Пресреліз підготовлений виконавчим директором КМІС Антоном Грушецьким

Упродовж 19 вересня-5 жовтня 2025 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус», до якого за власною ініціативою додав моніторингове запитання про готовність до територіальних поступок, а також провів експеримент, як різні інтерпретації «територіальних поступок» впливають на результати. Методом телефонних інтерв’ю (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) у всіх регіонах України (підконтрольна Уряду України територія) було опитано 2015 респондентів (на кожне з 4-х варіантів запитань про територіальні поступки відповідали близько 500 випадково відібраних респондентів). Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася Урядом України. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України (водночас частина респондентів – це ВПО, які переїхали з окупованих територій), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка вибірки обсягом 2015 респондентів (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищує 2,9%. Похибка для вибірки обсягом близько 500 респондентів не перевищує 5,8%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу», наводилися раніше КМІС.

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

З травня 2022 року КМІС у своїх власних опитуваннях регулярно ставить запитання щодо готовності населення до територіальних поступок для якнайшвидшого досягнення миру та збереження незалежності. Оригінальне формулювання (яке ми підготували у травні 2022 року) звучить наступним чином: «З яким з цих тверджень щодо можливих компромісів для досягнення миру з росією Ви згодні в більшій мірі?», а респондента просили обрати одне з двох таких тверджень (при цьому різним респондентам твердження зачитувалися в різному порядку для зниження ефекту порядку):

• «Для якнайшвидшого досягнення миру і збереження незалежності Україна може відмовитися від деяких своїх територій»
• «За жодних обставин Україна не має відмовлятися від жодних своїх територій, навіть якщо через це війна триватиме довше і будуть загрози збереженню незалежності»

Ми окремо підкреслюємо, що перше твердження не містить в собі уточнення, які саме території можуть бути предметом поступок, а також – про які саме «територіальні поступки» йде мова. Також роль грає те, що наше формулювання дає більш соціально прийнятну форму прийняти втрати, оскільки натомість «завершується війна» і «Україна зберігає незалежність». Наш експеримент у лютому 2025 року показав, що українці сильно реагують на «збереження суверенітету» і вважають це одним із принципових пунктів для будь-якої мирної угоди. Зокрема, деякі респонденти могли, наприклад, під «збереженням незалежності» розуміти і отримання гарантій безпеки. Тобто їх трактування може бути ширшим, ніж безпосередньо передбачає запитання.

Особливо важливо підкреслити, що є декілька інтерпретацій «територіальних поступок», тому у травні-червні 2025 року ми вперше крім оригінального моніторингового запитання також сформулювали три альтернативні формулювання, де ми більш чітко конкретизували, що маємо на увазі під «територіальними поступками». Респонденту ставилося випадково обране 1 з 4 запитань. Це питання буде більш детально розглянуте в наступному пункті (перед графіком 2), а спочатку пропонуємо розглянути, як змінювалися відповіді українців на наше типове моніторингове запитання (де ми не конкретизуємо визначення «територіальних поступок»).   

На графіку 1 наведені відповіді респондентів. Порівняно з травнем-початком червня 2025 року ситуація майже не змінилася. Так, 54% українців категорично проти жодних територіальних поступок (на початку літа 2025 року – 52%). Готові прийняти певні територіальні втрати – 38% (раніше було стільки ж).

Графік 1. З яким з цих тверджень щодо можливих компромісів для досягнення миру з росією Ви згодні в більшій мірі?

Тепер варто розглянути, як впливає конкретизація «територіальних втрат» на результати. В інших трьох версіях нашого запитання формулювання були наступні.

v  Варіант «Офіційне визнання окупації» – Україна офіційно визнає окремі території частиною Росії і більше не претендує на них:

• «Для якнайшвидшого досягнення миру і збереження незалежності Україна може офіційно визнати окремі території частиною Росії та назавжди відмовитися від них»
• «За жодних обставин Україна не має офіційно визнавати окремі території частиною Росії та назавжди відмовлятися від них. Навіть якщо через це війна триватиме довше і будуть загрози збереженню незалежності»

v  Варіант «Передача під контроль Росії неокупованих територій» – Україна передає під контроль території, які зараз контролює, як-от міста Херсон, Запоріжжя тощо:

• «Для якнайшвидшого досягнення миру і збереження незалежності Україна може передати під контроль Росії території, які зараз контролюються Україною, як-от міста Херсон, Запоріжжя тощо»
• «За жодних обставин Україна не має передавати під контроль Росії території, які зараз контролюються Україною, як-от міста Херсон, Запоріжжя тощо. Навіть якщо через це війна триватиме довше і будуть загрози збереженню незалежності»

v  Варіант «Де-факто визнання окупації без де-юре» – Україна де-факто визнає контроль Росії за окремими територіями, але не визнає цього юридично:

• «Для якнайшвидшого досягнення миру і збереження незалежності Україна погоджується, що Росія зберігає контроль над окупованими територіями, але при цьому Україна і світ офіційно цього не визнають»
• «За жодних обставин Україна не має погоджуватися і дозволяти Росії зберігати навіть неофіційний контроль над окупованими територіями. Навіть якщо через це війна триватиме довше і будуть загрози збереженню незалежності»

Отже, якщо мова йде офіційне визнання окремих територій частиною Росії, то переважна більшість (67%) будуть проти. Готові прийняти – 24%. Порівняно з травнем-червнем ситуація практично не змінилася.

