Пресреліз підготовлений виконавчим директором КМІС Антоном Грушецьким

Упродовж 7 травня-3 червня 2026 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки, куди за власною ініціативою додав запитання про довіру Президенту В. Зеленському і іншим публічним особам. Методом телефонних інтерв’ю (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) у всіх регіонах України (підконтрольна Уряду України територія) було опитано 1015 респондентів. Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася Урядом України. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України (водночас частина респондентів – це ВПО, які переїхали з окупованих територій), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищувала 4,1% для показників, близьких до 50%, 3,5% для показників, близьких до 25%, 2,5% - для показників, близьких до 10%, 1,8% - для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу», наводилися раніше КМІС.

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

Під час опитування ми хотіли дізнатися, довіряють чи ні українці окремим українським публічним діячам з різних сфер. Ми сформували список із 18 політичних, громадсько-політичних і військових діячів, і для кожного з них ми ставили запитання, чи українці йому чи їй «зовсім не довіряють», «скоріше не довіряють», «скоріше довіряють», «повністю довіряють» (варіант «важко сказати» не зачитувався, але респонденти за власною ініціативою могли його назвати). Подібне опитування ми вже проводили у січні 2026 року, що дозволяє для більшості осіб зі списку проаналізувати динаміку[1].

Важливий методичний момент – для кожного діяча, крім прізвища та ім’я, ми давали короткий опис. Це пов’язано з тим, що частина діячів не мають однозначної упізнаваності за ім’ям, і це може призводити до плутанини. Раніше ми вже показували, що у випадку, наприклад, Ю. Свириденко можна отримати різні показники довіри, якщо (не) говорити, що вона є Прем’єр-міністеркою[2]. Загалом же багато людей можуть «пригадувати» конкретну людину завдяки інформації-«підказці» і, відповідно, для цього діяча ми будемо мати більш надійні показники довіри (хоча при цьому дійсно важливу роль грає сама інформація-«підказка», яка може крім упізнаваності впливати на сприйняття).

Спочатку ми окремо розглянемо довіру Президенту В. Зеленському, а далі для результатів з усіма діячами зі списку ми його розбили на дві частини: (1) політики та громадсько-політичні діяча і (2) діячі з військової сфери. Ми розуміємо, що в деяких випадках поділ є умовним (і може скоро змінитися), але оскільки існує спроба «втягування» окремих військових діячів у саме політику (і часто – штучно від окремих сторонніх суб’єктів, хоча самі військові діячі могли ніколи не говорити про участь у політиці), ми наводимо довіру до них окремо.

Отже, зараз 61% довіряють Президенту, не довіряють – 34% (баланс довіри-недовіри – +27%).

Порівняно з квітнем 2026 року показники довіри і недовіри не змінилися (різниця в межах похибки), хоча баланс довіри-недовіри трохи покращився (зріс з +22% до +27%). Разом з цим зараз, у травні 2026 року, ми запитання ставили в дещо в іншому форматі (порівняно із квітнем). Так, зараз ми запитували про довіру 18 різним публічним діячам, один із яких «Зеленський Володимир – Президент». Діячів ми зачитували в різному порядку різним респондентам. Простежується хоча й слабка, але кореляція, що чим пізніше ми запитували про В. Зеленського, то тим трохи вищою була довіра йому. Можливо, на тлі інших діячів (коли респонденти задумаються про інших діячів) В. Зеленський сприймається трохи краще. Тобто хоча формально зараз показники довіри трохи вищі, ніж у квітні, але більш коректно з урахуванням описаних вище факторів говорити про стабільність.

Крім цього, потрібно враховувати, що серед 61%, які довіряють В. Зеленському, 33% «повністю» довіряють, а решта 28% довіряють «скоріше» (у Додатку є повний перелік відповідей і результатів для В. Зеленського та всіх інших діячів). При цьому для балансу важливо розуміти, що серед тих, хто не довіряє йому, є поділ – 20% «зовсім» не довіряють, а 13% не довіряють «скоріше».

