До дня спротиву окупації Криму 26 лютого ми нагадуємо дані опитувань 1993-2013 років.

Методологія дослідження

Починаючи з 1991 року КМІС проводив дослідження, що репрезентативні для України.  Всі дослідження до 2014 року були методом F2F інтерв»ю, стандартний об»єм вибірки 2000 респондентів, зазвичай похибка не перевищувала 3% (з врахуванням дизайн-ефекту).

Одне з моніторингових запитань, яке ми використовували було таким.

Якими б Ви хотіли бачити відносини України з Росією?  

Вибір варіантів 1 чи 2 ми розглядали як підтримку незалежності України, варіант 3 – бажання об’єднання з Росією.  Опитування на Донбасі показували, що це питання скорельовано також з бажанням, щоб якщо не вся Україна, то хоча б Донбас доєднався до Росії, можна думати, що те саме стосується і Криму.  В кожному нашому опитуванні був і Крим, але кількість опитаних недостатня для репрезентативності, тому ми об’єднували дані за декілька років.

Результати опитувань

КМІС проводив дослідження в Криму понад 20 років. У перші роки незалежності України після романтичного сплеску підтримки незалежності невдоволення ситуацією зростало, і відсоток тих, хто хотів об’єднання з Росією, збільшувався. У 1993–1996 роках об’єднання з Росією підтримували 55% жителів Криму, у 1997–2001 — 66%. Потім почалося зниження (можливо, до вибірок потрапляли нові когорти населення, які увійшли в свідоме життя вже в незалежній Україні, можливо, з інших причин): у 2002–2006 — 53%, у 2007–2011 — 35%, у 2012–2013 — 21%.  Фактично, до окупації Криму тільки біля 20% жителів Криму бажали об’єднання з Росією.

Після початку Майдану і українські ЗМІ, контрольовані владою (на той час президентом був В.Янукович), і російські ЗМІ, дуже популярні в Криму, почали писати про націоналістів, які рвуться до влади і становлять загрозу для російськомовного населення. Відсоток кримчан, які хотіли об’єднання з Росією, зріс удвічі — до 42%. Після перемоги Майдану розпочалася ще більш активна інформаційна війна: українські ЗМІ були відключені, жителів Криму лякали «поїздами дружби», націоналістами, «Правим сектором», які нібито увірвуться до Криму і знищуватимуть та пригнічуватимуть російськомовне населення, змушуватимуть говорити українською тощо.

На хвилі страху було проведено референдум, який, безумовно, був сфальсифікований (або щодо рівня підтримки, або щодо явки, або і те, й інше), але за непрямими оцінками 60–65% населення могли справді підтримали приєднання до Росії. Далі — «зелені чоловічки», журналісти (Путін нагородив близько 300 журналістів за «успішну роботу» в Криму).

Зараз, після 4-х років демонстрації жахів війни в Україні, більшість кримчан, скоріш за все, підтримує приєднання до Росії (до того ж за цей час багато прихильників України виїхало і було завезено біля мільйона росіян). Це громадська думка, яка сформована в результаті успішної інформаційної війни і прямого військового вторгнення, блокування українських ЗМІ — тобто внаслідок масштабного обману.

Після захоплення Криму в Росії негайно було ухвалено рішення про посилення відповідальності за сепаратизм, тому не лише проведення подібного референдуму, а навіть розмови про нього тепер суворо караються. Я вже не кажу про те, що референдум був незаконним з точки зору українського законодавства, що Росія гарантувала територіальну цілісність України в обмін на відмову від ядерної зброї тощо.

Зауважимо також, що у комплексному соціологічному дослідженні щодо когнітивної деокупації Криму, яке провів Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) на замовлення Представництва Президента України в АР Крим та Фонду “Партнерство за сильну Україну”  на підконтрольних територіях абсолютна більшість вважають Крим Україною, 90% вважають необхідним його повернути і в цілому позитивно ставляться до кримчан (Прес-релізи та звіти - ПРЕЗЕНТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ “КОГНІТИВНА ДЕОКУПАЦІЯ КРИМУ”)

Президент КМІС Володимир Паніотто