Пресреліз підготували Володимир Паніотто та Антон Грушецький

Абсолютна більшість українців (не менше 90%) підтримують Незалежність України. Лише 1% вважають, що Україні слід об’єднатися з Росією. Абсолютна підтримка Незалежності була доконаним фактом і до 2014 року, проте зараз ця підтримка стала ще вищою.

Ставлення до Дня Незалежності України з 2013 до 2026 радикально змінилося. У 2013 році це свято було найбільш важливим чи улюбленим для 12% українців, а у 2026 році – для 54%. У 2013 це було одним з найменш популярних свят (менш популярним був лише День Конституції), а зараз це одне з найбільш популярних свят в Україні, поступається лише двом головним релігійним святам.

Методологія опитування:

В аналізі ставлення до Незалежності та до свята Дня Незалежності України ми використали дані омнібусних досліджень КМІС, що  були проведені з 2013 до 2026 років. Запитання про те, які свята найбільш важливі чи улюблені, залежить від дати проведення опитування. Чим ближче до цього свята – тим частіше його згадують респонденти. Тому для вивчення динаміки зазвичай ми запитуємо про свята кожного року в той самий час (у січні-лютому). Запитання про ставлення до Незалежності і запитання про наслідки перебування в складі СРСР менш залежні від сезону збору даних.

Опитування, які були проведені в період до лютого 2020 року, були проведені методом особистих (face-to-face) інтерв’ю, після – методом телефонних інтерв’ю (computer-assistedtelephoneinterviews). За географією охоплення до лютого 2014 року опитування включали всі території України, після лютого 2014 року не включали тимчасово окупований Крим і окремі території Донецької і Луганської областей. Після лютого 2022 року опитування не включають нові тимчасово окуповані території. Вибірка кожного опитування становила 600-2000 респондентів (відповідно, похибка з імовірністю 0,95 і з урахуванням дизайн-ефекту 1,3 – від 5,3% до 2,9%).

Для поточного 2026 року ми використали результати двох опитувань: одне опитування, у межах якого ми ставили запитання про свята, було проведене 9-14 січня 2026 року (всього було опитано 601 респондента). Друге опитування, у межах якого ми запитували про Незалежність і спадок СРСР, було проведене 7 травня-3 червня 2026 (всього було опитано 1000 респондентів).

 КМІС регулярно у своїх опитуваннях ставив запитання «Якими б Ви хотіли бачити відносини України з Росією?», де респондентам пропонувалися три варіанти відповідей:

• відносини України з Росією мають бути такими ж, як з іншими державами  – із закритими кордонами, візами, митницями;
• Україна й Росія мають бути незалежними, але дружніми державами – з відкритими кордонами, без віз і митниць;
• Україна й Росія мають об’єднатися в одну державу.

Запитання було сформульоване президентом КМІС, професором НаУКМА В. Хмельком ще в 1990-х роках і зараз через зміну контексту потребує на майбутнє адаптації. Проте в останніх опитуваннях ми ставили його ще в такому ж формулюванні, оскільки це дозволяє коректно аналізувати динаміку громадських настроїв.

У контексті ставлення до Незалежності перші дві опції разом відповідають прихильності до Незалежності, а третя опція вказує на противників Незалежності. Разом решта респондентів, які не визначилися, залежно від періоду збору даних можуть по-різному трактуватися. Станом на 2026 рік, враховуючи різні проведені опитування, ми вважаємо, що з них переважна більшість вагаються саме між форматами відносин з Росією, але при цьому не ставлять під сумнів, що Україна має бути незалежною. Тобто перші дві опції разом дають нижню межу тих, хто хоче бачити Україну незалежною, проте до них можна додавати і більшість тих, хто «не визначився» із відповіддю.

