Пресреліз підготовлений виконавчим директором КМІС Антоном Грушецьким

Упродовж 15 травня-3 червня 2025 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус», до якого за власною ініціативою додав моніторингове запитання про готовність до територіальних поступок, а також провів експеримент, як різні інтерпретації «територіальних поступок» впливають на результати. Методом телефонних інтерв’ю (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) у всіх регіонах України (підконтрольна Уряду України територія) було опитано 2004 респондентів (на кожне з 4-х варіантів запитань про територіальні поступки відповідали близько 500 випадково відібраних респондентів). Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася Урядом України. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України (водночас частина респондентів – це ВПО, які переїхали з окупованих територій), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка вибірки обсягом 2004 респондентів (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищує 2,9%. Похибка для вибірки обсягом близько 500 респондентів не перевищує 5,8%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу», наводилися раніше КМІС.

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

З травня 2022 року КМІС у своїх власних опитуваннях регулярно ставить запитання щодо готовності населення до територіальних поступок для якнайшвидшого досягнення миру та збереження незалежності. До нинішнього опитування востаннє КМІС ставив це запитання у лютому 2025 року[1]. Формулювання запитання звучить «З яким з цих тверджень щодо можливих компромісів для досягнення миру з росією Ви згодні в більшій мірі?», а респондента просили обрати одне з двох таких тверджень (при цьому різним респондентам твердження зачитувалися в різному порядку для зниження ефекту порядку):

• «Для якнайшвидшого досягнення миру і збереження незалежності Україна може відмовитися від деяких своїх територій»
• «За жодних обставин Україна не має відмовлятися від жодних своїх територій, навіть якщо через це війна триватиме довше і будуть загрози збереженню незалежності»

Ми окремо підкреслюємо, що перше твердження не містить в собі уточнення, які саме території можуть бути предметом поступок, а також – про які саме «територіальні поступки» йде мова. Також роль грає те, що наше формулювання дає більш соціально прийнятну форму прийняти втрати, оскільки натомість «завершується війна» і «Україна зберігає незалежність». Наш експеримент у лютому 2025 року показав, що українці сильно реагують на «збереження суверенітету» і вважають це одним із принципових пунктів для будь-якої мирної угоди. Зокрема, деякі респонденти могли, наприклад, під «збереженням незалежності» розуміти і отримання гарантій безпеки. Тобто їх трактування може бути ширшим, ніж безпосередньо передбачає запитання.

Особливо важливо підкреслити, що є декілька інтерпретацій «територіальних поступок», тому цього разу крім оригінального моніторингового запитання ми сформулювали три альтернативні формулювання, де ми більш чітко конкретизували, що маємо на увазі під «територіальними поступками». Респонденту ставилося випадково обране 1 з 4 запитань. Це питання буде більш детально розглянуте в наступному пункті (перед графіком 2), а спочатку пропонуємо розглянути, як змінювалися відповіді українців на наше типове моніторингове запитання (де ми не конкретизуємо визначення «територіальних поступок»).   

На графіку 1 наведені відповіді респондентів. Порівняно з лютим 2025 року ситуація не змінилася. Так, 52% українців категорично проти жодних територіальних поступок (у лютому 2025 року – 50%). Готові прийняти певні територіальні втрати – 38% (у лютому 2025 року – 39%).

Графік 1. З яким з цих тверджень щодо можливих компромісів для досягнення миру з росією Ви згодні в більшій мірі?

Тепер варто розглянути, як впливає конкретизація «територіальних втрат» на результати. В інших трьох версіях нашого запитання формулювання були наступні.

v  Варіант «Офіційне визнання окупації» – Україна офіційно визнає окремі території частиною Росії і більше не претендує на них:

• «Для якнайшвидшого досягнення миру і збереження незалежності Україна може офіційно визнати окремі території частиною Росії та назавжди відмовитися від них»
• «За жодних обставин Україна не має офіційно визнавати окремі території частиною Росії та назавжди відмовлятися від них. Навіть якщо через це війна триватиме довше і будуть загрози збереженню незалежності»

v  Варіант «Передача під контроль Росії неокупованих територій» – Україна передає під контроль території, які зараз контролює, як-от міста Херсон, Запоріжжя тощо:

