Пресреліз підготовлений виконавчим директором КМІС Антоном Грушецьким

Упродовж 26 листопада-29 грудня 2025 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус», до якого за власною ініціативою додав запитання про довіру суспільним інституціям. Методом телефонних інтерв’ю (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) у всіх регіонах України (підконтрольна Уряду України територія) був опитаний 1001 респондентів. Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася Урядом України. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України (водночас частина респондентів – це ВПО, які переїхали з окупованих територій), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищувала 4,1% для показників, близьких до 50%, 3,5% для показників, близьких до 25%, 2,5% - для показників, близьких до 10%, 1,8% - для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу», наводилися раніше КМІС.

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

Один з найбільш важливих, маркерних показників стану суспільства та громадської думки – рівень довіри окремим інституціям. Раніше ми публікували результати опитування про довіру В. Зеленському[1], а в цій публікації ми хочемо показати довіру і іншим інституціям. Водночас у цій публікації результати щодо довіри Президенту (і, зокрема, в динаміці порівняно з груднем 2024 року) розраховані за іншими запитанням. Так, у нашій попередній публікації (згаданій раніше) ми запитували про довіру В. Зеленському і серед варіантів відповідей не пропонували «важко сказати» (хоча якщо респондент сам наполягав, ця відповідь відмічалася).

У цій публікації представлені результати щодо довіри інституціям за запитанням, яке ми ставимо багато років у кінці року. Так, КМІС ставить запитання «Зараз я назву ще деякі соціальні інституції. Скажіть мені, будь ласка, наскільки Ви довіряєте тим, кого я називатиму – Ви цілком довіряєте, скоріше довіряєте, важко сказати напевно, довіряєте чи ні, скоріше не довіряєте чи зовсім не довіряєте?». Тобто респондент одразу серед можливих опцій чув і знав, що може обрати варіант «важко сказати». І ми запитували про довіру Президенту України (а не «В. Зеленському»).

На графіку 1 наводиться динаміка довіра до органів державної влади: Президента, Верховної Ради, Уряду. На графіку 2 наводиться довіра до силових і правоохоронних інституцій: ЗСУ, СБУ, Національній поліції, НАБУ, прокурорам і судам. Насамкінець на графіку 3 наводиться довіра інституціям громадянського суспільства: Церкві, українським ЗМІ і волонтерам. На кожному графіку ми порівнюємо поточні результати з результатами на кінець 2024 року для оцінки динаміки за останній рік (крім НАБУ, оскільки ми про НАБУ ми запитували вперше). Водночас у Додатку можна знайти результати в динаміці за 2021-2025 роки. Також у Додатку наведені дані про довіру до інституцій у регіональному вимірі.

Отже, якщо в грудні 2024 року за таким формулюванням запитання 45% довіряли Президенту, то в грудні 2025 року – 57%. Водночас показник недовіри майже не змінився – 31% у 2024 році і 33% у 2025 році. Баланс довіри-недовіри за рік зріс з +10% до +24%. Ріст довіри відбувся за рахунок зменшення частки тих, хто мав невизначене ставлення – з 24% до 10%. Наша попередня публікація показувала, що протягом 2025 року була значна динаміка в довірі Президенту. Скоріше за все, зниження частка тих, хто мав невизначене ставлення, і переважний перехід у довіру, пов’язаний із ефектом згуртування навколо прапора. Тобто в умовах викликів 2025 року багато хто з українців, які мали невизначене ставлення, почали говорити, що довіряють Президенту, щоб продемонструвати єдність у відстоюванні інтересів України.

Проте як і раніше, іншим органам влади – парламенту і Уряду – більшість українців не довіряють і істотних змін за рік не відбулося. У випадку Верховної Ради 12% довіряють їй і 70% – не довіряють (у грудні 2024 року – 13% і 68%). Баланс довіри-недовіри становить -58% (у грудні 2024 року – -55%). При цьому більше половини українців можуть назвати принаймні одну фракцію, чию діяльність вони схвалюють, тобто висока недовіра парламенту не означає недовіри всім парламентарям[2].

Довіра Уряду трохи вища, проте також низька: зараз довіряють 23% (у грудні 2024 року – 20%), не довіряють – 56% (у грудні 2024 року – 53%). Баланс довіри за останній рік не змінився і становить ті самі -33%. Разом з цим у контексті довіри парламенту і Уряду зазначимо, що попри низьку довіру більшість українців проти проведення зараз виборів .