Нижче на графіку наведені дані в динаміці з 2013 року, тобто є як дані за період до Революції Гідності, так і актуальні наразі думки і погляди населення. Важливо підкреслити, що станом на лютий 2013 року (тобто майже за рік до Революції Гідності) абсолютна більшість українців – 81% – підтримували Незалежність України (прагнули об’єднання з Росією – 16%) (якщо дивитися далі, то в 1990-х роках у середньому 64% підтримували Незалежність і 32% хотіли об’єднання з Росією, у 2000-х роках у середньому 73% підтримували Незалежність і 23% хотіли об’єднання з Росією).

Наразі ж показник тих, хто бачить Україну незалежною (нижня межа), становить не менше 90% (а частка тих, хто прагне об’єднання з Росією, становить 1%). Крім цього, зараз 8% не визначилися із своєю відповіддю на запитання. Вони як могли вагатися і «наближатися» до табору противників Незалежності, так і вагатися щодо формату відносин з Росією, але підтримувати Незалежність. На нашу думку, як ми зазначали вище, більшість із них насправді є прихильниками Незалежності і скоріше вагаються, якою має бути конфігурація відносин з Росією (між Незалежною Україною і Росією). Тому фактичний рівень підтримки незалежності вищий за зазначені 90% і, скоріше за все, становить не менше 94-96%.

Графік 1. % українців, які підтримують і не підтримують Незалежність України, 1991-2026 роки

            * Для 1991 року – результати референдуму, перераховані до всього населення.

Додатково зазначимо, що загалом 78% серед усіх респондентів відповіли, що вони хочуть, щоб між Україною і Росією були закриті кордони, візи та митниця. І лише 13% відповіли, що хочуть, щоб країни були незалежними, але дружніми – без кордонів, віз, митниць.

Ще у лютому 2022 року (перед вторгненням) 44% наполягали на закритих кордонах, візах, митницях, а в лютому 2014 року (перед початком окупації Криму) – 15%. Після повномасштабного вторгнення стабільно абсолютна більшість – 75-79% – говорять про закриті кордони, візи і митницю з Росією. Причому і в регіональному вимірі наразі (у 2026 році) від 60% на Сході до 84% на Заході вважають, що Україна і Росія повинні мати кордони, візи і митницю.

 Варто зазначити, що КМІС упродовж багатьох років використовував і пряміший індикатор підтримки Незалежності – запитував респондентів, як би вони проголосували, якби референдум щодо проголошення державної незалежності України відбувався сьогодні. У нас немає даних за 2026 рік, але дані попередніх років підтверджують описану нами щойно динаміку. У 1991 році за Акт про незалежність були готові проголосувати 64% усіх опитаних (89% серед тих, хто визначився з вибором). Це дослідження було проведено перед референдумом 1991 року і є першим національно репрезентативним дослідженням КМІС (КМІС тоді працював під іншою назвою, ми змінили назву на КМІС у 1992 році). Прогноз виявився достатньо точним, не референдумі за незалежність України проголосувало 90% тих, хто брав участь у референдумі. Далі почалися економічні проблеми, зростання рівня бідності і деяке розчарування в Незалежності, але після 2000 року вдалося подолати ці проблеми і підтримка Незалежності почала зростати. У 2006 році за Акт про Незалежність були готові проголосувати – 53% (70% серед тих, хто визначився), у 2011 році – 52% (67%), у 2016 році – близько 64% (87%), у 2017 році – 70% (90%), у 2018 році – 66% (84%), у 2019 році – 71% (89%), у 2020 році – близько 66% (84%), а в останньому такому опитуванні, проведеному в червні 2021 року – 70% усіх опитаних і 90% серед тих, хто визначився.

Для оцінки того, яким міг би бути фактичний результат референдуму, більш показовою є саме частка серед тих, хто визначився з вибором. Значна частина тих, хто під час опитування не визначився, у разі реального голосування, як правило, не приходить на дільниці, а ті, хто зрештою визначається і бере участь у голосуванні, зазвичай не змінюють радикально співвідношення між основними варіантами вибору. Тому показник серед тих, хто визначився, є ближчим до очікуваного розподілу голосів серед учасників референдуму. Показовим є досвід самого референдуму 1991 року: в опитуванні напередодні нього серед тих, хто визначився, 89% були готові проголосувати за Незалежність, а фактично на референдумі за Акт проголошення незалежності проголосували 90% учасників.