Також переважна більшість – 71% – відкидають передачу під контроль Росії територій, які контролюються Україною. Готові прийняти – лише 19%. У травні-червні 78% категорично відкидали, а були готові на такий варіант – 15%.

У випадку варіанту із заморожуванням лінії фронту без офіційного визнання жодних окупованих територій частиною Росії, то 56% категорично відкидають такий варіант, а готові на нього – 35%. При цьому з травня-червня знизилася готовність прийняти такий варіант – так, частка тих, хто може погодитися, знизилася з 43% до 35%. Частка тих, хто категорично проти, зросла з 48% до 56%.

У цьому контексті необхідно нагадати результати нашого опитування, яке ми провели на початку вересня 2025 року[1]. Так, хоча більшість, як ми бачимо з результатів цього опитування, проти навіть заморожування лінії фронту, але якщо мирний план буде доповнено надійними гарантіями безпеки та європейською інтеграцією, то 74% готовність будуть змиритися із заморожуванням.  

Графік 2. З яким з цих тверджень щодо можливих компромісів для досягнення миру з росією Ви згодні в більшій мірі?

У таблиці нижче дані наведені в розрізі регіону проживання респондентів[2]. Оскільки на кожне запитання відповідали близько 500 респондентів, на кожний окремий регіон припадало небагато респондентів і результати нижче варто сприймати як тенденції.

У всіх регіонах варіант з офіційним визнанням окремих територій частиною Росії або навіть передача під контроль Росії територій, які Україна зараз контролює, не користується підтримкою. Тобто ці вимоги є неприйнятними для українців і в цілому, і у всіх регіонах.

Водночас підтримка варіанту з де-факто визнанням контролю Росії за окремими територіями зростає з 26% на Заході до 46% на Сході. Хоча навіть на Сході думки розділилися практично порівну з цього питання, що означає, що немає жодного регіону, де цей би варіант користувався переважною підтримкою. Проте знову ж таки за результатами нашого опитування, проведеного на початку вересня (яке ми згадували вище), якщо заморожування буде доповнене надійними гарантіями безпеки і європейською перспективною, то тоді більшість українців у всіх регіонах готові схвалити такий варіант (хоч і без ентузіазму).

Таблиця 1. Готовність до територіальних поступок у регіональному вимірі

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

Нинішнє опитування фактично повторює тенденції, які ми стабільно спостерігаємо у різних опитуваннях з різними формулюваннями запитань щодо війни і миру і, зокрема, можливих територіальних втрат. Так, попри всі складнощі, українці налаштовані продовжувати опір і відкидають неприйнятні вимоги щодо територій. Особливо якщо Україні намагаються нав’язати територіальні втрати без жодних компенсацій у вигляді надійних гарантій безпеки і європейської перспективи.

У будь-якому випадку ми бачимо, що варіант з офіційним визнанням окремих територій частиною Росії або варіант з передачею під контроль Росії територій, які зараз контролюються Україною, є «нежиттєздатними» з точки зору української громадської думки і приречені на категоричне несприйняття. Єдиний варіант – і лише в межах більш комплексного пакету – який має потенціал для обговорення, це заморожування нинішньої лінії фронту без жодних юридичних визнань.

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

РОЗДІЛИТИ ВИБІРКУ НА 4 ГРУПИ. КОЖНІЙ ГРУПІ СТАВИТЬСЯ ОДИН ВАРІАНТ ЗАПИТАННЯ

A.З яким із цих тверджень щодо можливих компромісів для досягнення миру з Росією Ви згодні в більшій мірі? РАНДОМІЗАЦІЯ ПОРЯДКУ

Б.З яким із цих тверджень щодо можливих компромісів для досягнення миру з Росією Ви згодні в більшій мірі? РАНДОМІЗАЦІЯ ПОРЯДКУ

В.З яким із цих тверджень щодо можливих компромісів для досягнення миру з Росією Ви згодні в більшій мірі? РАНДОМІЗАЦІЯ ПОРЯДКУ

Г.З яким із цих тверджень щодо можливих компромісів для досягнення миру з Росією Ви згодні в більшій мірі? РАНДОМІЗАЦІЯ ПОРЯДКУ