих, хто прихильно до нього ставляться, довіряють і нинішньому Президенту.

Якщо не з моральної точки зору (жодного розбрату під час екзистенційної війни), то принаймні з прагматичної / технологічної точки зору (збереження прихильності громадян, які у разі жорстких взаємних звинуваченнях можуть розчаруватися) обидві команди мають враховувати це, коли вдаються до певних дій або висловлювань.

Ми розуміємо, що логіка парламентських виборів означає, що лише 5% голосів достатньо, щоб мати свою фракцію, а отримання, наприклад, 20% може бути достатньо, щоб стати лідером перегонів і претендувати на посаду Прем’єра (навіть якщо тобі не довіряє більшість населення). Це заохочує багатьох до конфронтаційної риторики та сприяння поляризації (як інструменту мобілізації на виборах). Проте це також руйнує країну зсередини, робить слабшою перед російським вторгненням і може призвести до катастрофічних наслідків. Віра в краще майбутнє України зберігає надію та вогонь у серцях українців продовжувати боротьбу. Тому відповідальним політикам, на нашу думку, варто йти технологічно складнішим, але правильним шляхом – формування об’єднавчих платформ, згуртування нашого розмаїтого суспільства (як горизонтально, так і вертикально) та позитивної мотивації успіхом, якого ми справді можемо досягнути спільними зусиллями.

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

Тепер ми хотіли б дізнатися Ваше ставлення до окремих українських публічних діячів. Наскільки Ви довіряєте чи не довіряєте наступним українським публічним діячам? Якщо Ви не знаєте його чи її, так і скажіть. РАНДОМІЗАЦІЯ ЗАЧИТУВАННЯ

Україна в цілому

Захід[6]

Центр

Південь

Схід