 Інший вимір сприйняття Незалежності – наскільки важливим вважають це свято, зокрема, у контексті інших державних свят. КМІС регулярно ставить запитання «Які з цих Державних свят України є для Вас найбільш важливими чи  улюбленими?» і респондент має обрати до 5-ти відповідей. Таким чином, респондент обирає ті свята, які для нього чи неї є найбільш важливими чи улюбленими.

Згідно з даними наших досліджень, у 2026 році більшість населення України (приблизно 66-67%) називають Різдво Христове та Великдень найбільш важливими чи улюбленими святами, далі йдуть День Незалежності України 54% та День захисників і захисниць України (53%).

Новий рік, який урочисто святкують у всьому світі і який багато років ділив перше місце з Різдвом Христовим і Великоднем, у 2026 є лише на п’ятому місці з відсотком у 40%. День Конституції, Трійця, Міжнародний жіночий день, мають відповідно 28%, 27%, 24%.  Найменш популярні свята в цьому році День Перемоги та День праці (1 травня) – лише 11% та 5% українців святкують ці дати як улюблені чи важливі.

Графік 2. Які свята є найбільш популярними (важливими чи улюбленими) серед населення України, січень 2026 року

Як бачимо, ставлення до Дня Незалежності України радикально змінилося. У 2013 році це свято було найбільш важливим чи улюбленим для 12% українців, а у 2026 році – 54%. У 2013 це було одним з найменш популярних свят (менш популярним був лише День Конституції), а зараз це одне з 3-х найбільш популярних свят в Україні, поступається лише двом головним релігійним святам. Причому найбільш значні зміни відбулися після широкомасштабного вторгнення.

      Водночас можна бачити, що якщо в 2023 році 63%, а в 2024 році 64% називали День Незалежності найбільш улюбленим святом, то в 2025 році і в 2026 році показник трохи знизився до 54%. Така динаміка може відображати ситуацію, що протягом перших років після повномасштабного вторгнення була пікова емоційна мобілізація, після чого відбуваються стабілізація і консолідація ситуації. У будь-якому випадку наразі сприйняття Дня Незалежності перебуває на високому рівні (і значно вищому за період до 2014 року).

Графік 3. % тих, хто вважає День Незалежності України найбільш важливим чи улюбленим святом, 2013-2026 роки

Крім цього, ми також ставили українцям запитання про сприйняття наслідків перебування України в складі СРСР. Причому ми ставили це запитання і в період до 2014 року (у 2013 році), і в період до 2022 року (у 2020 році), і зараз (у 2026 році).

У 2013 році 52% українців вважали, що перебування в складі СРСР принесло Україні більше користі, і лише 17% говорили, що принесло більше шкоди. До 2020 року до 35% стало менше тих, хто говорив про користь, і натомість до 28% стало більше тих, хто говорив, що СРСР приніс Україні більше шкоди.

Зараз же, у 2026 році, 45% вважають, що перебування в СРСР було переважно шкідливим для України і лише 10% стверджують, що це принесло більше користі. Водночас істотна частка українців (41%) вважають, що були і користь, і шкода, і їм важко сказати, чого ж було більше.

Графік 4. У цілому, на Вашу думку, перебування у складі Радянського Союзу принесло Україні …?

В. Паніотто, А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

Коли ми підійшли до підготовки наших інтерпретацій / коментарів до результатів наведених опитувань, то виявили, що наші міркування, які ми публікували в 2023-2024 роках, лишаються абсолютно релевантними (що, зокрема, також свідчить про стійкість громадських настроїв щодо Дня Незалежності та самої Незалежності). Доцільно ще раз їх нагадати:

      «Понад 20 років тому, у 2000 році, друг України Ендрю Вілсон (AndrewWilson), британський дослідник, опублікував книжку з історії України із цікавим заголовком «Українці: несподівана нація». Хоча для значної частини Західної публіки Україна і була «несподіваною нацією» (і навіть лишалася такою до 2022 року), проте вона не була такою для самих українців.

