Пресреліз підготовлений виконавчим директором КМІС Антоном Грушецьким

Упродовж 12-24 лютого 2026 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус», куди за власною ініціативою додав запитання про те, з якими найбільш серйозними проблемами і викликаються стикаються Україна і українці. Методом телефонних інтерв’ю (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) у всіх регіонах України (підконтрольна Уряду України територія) було опитано 1003 респонденти. Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася Урядом України. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України (водночас частина респондентів – це ВПО, які переїхали з окупованих територій), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищувала 4,1% для показників, близьких до 50%, 3,5% для показників, близьких до 25%, 2,5% - для показників, близьких до 10%, 1,8% - для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу», наводилися раніше КМІС.

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

Соціологи регулярно вивчають питання, які проблеми чи виклики українці вважають найбільш серйозними. Водночас одне із обмежень під час вивчення подібних питань – формування релевантного списку викликів, які можна запропонувати респондентам (і з якого респонденти можуть обрати). У цьому опитуванні ми зробили запитання повністю відкритим – ми не формували наперед список, а вислуховували і записували відповіді респондентів «своїми словами». Далі відповіді респондентів були закодовані і результати (топ-відповіді) можна бачити нижче на графіку 1. Зокрема, ми також наводимо інформацію про те, які відповіді були названі в першу чергу (top of mind). Переважно, те, що було назване першим, є і найбільш важливим.

Отже, більшість респондентів – 65% – до топ-викликів зараховують війну. При цьому з них 53% назвали цей виклик першим. Утім, це означає, що майже половина респондентів на це запитання в першу чергу називали інші проблеми / виклики, а не війну (а третина респондентів узагалі не говорили про війну). Можливо, протягом 4 років повномасштабної війни вона стала для багатьох українців «нормою життя», «звичайним контекстом». Відповідно, українці думають про інші виклики, які мають вирішувалися з урахуванням такого «контексту». Наприклад, багато хто говорив про енергетичну ситуацію. Респонденти прямо могли не говорити про те, що це є прямим наслідком війни, але, вочевидь, для багатьох це передбачалося «за замовчуванням».

Також доцільно звернути увагу і на інші проблеми, про які говорили українці: корупція (29% зараховують до топ-3), низький рівень життя / низькі зарплати та пенсії (26%), ситуація в енергетиці (24%), незадоволеність українською владою (19%), економічні проблеми (13%). Доцільно звернути увагу, що на момент написання цих рядків (початок березня) ситуація в енергетиці об’єктивно стала кращою, тому, можливо, зараз менше людей говорили би про це (ніж це було під час опитування в середині лютого).

Графік 1. На Вашу думку, з якими найбільш серйозними проблемами чи викликами зараз стикається Україна та українці? Назвіть до 3-х відповідей.

відкрите запитання, топ-відповіді

Інші проблеми / виклики називалися (без підказки, спонтанно) рідше. Зокрема, у Додатку можна знайти повний перелік відповідей. Окремо звернемо увагу на наступні «медійні» виклики, про які часто говорять публічні особи (експерти, журналісти, громадські активісти, політики тощо), але які, як ми бачимо, нечасто називалися респонденти (що не означає, що респонденти не бачать проблем у цих сферах, але означає, що вони не є тим, що непокоїть у першу чергу). Так, це питання проблем у сфері мобілізації, про які говорили загалом 8% респондентів (причому у цих випадках мова йшла саме про критику діяльності ТЦК). Разом з цим 6% респондентів говорили про в цілому порушення прав і свобод громадян / беззаконня. Частина з цих респондентів могли також могли мати на увазі мобілізацію. У будь-якому випадку навіть з цими респондентами меншість до першочергових проблем зараховують мобілізацію.

Інше питання – розвиток авторитаризму / ерозія демократії. Серед топ-відповідей тільки порушення прав і свобод / беззаконня можна зарахувати до цього (6%). Також 1% респондентів говорили про обмеження свободи слова, а 0.3% говорили про, власне розвиток авторитаризму. Тобто цей виклик щонайменше зараз не є гострим у свідомості громадян. Це одна з причин, чому, наприклад, наразі українці переважно не бачать проблеми в тому, що вибори відкладені.  