Графік 1. Ви «зовсім не довіряєте», «скоріше не довіряє», «скоріше довіряєте» чи «повністю довіряєте» наступним українським публічним діячам?

Зеленський Володимир – Президент

Як ми зазначали раніше, у січні 2026 року ми також ставили запитання про довіру різним публічним діячам. Порівняно з тим списком ми не ставили запитання про Є. Мураєва і О. Арестовича, але додали В. Кіма, Р. Бровді і О. Ляшка. У таблиці 2 наведені результати для поточної хвилі, а в таблиці 3 – динаміка порівняно із січнем 2026 року.

Отже, серед політиків і громадсько-політичних діячів зі списку, найвищі показники довіри мають І. Терехов (52% довіряють і 19% не довіряють, баланс +32%), М. Федоров (50% довіряють і 21% не довіряють, баланс +29%), В. Зеленський (61% довіряють і 34% не довіряють, баланс +27%) та В. Кім (47% довіряють і 27% не довіряють, баланс +20%). Причому у випадку І. Терехова, М. Федорова і В. Кіма досить багато хто про них не знає (навіть з додатковою інформацією), тобто у них є потенціал покращення своїх показників за рахунок кращої обізнаності.

Далі за показниками довіри йдуть О. Ляшко (47% довіряють і 43% не довіряють, баланс +5%) і С. Притула (46% довіряють і 44% не довіряють, баланс +2%).

Усі інші політики і громадсько-політичні діячі зі списку мають негативний баланс, тобто їм не довіряють більше, ніж довіряють. Водночас серед них можна виокремити тих, чиї показники (для українських реалій) є відносно високими: В. Кличко, Ю. Свириденко, Д. Разумков, О. Гончаренко. Їх баланс довіри-недовіри від’ємний, він становить від -11% до -23%, але їм не довіряють менше половини опитаних (а у випадку Ю. Свириденко, Д. Разумкова, О. Гончаренка доволі багато не знають їх).

П. Порошенку довіряють 26%, не довіряють – 71% (баланс – -45%). Найнижчі ж показники довіри – Ю. Бойку (6% довіряють і 78% не довіряють, баланс -72%) і Ю. Тимошенко (11% довіряють і 85% не довіряють, баланс -75%).

Серед же списку діячів зі сфери оборони всі мають позитивний баланс довіри-недовіри. Найкраще респонденти ставляться до Р. Бровді (70% довіряють, 7% не довіряють, а баланс становить +63%), В. Залужного (73% довіряють, 21% не довіряють, баланс –  +52%) і до К. Буданова (70% довіряють, 22% не довіряють, баланс –  +48%).

Далі йде А. Білецький, якому довіряють 49%, не довіряють – 12%, а баланс, відповідно, становить +38%. При цьому 33% навіть з «підказкою» не знали, хто такий А. Білецький, тобто у нього є суттєві перспективи за рахунок вищої поінформованості покращити свої показники.

Головнокомандувачу О. Сирському довіряють 52%, не довіряють – 36%, баланс становить +16%.

Таблиця 2. Ви «зовсім не довіряєте», «скоріше не довіряє», «скоріше довіряєте» чи «повністю довіряєте» наступним українським публічним діячам? Якщо Ви не знаєте його чи її, так і скажіть.

У таблиці нижче наведена динаміка показників довіри порівняно із січнем 2026 року (крім Р. Бровді, В. Кіма і О. Ляшка, про яких ми не запитували на початку року). Можна бачити певну динаміку для багатьох осіб, але ми зазначимо про найбільш значні зміни за останні декілька місяців:

• М. Федоров – з 38% до 50% стало більше тих, хто довіряє, і водночас з 26% до 21% стало менше тих, хто не довіряє;
• П. Порошенку – з 19% до 26% стало більше тих, хто довіряє, і водночас з 77% до 71% стало менше тих, хто не довіряє;
• О. Гончаренку – з 22% до 28% стало більше тих, хто довіряє (частка тих, хто не довіряє – у межах похибки, 54% у січні і 51% зараз);
• І. Терехову – з 44% до 52% стало більше тих, хто довіряє (частка тих, хто не довіряє – у межах похибки, 23% у січні і 19% зараз);
• О. Сирському – з 46% до 52% стало більше тих, хто довіряє (частка тих, хто не довіряє – у межах похибки, 40% у січні і 36% зараз).