• «Для якнайшвидшого досягнення миру і збереження незалежності Україна може передати під контроль Росії території, які зараз контролюються Україною, як-от міста Херсон, Запоріжжя тощо»
• «За жодних обставин Україна не має передавати під контроль Росії території, які зараз контролюються Україною, як-от міста Херсон, Запоріжжя тощо. Навіть якщо через це війна триватиме довше і будуть загрози збереженню незалежності»

v  Варіант «Де-факто визнання окупації без де-юре» – Україна де-факто визнає контроль Росії за окремими територіями, але не визнає цього юридично:

• «Для якнайшвидшого досягнення миру і збереження незалежності Україна погоджується, що Росія зберігає контроль над окупованими територіями, але при цьому Україна і світ офіційно цього не визнають»
• «За жодних обставин Україна не має погоджуватися і дозволяти Росії зберігати навіть неофіційний контроль над окупованими територіями. Навіть якщо через це війна триватиме довше і будуть загрози збереженню незалежності»

Отже, якщо мова йде офіційне визнання окремих територій частиною Росії, то переважна більшість (68%) будуть проти. Готові прийняти – 24% (зазначимо, що ми говорити про «окремі території», а не всі окуповані території; залежно від територій може бути істотна диференціація).

Також абсолютна більшість – 78% – відкидають передачу під контроль Росії територій, які контролюються Україною. Готові прийняти – лише 15%.

Єдиний варіант, де принаймні є простір для дискусій – де-факто визнання контролю Росії без визнання де-юре. Навіть у цьому випадку 43% готові прийняти, а категорично проти – 48%. Проте як показували інші опитування КМІС, якщо «мирний план» буде включати гарантії безпеки та інші важливі для майбутнього України складові, то без ентузіазму, але більше половини можуть прийняти такий сценарій завершення війни.

Таким чином, з точки зору громадської думки будь-який варіант, який буде включати офіційне визнання українських територій частиною Росії або тим більше передачу під контроль Росії неокупованих територій – буде відкинутий. Проте українці зберігають здорову гнучкість і навіть у контексті контролю територій готові до обговорення компромісного варіанту визнання де-факто контролю Росії без його визнання де-юре.

Крім цього, ми бачимо, що результати відповідей на наше оригінальне запитання (де ми не конкретизуємо розуміння «територіальних поступок») найбільш близький до варіанту «де-факто визнання окупації без визнання де-юре». Це свідчить, що коли зараз українців обговорюють «територіальні поступки», то переважно вони інтерпретують їх як фактичне визнання, що Росія тимчасово контролює певні території, а Україна і світ цього не визнають.

Графік 2. З яким з цих тверджень щодо можливих компромісів для досягнення миру з росією Ви згодні в більшій мірі?

У таблиці нижче дані наведені в розрізі регіону проживання респондентів[2]. Оскільки на кожне запитання відповідали близько 500 респондентів, на кожний окремий регіон припадало небагато респондентів і результати нижче варто сприймати як тенденції.

У всіх регіонах (тобто і на Заході, і в Центрі, і на Півдні, і на Сході) переважна більшість (64-71%) відкидають варіант з офіційним визнанням окупації. Аналогічно абсолютна більшість незалежно від регіону (76-80%) відкидають передання під контроль Росії неокупованих територій. Тобто якщо ми говоримо про такі трактування «територіальних поступок», то ми бачимо консолідовану позицію, яка неістотно відрізняються у всіх регіонах країни.

Разом з цим у разі варіанту з де-факто визнанням окупації без визнання де-юре вже можна бачити деяку варіативність (хоча надійні висновки ми не можемо робити через обсяг вибірки). Так, на Заході і Сході трохи більше тих, хто готові прийняти варіант, порівняно з тими, хто його категорично відкидає. А в Центр і на Півдні вже трохи більше тих, хто категорично відкидає цей варіант, порівняно з тими, хто хоче його прийняти. Утім, у будь-якому випадку у всіх регіонах значна частина обирали кожну з двох відповідей. Як ми зазначали раніше, це фактично єдиний варіант, де для українців є простір для дискусії і компромісів.