У таблиці нижче відповіді результати наведені в регіональному вимірі[1]. Як можна бачити, серед мешканців усіх регіонів картина досить подібна і більшість у першу чергу говорять про війну. Важливо, що хоча не всі українські регіони знаходяться на лінії фронту, але всі українські регіони відчувають війну і усвідомлюють пов’язані із нею проблеми та виклики.

Таблиця 1. Сприйняття найбільш серйозних проблем і викликів у регіональному вимірі

відкрите запитання, топ-відповіді (% зараховують до топ-3 проблем / викликів)

А в таблиці нижче результати наведені в розрізі віку респондентів. Загалом ситуація подібна серед окремих вікових категорій, хоча помітні окремі особливості. Так про проблему корупції частіше говорять респонденти у віці 30-59 років. Водночас чим молодші респонденти, тим більше їх турбують економічні проблеми. Серед 18-29 річних кожен четвертий (24%) переймається цим (що важливо в контексті утримання молоді в країні). Також більш молоді респонденти частіше говорили про проблеми мобілізації (хоча навіть серед 18-29 річних цю проблему озвучили 13%). Можна бачити і деякі акценти залежно від віку.

Таблиця 2. Сприйняття найбільш серйозних проблем і викликів у віковому вимірі

відкрите запитання, топ-відповіді (% зараховують до топ-3 проблем / викликів)

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

У травні 2024 року ми ставили респондентам запитання, що є більшою загрозою для розвитку України – корупція чи російська агресія (тобто респонденти мали обрати між цими прямо озвученими опціями). 48% відповіли, що більшою загрозою є корупція, а війну обрали 36% (ще 16% не змогли визначитися зі своєю думкою). Результати ж нинішнього опитування показують, що якщо ми наперед не пропонуємо українцям список проблем / викликів (і не фокусуємо увагу на, наприклад, тій же корупції), то абсолютна більшість дійсно насамперед говорять про війну (прямо або опосередковано – наприклад, коли говорять про проблеми в енергетиці).

То чи можемо ми заспокоїтися і вважати, що українці розважливо усвідомлюють виклики сьогодення? На жаль, ні, оскільки все одно лишається багато проблем у сфері інформаційної безпеки України. Наприклад, ті, хто говорять про війну, можуть критикувати передусім українську владу, що війна досі не завершилася (а не російського агресора, який є і причиною війни, і бар’єром для встановлення миру). Тобто консенсус у розумінні, що є найбільшою проблемою України, не означає консенсусу у розумінні її джерел та шляхів вирішення. Так, як приклад – у грудні 2025 року 31% респондентів відповіли, що в першу чергу відсутність електроенергії є наслідком дій української влади (а не обстрілів Росії)[2]. Росія вкладає значні ресурси, щоб переконати українців, що «ворог усередині небезпечніший, ніж ворог ззовні». До цього додаються і голоси окремих українських суб’єктів, серед яких хтось свідомо, а хтось ні підіграють цим наративам.

Безумовно, та ж корупція лишається серйозним викликом для України (тим більше враховуючи резонансні події 2025 року), проте боротьба з нею не матиме жодного сенсу у випадку воєнної поразки України. Тобто в будь-якому випадку антикорупційна діяльність (яка доречна і в мирний, і у воєнний час) має все одно передбачати, що об’єктивно пріоритетом №1 і найбільш серйозним викликом є саме війна. Те саме стосується і інших суспільних проблем. Усі вони не є ізольованими від воєнного контексту і їх вирішення неможливо розглядати, не беручи до уваги, що Україна веде екзистенційну війну з Росією.

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

На Вашу думку, з якими найбільш серйозними проблемами чи викликами зараз стикається Україна та українці? Назвіть до 3-х відповідей. ВІДКРИТЕ ЗАПИТАННЯ. ТРИ ОКРЕМИХ ЕКРАНИ ДЛЯ КОЖНОЇ МОЖЛИВОЇ ПРОБЛЕМИ