30 травня в готелі «Радіссон» на Ярославому Валу презентувався «Інвестиційний атлас України», розроблений на замовлення Держагенства з інвестицій та управління національними проектами. Атлас включає характеристики областей України, які можуть бути цікаві інвесторам, і заснований на індексі інвестиційної привабливості регіонів України. Індекс розроблений Інститутом економічних досліджень, який очолює Ігор Бураковський, і КМІСом. Власне, КМІС виконував лише збір даних, а ідея індексу, методологія і аналіз повністю належать нашим партнерам. Тому я з великим зацікавленням дивився звіт про результати як сторонній читач. Індекс базується на «жорстких» факторах, які змінюються повільно (природні ресурси, робоча сила, інфраструктура і т.п.) і «м'яких» факторах, які можуть контролювати місцеві влади (діловий клімат, адміністративні процедури, рівень корупції тощо ). Індекс показує відмінність між регіонами, але не описує впливу спільного для всіх регіонів не економічного фактора — відношення інвесторів до країни в цілому.

Перше, на що звертаєш увагу — досить низькі значення індексів. Навіть лідери рейтингу (Харківська, Львівська, Донецька області і Київ, що отримали 1.52, 1.48, 1.47 і 1.46 балів відповідно) мають низькі значення і не дуже сильно відрізняються від аутсайдерів (Чернівецька область та м. Севастополь, 1.23 і 1.25 балів відповідно).

Я подивився більш простий індекс інвестиційної привабливості Європейської бізнес-асоціації (ЄБА), що оцінює ситуацію в країні в цілому, до розробки якого вже мав безпосереднє відношення, він заснований на опитуванні членів цієї організації про нинішню ситуацію та перспективи їх бізнесу. За останні два роки значення індексу впало з 3.39 до 2.12, при цьому основне падіння відбулося стрімко з 2-го по 3-й квартал 2011. З чим це може бути пов'язано?

Моя гіпотеза полягає в тому, що за цим стоїть концентрація влади в країні в однієї політичної сили, яка використовує законодавчу, податкову і судову систему для усунення конкурентів у політиці та бізнесі. Бажання інвестувати залежить від співвідношення можливого прибутку і можливих ризиків. Високий рівень корупції та відсутність впевненості в незалежності судів збільшують сприйняття ризиків. При цьому політичні процеси можуть істотно впливати на «м'які» економічні фактори, на дотримання прав власності, на сприйняття ризиків. Так, 13-а хвиля опитування ЄБА, проведена компанією Інмайнд, що показала рекордне падіння індексу привабливості інвестицій, проходила у вересні 2011 відразу після арешту і суду над Ю.Тимошенко. До речі, нові звинувачення не збільшили віру в справедливість суду, а швидше зменшили її (опитування КМІС лютого 2013 показало, що 76% населення України не вірить, що Тимошенко «замовила» Щербаня, при цьому навіть у Східному регіоні не вірить 63%).

Здавалося б, концентрація влади полегшує проведення реформ, які можуть поліпшити інвестиційний клімат. Але як можна здійснювати реформи, якщо уряду довіряє 16%, а не довіряє 69%, а в успішність реформ вірить не більше 7% населення! Сприйняття ситуації в країні як більш небезпечною призводить до невпевненості в майбутньому: наприкінці минулого року лише 23% населення України вірили, що через рік життя в Україні стане краще, інші, що нічого не зміниться або буде гірше. Кількість людей, які вважають себе щасливими, за рік зменшилася на 10% (з 63% до 53%).

Український варіант концентрації влади, боротьба з опонентами в політиці і конкурентами в економіці за допомогою державних органів, включаючи податкову і суди, підриває основу ринкової економіки — вільну конкуренцію, підвищує рівень монополізації бізнесу, що згубно для нормального розвитку країни. Держава не тільки не викликає довіри у власних громадян, а й породжує страх за свою власність і свободу. У цих умовах вплив цього загального фактора на інвестиційну привабливість регіонів України може бути істотно більшим, ніж міжрегіональні відмінності за рахунок впливу інших факторів.

Стаття опублікована в газеті «Капітал»
4 червня 2013 р. під назвою
«Мало экономики, мало привлекательности»