Також окремо зазначимо про довіру О. Ляшку. У лютому 2021 року, тобто за рік до повномасштабного вторгнення, йому довіряли 23%, не довіряли – 70%[3]. Тобто зараз його показники суттєво вищі (і це завдяки його участі в Силах оборони).

Таблиця 3. Динаміка довіри порівняно з січнем 2026 року

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

Під час підготовки результатів опитування ми ще раз переглянули свій аналіз і коментарі за січень 2026 року. Вони лишаються актуальними і на цей момент, тому варто їх нагадати (див. далі з деякими уточнення, що відображають динаміку та нові знахідки останніх місяців).

Отже, результати опитування засвідчують, що рівень довіри до умовно «старих» політиків є низьким і очевидним є запит на нове покоління лідерів («нові» обличчя), які добре себе зарекомендували під час повномасштабної війни.

Ми бачимо, що серед нинішніх діячів у політичній і громадських сферах доволі високу довіру і перспективи мають М. Федоров (молодий перспективний міністр оборони і лідер у сфері передових технологій, що українці постійно бачать на полі бою), І. Терехов (представник місцевого самоврядування, який – з точки зору багатьох громадян – ефективно організовує життя громади попри прифронтовий статус, особливо – на тлі складної зими, де його образ «міцного господарника» був посилений), В. Кім (подібні міркування, як і щодо І. Терехова), С. Притула (волонтер, чия організація робить масштабний внесок в оборону). Певне «відродження» може мати О. Ляшко – завдяки своєму досвіду участі в Силах оборони, хоча коли настане мирний час «минуле» може знову вплинути на його сприйняття.

Ю. Свириденко, Д. Разумков, В. Кличко, О. Гончаренко мають нижчу довіру, але все ж наразі вони мають певний сегмент і зберігають хоч і стримані, але також перспективи (особливо якщо мова йде про отримання фракції в наступному парламенті). Зокрема, довіра О. Гончаренку зросла за останні декілька місяців. Деякі із «старих» діячів також зберігають «ядро» прихильників (і навіть дещо нарощують), що може дозволити зайти в парламент. Проте у їх випадку очевидною є «стеля» можливостей (через занадто високу недовіру і антирейтинг).

Проте усі зазначені вище діячі помітно поступаються військовим діячам, насамперед – В. Залужному і К. Буданову (які мають вищу довіру навіть ніж В. Зеленський). Це відображає істотний запит громадськості бачити успішних військових діячів на чолі держави після війни. Утім, ми говоримо про запит зараз, в умовах війни і коли актуалізованою є потреба у лідері-«національному захиснику». Проте якщо війна завершиться на сприятливих для України умовах (надійні гарантії безпеки, реалістична перспектива членства в ЄС та пришвидшена відбудова тощо) і якщо буде тривала підготовка до виборів, тоді запит громадському може змінитися (наприклад, на користь реформаторів, які зможуть забезпечити процвітання країни, подолання корупції тощо).  

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети і розподіл відповідей

Тепер ми хотіли б дізнатися Ваше ставлення до окремих українських публічних діячів. Ви «зовсім не довіряєте», «скоріше не довіряє», «скоріше довіряєте» чи «повністю довіряєте» наступним українським публічним діячам? Якщо Ви не знаєте його чи її, так і скажіть. РАНДОМІЗАЦІЯ ЗАЧИТУВАННЯ

Тепер ми хотіли б дізнатися Ваше ставлення до окремих українських публічних діячів. Ви «зовсім не довіряєте», «скоріше не довіряє», «скоріше довіряєте» чи «повністю довіряєте» наступним українським публічним діячам? Якщо Ви не знаєте його чи її, так і скажіть. РАНДОМІЗАЦІЯ ЗАЧИТУВАННЯ