Для чого проводяться референдуми в Україні? Якщо хтось думає, що «…з метою забезпечення  народовладдя  і  безпосередньої  участі громадян  в  управлінні  », як це сказано у законі «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», то він, скоріше за все, іноземець. Референдуми в нашій країні проводилися для того, щоб керівництво держави могло ухвалити потрібні йому закони, які не вдається «протягнути» через парламент, або з метою легалізації своїх рішень, представивши їх як волю народу. Припустимо, що ви – це Керівництво, і вам потрібно, щоб народ із двох думок – А і Б – обрав першу. Щоб досягти цього, потрібно дотриматися наступних правил:

1. Закон про референдум має бути написаний таким чином, щоб ви могли забезпечити винесення на референдум запитання в потрібній вам формі.

Приклад. Згаданий вище закон у 33 статтях докладно розповідає, хто має право ініціювати референдум, як сформувати виборчі комісії, як підраховувати результати тощо. Однак жодного слова про те, хто формулює питання референдуму. Наш закон дає можливість схвалити таку процедуру формулювання питань, яка повністю вам підконтрольна і водночас цілком законна (будь-яка процедура законна, якщо в законі про неї немає жодного слова).

2. Формулюючи запитання референдуму, потрібно у варіант А додати багато хороших позитивних слів, позитивний стимул, а варіант Б краще взагалі не згадувати.

Приклад. 17 березня 1991 р. в СРСР виносилося на референдум запитання: «Чи вважаєте ви за необхідне збереження Союзу Радянських Соціалістичних Республік як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, у якій будуть повною мірою гарантуватися права і свободи людини будь-якої національності?». Багато з тих, хто відповів «так», зробили це, щоб не почуватися людьми, які виступають проти гарантій прав та свобод для людей будь-якої національності. Можливо, тому «так» сказали 70%, а ні – лише 28%. А вже 1 грудня 1991 р. в УРСР пройшов референдум, який дав зворотній результат: на запитання «Чи підтверджуєте ви Акт проголошення незалежності України?» відповіли позитивно 90,3%.

3. Тотальна стратегія спотворень полягає в тому, що запитання порушує всі норми соціологічної науки, спрямовані на досягнення точного результату, що потрібно робити все з точністю навпаки – і ви досягнете свого. Наприклад, запитання референдуму має бути дуже довгим і незрозумілим, добре також, якщо воно містить посилання на якісь невідомі пункти законів. Втрачаючись під час відповіді, люди зазвичай відповідають згодою (дослідження показують, що не менше 5% людей схильні відповідати «так» навіть у відповідях на звичайні питання).

Приклад. Грубувато, але ефективно ця стратегія була використана на референдумі 2000 р. Ось яким було перше запитання: «Чи підтримуєте Ви пропозиції про доповнення статті 90 Конституції України новою третьою частиною такого змісту: «Президент України може також достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо Верховна Рада України протягом одного місяця не змогла сформувати постійно діючу парламентську більшість або у разі незатвердження нею протягом трьох місяців підготовленого і поданого в установленому порядку Кабінетом Міністрів України Державного бюджету України», яка б установлювала додаткові підстави для розпуску Президентом України Верховної Ради України, та відповідне доповнення пункту 8 частини першої статті 106 Конституції України словами: «та в інших випадках, передбачених Конституцією України?». Бездоганне питання з погляду маніпуляцій. Тут стільки порушень соціологічних правил, що коротко не опишеш.

Крім ускладнення запитань існують й інші способи фальсифікацій, але про них якось потім. А зараз хотілося навести випадок із життя. Охоронець у нашому кооперативному гаражі якось довго розпитував мене, яку систему ми будуємо? «Це що, капіталізм? А чому нас не спитали? Ось про незалежність спитали, пам’ятаю. А про те, чи будувати капіталізм, не спитали». Цей громадянин так і не зрозумів, що якби референдум справді щось вирішував, то народ би до нього не допустили.