Таблиця 1. Готовність до територіальних поступок у регіональному вимірі

КМІС регулярно досліджує сприйняття пакетів мирних домовленостей, оскільки деякі неприємні речі можуть бути схвалені українцями у разі наявності в пакеті інших, більш важливих умов для України (наприклад, гарантій безпеки). У цьому опитуванні ми не досліджували окремі пакети, тому що це було предметом нашого іншого опитування в травні 2025 року і результати ми вже публікували[3].

Водночас у нинішньому опитування ми бачимо, що загалом 78% українців і 76-80% у всіх регіонах відкидають вимогу передати під контроль Росії неокуповані території Запоріжжя, Херсонщини, Донеччини. Проте ця вимога є однією із стрижневих російського Меморандуму, переданого Україні 2 червня 2025 року. Тому на графіку нижче ми нагадуємо, як узагалі українці ставляться до російського «мирного плану».

Так, 82% категорично його відкидають і лише 10% готові його прийняти. Причому ми зачитували респондентам лише 6 пунктів (один з яких був можливість Україні рухатися до ЄС, що, здається, не було частиною пропозиції Росії у Стамбулі), хоча реальний Меморандум включає в себе більше пунктів і більшу кількість жорстких вимог до України. Тобто у разі ознайомлення респондентів з повним переліком пунктів Меморандуму, скоріше за все, ми би мали ще вищий % тих, хто категорично проти.

Графік 3. Готовність прийняти мирний план від Росії

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

Наше опитування показує, що питання територіальних втрат є надзвичайно чутливим для українців і, зокрема, значну роль відіграє, як саме інтерпретуються «територіальні втрати». Водночас це означає, що (не)готовність до територіальних втрат може стати предметом маніпуляцій та інформаційних кампаній проти України (з огляду на те, що різні трактування втрат мають різне сприйняття населенням).

При цьому за результатами опитування ми можемо говорити, по-перше, що за останні декілька місяців стійкість українців не похитнулася. Ми це бачимо за нашими моніторинговим запитанням про готовність до територіальних поступок, за яким змін не було (а за іншим запитанням про готовність терпіти війну зараз навіть більше людей готові терпіти стільки, скільки буде необхідно). По-друге, українці мають однозначні «червоні лінії» в територіальних питаннях, як-от офіційне визнання окупованих територій частиною Росії чи передачу під контроль Росії неокупованих територій. Ці вимоги є неприйнятними і не отримають схвалення більшості населення. По-третє, українці зберігають здорову гнучкість і готові йти на болючі поступки щодо територій, але лише у формі визнання де-факто окупації без юридичної легалізації і лише щодо нинішніх окупованих територій. Причому навіть у цьому випадку для отримання схвалення більшістю населенням пакет має включати надійні гарантії безпеки та інші важливі параметри.  

Таким чином, українці хочуть миру, українці готові до важких дискусій і компромісів, але українці відкидають вимоги до капітуляції.

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

РОЗДІЛИТИ ВИБІРКУ НА 4 ГРУПИ. КОЖНІЙ ГРУПІ СТАВИТЬСЯ ОДИН ВАРІАНТ ЗАПИТАННЯ

A.З яким із цих тверджень щодо можливих компромісів для досягнення миру з Росією Ви згодні в більшій мірі? РАНДОМІЗАЦІЯ ПОРЯДКУ

Б.З яким із цих тверджень щодо можливих компромісів для досягнення миру з Росією Ви згодні в більшій мірі? РАНДОМІЗАЦІЯ ПОРЯДКУ

В.З яким із цих тверджень щодо можливих компромісів для досягнення миру з Росією Ви згодні в більшій мірі? РАНДОМІЗАЦІЯ ПОРЯДКУ

Г.З яким із цих тверджень щодо можливих компромісів для досягнення миру з Росією Ви згодні в більшій мірі? РАНДОМІЗАЦІЯ ПОРЯДКУ