Опитування КМІС (який увесь період незалежності України дізнавався думки і погляди населення) засвідчували усвідомлення важливості та ріст підтримки Незалежності, формування сучасної української громадянської нації. Так, дискусії з певних питань та векторів розвитку України були дуже емоційними. Проте самі українці бачили Україну незалежною державою.

Ми спеціально «нагадали» про громадські настрої в 2013 році, перед Революцією Гідності та перед початком агресії Росії. І в той період – до драматичних подій –  абсолютна більшість українців бачили Україну незалежною. Саме тому Росія зазнала спочатку провалу в 2014 році з «російською весною», а в 2022 році зазнала провалу із швидкою окупацією України. Українська нація та плекання Незалежності формувалися і до 2014 року, а агресія Росії лише прискорила неухильні історичні процеси. У горнилі ж жорстокої війни українська нація остаточно загартувала свої сили та продемонструвала залізну волю до життя.»

            Водночас результати нашого опитування щодо спадку СРСР показують, що в історичних питаннях (причому недалекого минулого) хоч і відбулися суттєві зрушення, але все ж ще немає консолідації і консенсусу. Так, ми бачимо, що в суспільстві є консенсус, наприклад, щодо постаті Сталіна (українці мають переважно критичне сприйняття радянського диктатора) [1]. Але в цілому досвід СРСР, як ми бачимо, сприймається неоднозначно. Крім розглянутих у пресрелізі даних, у 2024 році ми ставили запитання, чи мала Україна державність у складі СРСР. Так, тоді 54% відповіли, що Україна не мала державності, а 26% (що доволі багато) відповіли, що мала (решта 19% мали певні сумніви, що також доволі показово) [2].

Відсутність консенсусу серед українців щодо спадку СРСР є наслідком відсутності спільного погляду і серед фахових істориків, і серед політичних еліт України. Причому навіть якщо фахові історики і вироблять умовно консенсусний погляд, то все одно проблемою буде відповідальність громадсько-політичних лідерів України. Варто розуміти, що окремі українські суб’єкти (з усіх таборів) безумовно спробують перетворити історичні дискусії на інструмент досягнення політичних цілей (тим більше коли багато хто перебуває в режимі очікування нових виборів і тому будь-які емоційні інструменти мобілізації прихильників будуть використовуватися).

Сподіваємося, що шлях вироблення консенсусного погляду буде все-таки шляхом конструктивних аргументованих дискусій між насамперед фахівцями з коректним висвітленням у медіа та із залученням досвіду та переживань пересічних громадян. Водночас «політичний» вплив буде мінімізований. Зрештою, ми повинні прийти до того, щоб нарешті погляд на нашу історію нас об’єднував, а не створював нові лінії розлому.

Додаток 1. Формулювання запитання

Які з цих Державних свят України є для Вас найбільш важливими чи  улюбленими? Вкажіть, будь ласка, не більше 5 свят. НЕ БІЛЬШЕ 5 ВАРІАНТІВ ВІДПОВІДІ

Січень 2026 року

Якими б Ви хотіли бачити відносини України з Росією?

Травень 2026 року

У цілому, на Вашу думку, перебування у складі Радянського Союзу принесло Україні …?

Додаток 2. Результати в регіональному розрізі

Результати щодо Незалежності, свята Дня Незалежності, спадку перебування в СРСР у регіональному вимірі

Додаток 3. Динаміка

Які з цих свят є для Вас найбільш важливими чи  улюбленими?  Вкажіть, будь ласка, не більше 5 свят.

Якими б Ви хотіли бачити відносини України з Росією?