Графік 1. Довіра до органів державної влади

У випадку Сил Оборони України лишається стабільно дуже висока підтримка – 94% довіряють і лише 2% не довіряють (рік тому показники були, відповідно, 92% і 2%). Баланс довіри-недовіри – +92%.

Інша важлива інституція зі сфери безпеки – СБУ – також зберігає досить високий рівень довіри (попри деяке зниження порівняно з минулим роком). Так, 51% українців довіряють СБУ, не довіряють – 26% (у грудні 2024 року показники були 54% до 21%). Баланс довіри-недовіри становить +25% (торік було +33%).

Довіра Національній поліції дещо знизилася. Так, 35% довіряють поліції, не довіряють – 46%. У грудні 2024 року 37% довіряли і 38% – не довіряли. Відповідно, баланс довіри-недовіри знизився з -1% до -11%.

Цього року ми вперше до цього запитання додали НАБУ і спостерігаємо доволі високу довіру – 50% проти 31%, як не довіряють. Тому баланс довіри-недовіри є позитивним і становить +19%.

Водночас критично низькою лишається довіра судам і прокурорам. Лише 15% українців довіряють судам і лише 12% довіряють прокурорам. Не довіряють – відповідно, 62% і 64%. Порівняно з минулим роком ситуація істотно не змінилася не змінилася.

Графік 2. Довіра до силових і правоохоронних органів

І наостанок довіри до інституцій серед громадянського суспільства. В Україні зберігається висока довіра волонтерам – 79% їм довіряють і лише 7% не довіряють (у грудні 2024 року показники були 81% і 5% відповідно).

Довіра українським ЗМІ лишається доволі низькою, хоча за останній рік ситуація трохи покращилася. Так, зараз українським ЗМІ довіряють 34%, не довіряють – 42% (решта 25% мають невизначене ставлення). У грудні 2024 року довіряли 27%, не довіряли – 42%. Тому якщо торік баланс довіри-недовіри становив -15%, то зараз – -8%. Проте як можна бачити, рівень недовіри лишився на тому ж рівні, а довіра зросла за рахунок зниження частки тих, хто мав невизначене ставлення.

Церква раніше була інституцією-лідером за довірою, проте за останні роки істотно втратила в довірі. За останній рік ситуацію з довірою Церкві трохи покращилася – зараз 44% довіряють Церкві і 28% не довіряють. У 2024 році співвідношення було 40% до 26%.

Графік 3. Довіра до інституцій громадянського суспільства

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

В українському суспільстві тривалий період зберігається консенсус, який, з одного боку, передбачає критику органів влади. Ми бачимо, що стабільно більшість українців незадоволені і діями Верховної Ради, і Уряду. Водночас, з іншого боку, цей консенсус також передбачає, що наразі немає можливості для оновлення влади шляхом виборів. У цьому ж опитуванні лише 10% респондентів наполягали на виборах найближчим часом, навіть до завершення бойових дій (причому значна частина цих респондентів розглядають вибори не з патріотичних позицій зміцнення країни, а як спосіб завершити війну шляхом капітуляції України).

Тобто українці можуть бути незадоволені своєю владою (і часто, якщо не в більшості випадків – цілком справедливо), але усвідомлюють ризики і небезпеки, які несуть із собою нашвидкуруч організовані вибори. Для українців очевидним є пріоритет – забезпечення прийнятних умов миру, і потім вирішення інших важливих проблем (зокрема, і оновлення влади).

Також довіра до інституцій демонструє важливу сталу тенденцію – дуже високу довіру Силам Оборони і волонтерам. Відповідно, багато українців хочуть серед нового покоління лідерів країни бачити військовослужбовців та волонтерів. І це, у свою чергу, створює ще одну проблему для проведення «швидких» виборів: і військовослужбовці, і волонтери – як відповідальні люди, які докладають зусиль для обороноздатності країни – не зможуть зараз узяти участь у виборах. Їх неучасть у виборах буде підривати легітимність результату в очах української громадськості. Тому багато українці підтримують відкладення виборів, що вони були і належно організовані, і щоб дійсно всі гідні кандидати могли взяти в них участь.

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

ФОРМУЛЮВАННЯ ЗАПИТАННЯ:

Зараз я назву ще деякі соціальні інституції. Скажіть мені, будь ласка, наскільки Ви довіряєте тим, кого я називатиму – Ви цілком довіряєте, скоріше довіряєте, важко сказати напевно, довіряєте чи ні, скоріше не довіряєте чи зовсім не довіряєте?

ДИНАМІКА ДОВІРИ В 2021-2025 РОКАХ:

ДОВІРА У РОЗРІЗІ РЕГІОНІВ: