Пресреліз підготовлений виконавчим директором КМІС Антоном Грушецьким

Упродовж 26 листопада-29 грудня 2025 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус», до якого за власною ініціативою додав запитання, які стосуються довіри до Президента В. Зеленського, проведення національних виборів, сприйняття боротьби з корупцією в Україні та руху країни до демократії. Методом телефонних інтерв’ю (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) у всіх регіонах України (підконтрольна Уряду України територія) був опитаний 1001 респондентів. Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася Урядом України. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України (водночас частина респондентів – це ВПО, які переїхали з окупованих територій), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищувала 4,1% для показників, близьких до 50%, 3,5% для показників, близьких до 25%, 2,5% - для показників, близьких до 10%, 1,8% - для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу», наводилися раніше КМІС.

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

КМІС раніше оприлюднював попередні результати для більшості із розглянутих у цьому пресрелізі запитань (на основі 547 інтерв’ю, проведених у період 26 листопада-13 грудня 2025 року)[1]. У цьому пресрелізі представлені остаточні результати на 1001 інтерв’ю. Вони істотно не відрізняються від попередніх, але ми рекомендуємо використовувати остаточні дані, як більш точні і актуальні. Крім цього, у цьому пресрелізі є також інформація, яка не була у попередньому пресрелізі.

В. Зеленському довіряють 59% українців, не довіряють – 35%. Баланс довіри-недовіри становить +24%. На початку жовтня показники довіри були майже ідентичні, тобто в цілому за підсумками грудня рівень довіри до Президента залишався без змін порівняно із ситуацією декілька місяців тому (зокрема, до появи інформації про корупцію в енергетичному секторі).

Водночас показники довіри до Президента є дуже динамічні та контекстно залежні (особливо, який порядок денний домінує в суспільних обговореннях – внутрішні питання, як-от державне управління, корупція, тощо, чи зовнішні питання, як-от відносини з партнерами і перемовини про мир). Серед респондентів, яких ми опитали в листопаді (26-30 листопада), 49% довіряли В. Зеленському, а серед респондентів, опитаних у перші половині грудня (1-13 грудня) – 63%. Водночас серед респондентів, опитаних у другій половині грудня (14-29 грудня), 55% висловили довіру В. Зеленському. Тому в цілому можна бачити, що Президент втратив близько 10 процентних пунктів довіри після оприлюднення інформації про корупцію в енергетиці, але далі на тлі міжнародної ситуації (перемовин щодо миру) ми бачимо черговий раунд «згуртування навколо прапора» і посилення довіри до Президента. Проте на кінець грудня сила такого «згуртування» дещо ослабла і скоріше була тенденція до незначного, але зниження довіри. У будь-якому випадку на кінець 2025 року рівень довіри до Президента є вищим, ніж на кінець 2024 року (хоча протягом 2025 року піковою підтримка була на початку травня).

Можна очікувати, що і далі (навіть прямо зараз з урахуванням, наприклад, кадрових змін) показник довіри до Президента буде лишатися динамічним.

Інший важливий аспект довіри до Президента – те, що серед 59% тих, хто йому довіряє, «повністю» довіряють – 26%, а «скоріше» довіряють – 33%. Опитування КМІС у вересні-жовтні 2025 року показало одну з принципових відмінностей між цими категоріями. Так, ті, хто «повністю» довіряють В. Зеленському, і після війни хотіли би бачити його Президентом. А ті, хто «скоріше» йому довіряють, здебільшого хочуть бачити когось нового лідером України (причому «нового» означає когось з саме нової генерації лідерів, а не когось з нинішньої опозиції)[2].

Також треба зазначити, що серед 35% тих, хто не довіряє Президенту, 23% «зовсім» не довіряють, а 12% – «скоріше» не довіряють (і ці сегменти також мають відмінні погляди з окремих питань).

Графік 1. Наскільки Ви довіряєте чи не довіряєте Володимиру Зеленському?

* Опція «важко сказати» не зачитувалися респондентам. Її відмічали лише якщо сам респондент просив про це.

Лише 10% українців вважають, що вибори потрібно проводити до припинення вогню (у вересні – 11%).

У разі припинення вогню і отримання гарантій безпеки 23% підтримують проведення виборів (є тенденція до зростання показника – так, протягом року з березня до грудня показник зріс з 9% до 23%).

Разом з цим більшість – 59% (у вересні – 63%) – продовжують наполягати, що вибори можливі лише після остаточної мирної угоди і повного завершення війни.

Графік 2. Уявіть, що дійсно має місце припинення вогню і при цьому Україна отримує надійні гарантії безпеки: більше зброї, миротворці з країни Європи тощо. Чи варто тоді Україні після цього проводити національні вибори?

На графіку нижче підтримка проведення виборів подана у розрізі довіри Президенту. Так, серед тих, довіряє В. Зеленському переважна більшість виступає за проведення виборів лише після остаточної мирної угоди (і лише 3-4% вважають, що вибори треба проводити прямо зараз, навіть до завершення бойових дій).

Серед же тих, хто не довіряє Президенту, є диференціація поглядів. Ті, хто «скоріше» не довіряють Президенту, також здебільшого (61%) відкладають питання виборів на період після остаточної мирної угоди і лише 11% хочуть виборів до завершення бойових дій (а ще 22% вважають за доцільне провести їх після перемир’я з гарантіями безпеки).

І лише серед тих, хто «зовсім» не довіряє В. Зеленському, запит на вибори найближчим часом є досить значним. Так, серед них, 28% наполягають на виборах найближчим часом навіть до завершення війни, а 34% – після перемир’я з гарантіями безпеки (про вибори після остаточної мирної угоди говорять 34%).

Графік 3. Ставлення до проведення виборів залежно від довіри Президенту В. Зеленському

На графіку нижче ставлення до виборів наведені розрізі того, чи рухається країни до демократії чи авторитаризму (див. далі більш детальні результати). Так, серед тих, хто вважає, що Україна рухається до авторитаризму, запит на проведення вибори дійсно вищий, але при цьому половина (46%) також відкладають вибори на період після остаточної мирної угоди, і лише 22% наполягають на виборах якнайшвидше, навіть до завершення війни.

Графік 4. Ставлення до проведення виборів залежно від сприйняття того, чи рухається країни до демократії чи до авторитаризму

КМІС регулярно відстежує питання, як українці сприймають боротьбу з корупцією в Україні. Ми вже зазначали, що ті, хто вважають Україну «безнадійно корумпованою», зокрема, у більшій мірі готові на капітуляцію України[3]. Тобто посилення такого наративу (а не наративу, що Україна – це країна, яка намагається боротися з корупцією і в цій сфері є зрушення) може підривати безпеку і обороноздатність.

Востаннє ми ставили це запитання у вересні-жовтні 2025 року, тобто до оприлюднення інформації про корупцію в енергетиці. Враховуючи масштаб ситуації (77% чули про «плівки Міндіча», а серед тих, хто чув, 71% вважали розслідування об’єктивним, а 59% вважали В. Зеленського відповідальним за дії Т. Міндіча[4]), можна було очікувати погіршення ситуації із сприйняттям боротьби з корупцією (тобто що стане більше тих, хто вважає Україна «безнадійно корумпованою»).

Утім, як можна бачити на графіку нижче, громадські настрої з цього питання практично не змінилася. Більшість українців – 57% (у вересні-на початку жовтня – 56%) – продовжують вважати, що в Україні дійсно є спроби боротися з корупцією і є позитивні зрушення. Водночас дотримуються думки, що Україна є безнадійно корумпованою – 35% (раніше було 40%).

Графік 5. У ЗМІ регулярно з’являлася інформація про корупційні розслідування, затримання, арешти тощо. Для Вас особисто, це скоріше свідчення, що…

У травні-червні 2025 року ми запитували про те, чи Україна рухається до демократії, чи, навпаки, до авторитаризму. Зараз, у грудні 2025 року, ми повторили запитання (враховуючи, що друга половина 2025 року була насичена великою кількістю внутрішніх подій).

Як можна бачити на графіку, за останні пів року з 9% до 24% стало більше тих, хто не зміг визначитися із своєю думкою. Як наслідок, стало менше і тих, хто говорить, що Україна рухається до демократії (з 50% до 42%), і тих, хто говорить про рух до авторитаризму (з 41% до 34%).

Тобто в будь-якому випадку зберігається (як і раніше) перевага тих, хто бачить рух до демократії, хоча і частка тих, хто бачить рух до авторитаризму, лишається значною. Водночас нагадаємо, що в травні-червні ми також ставили запитання, у чому саме українці бачать прояви авторитаризму. Значною мірою відповіді були про незадоволення діями влади (а не про, власне, розбудову авторитарної системи)[5]. І як було показано у пресрелізі раніше, наприклад, питання відсутності виборів переважно не бентежить тих, хто бачить рух до авторитаризму.

Графік 6. Як Ви вважаєте, у своєму розвитку Україна скоріше рухається…

На графіку нижче дані наведені в розрізі довіри Президенту. Чим вища довіра, тим більше людей бачать рух до демократії (і навпаки).

Графік 7. Україна рухається до демократії / авторитаризму залежно від довіри Президенту В. Зеленському

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

Попри те, що 2025 рік був насичений не завжди оптимістичними для влади подіями, більшість українців продовжують довіряти В. Зеленському і він лишається легітимним головою держави. Причому на кінець 2025 року показники довіри навіть трохи вищі, ніж були в кінці 2024 року.

Разом з цим, динаміка довіри протягом 2025 року показує, що сила «ефекту згуртування навколо прапора» стає коротшою і негативні внутрішні події здатні все сильніше «перебивати» у свідомості громадян діяльність Президента на міжнародній арені. Тим більше довіра Президенту не є абсолютною, оскільки з 59% тих, хто довіряє, лише 26% «повністю» довіряють. Значний сегмент тих, хто «скоріше» довіряє (і, до речі, тих, хто «скоріше» не довіряє), дуже чутливий до ситуацій у внутрішній політиці і тому залежно від рішень найближчим часом ми можемо бачити коливання як у сторону зростання довіри, так і в сторону зниження довіри.

На момент підготовки пресрелізу у медіа активно обговорюються кадрові зміни, зокрема, окрема увага приділяється чуткам щодо можливих змін авторитетних керівників у безпекових органах, які користуються високою довірою серед населення. Публічні коментарі стурбованості від інших авторитетних керівників у секторі оборони, а також від громадського і медіа сектору лише посилюють увагу (і переживання!) пересічних українців до цих можливих «ротацій».

Ми би хотіли нагадати, що найбільше зниження довіри до В. Зеленського відбулося в період відставки В. Залужного (напередодні відставки 77% довіряли В. Зеленському, на момент відставки – 64%, причому в перші дні після відставки показник навіть був ближче до 60%). Тому у разі подібної відставки зараз (навіть якщо це буде «ротація», але з присмаком пониження) без належної комунікації це може мати наслідком суттєвий вплив на довіру Президенту. Як ми зазначали трохи раніше, хоча Президент і користується довірою, але він не користується абсолютною довірою. Тому такі рішення не можуть бути легітимізовані просто «рішенням Президента, який вважає його необхідним». Громадськість потребуватиме належного переконливого обґрунтування. Крім цього, потрібно враховувати, що відставка авторитетної особи може бути легко використаною в медіа атаках і подальшій ерозії довіри голови держави (це можуть використати як російські вороги, так і внутрішні українські опозиційно налаштовані суб’єкти).

Українське суспільство є достатньо дорослим для складних розмов. Якщо влада вбачає потребу в певних кадрових змінах, які не є очевидними для громадськості, необхідно тоді проводити конструктивний діалог та належно комунікувати ці рішення. Можливо, дійсно є об’єктивні обставини, про які не знає громадськість. Тоді їх треба спокійно обговорити. Зрештою ми всі зацікавлені, щоб унаслідок кадрових змін Україна лише зміцніла.

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

Уявіть, що дійсно має місце припинення вогню і при цьому Україна отримує надійні гарантії безпеки. Чи варто тоді Україні після цього проводити національні вибори? ЗАЧИТАТИ

Наскільки Ви довіряєте чи не довіряєте Володимиру Зеленському? ЗАЧИТАТИ

У ЗМІ регулярно з’являлася інформація про корупційні розслідування, затримання, арешти тощо. Для Вас особисто, це скоріше свідчення, що… ЗАЧИТАТИ. РАНДОМІЗАЦІЯ ПОРЯДКУ

Як Ви вважаєте, у своєму розвитку Україна скоріше рухається...? ЗАЧИТАТИ. РАНДОМІЗАЦІЯ ПОРЯДКУ