Пресреліз підготовлений виконавчим директором КМІС Антоном Грушецьким

 

Упродовж 29 листопада-9 грудня 2023 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус». Методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) опитано 1031 респондента, що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим). Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України (у межах, які контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року). До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року (АР Крим, м. Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей), а також опитування не проводилося з громадянами за кордоном.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищувала 3,4% для показників, близьких до 50%, 3,0% для показників, близьких до 25%, 2,1% - для показників, близьких до 10%, 1,5% - для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. КМІС раніше наводив фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу».

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність для населення України, що проживає на підконтрольній Уряду території, та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

 

 

Від моменту проголошення Незалежності українське суспільство перебуває в процесі трансформації, зокрема, і в ціннісному вимірі. Один із важливих вимірів, який характеризує розбудову легітимних владних ієрархій та владних відносин у суспільстві – як населення бачить власний Уряд. Не в термінах довіри чи недовіри конкретному Уряду, а взагалі його роль у житті суспільства. Населення може бачити в Уряді уважного батька, який має піклуватися про людей як про дітей. Або ж населення може сприймати Уряд як працівника, а себе – як керівників, які мають контролювати Уряду.

Як можна бачити на графіку 1, наразі 66% українців вважають, що Уряд – це працівник, а люди мають бути керівниками, які здійснюють контроль за його діями. При цьому за останні три роки частка людей, які поділяють такий погляд, зросла з 55% до 66%. Натомість з 36% до 30% стало менше тих, хто вважає, що Уряд – як батько, який має піклуватися про людей як про дітей.

 

Графік 1. Як українці сприймають Уряд

 

 

У всіх регіонах більшість населення схиляються до погляду на Уряд як на працівника. Дещо вирізняється лише Схід, де трохи більше тих, хто сприймає Уряд як батька (38% проти 28-30% в інших регіонах).

 

Графік 2. Як українці сприймають Уряд у регіональному вимірі

 

 

Серед більш молодих респондентів більш виражений погляд на Уряд як на працівника– 80% серед людей у віці до 30 років, 66-70% серед людей у віці 30-59 років і «лише» 55% серед людей у віці 60 років і старше. Разом з цим з віком зростає частка тих, хто бачить в Уряді батька – з 20% серед людей у віці до 30 років до 39% серед осіб у віці 60 років і старше.

 

Графік 3. Як українці сприймають Уряд у віковому вимірі

 

 

Істотна залежність простежується з освітою респонденті. Якщо серед осіб з вищою освітою 74% бачать Уряд як працівника, то серед осіб з професійно-технічної чи середньою спеціальною освітою – 65%, а серед осіб з повною середньою або нижче освітою – 42%. Разом з цим з 22% серед осіб з вищою освітою до 52% серед осіб з повною середньою освітою чи нижче зростає частка тих, хто бачить Уряд як батька.

 

Графік 4. Як українці сприймають Уряд в освітньому вимірі

 

 

 

На питання відносин громадськості та Уряду / держави можна подивитися і з точки зору сфери економіки. Чи потребує остання дерегуляції та більшої свободи дій, чи, навпаки, Уряд / держава мають бути потужним гравцем, який активно регулює і контролює економічну діяльність в країні.

Трохи більше половини українців – 54% – вважають, що чим більш активно держава регулює і контролює економічну діяльність, тим краще це впливає на економіку країни (три роки тому таких було 56%). Частка ж тих, хто прагне меншого регулювання і меншого контролю – 36% (ріст з 24% у 2020 році).   

 

Графік 5. Як буде краще для економіки

 

Респонденти, які насамперед бачать Уряд як батька, більшою мірою наполягають на його активній участі та контролі економіки – 64% проти 28%, які вважають, що Уряд має менше втручатися в економіку. Разом з цим, і серед тих, хто бачить Уряд як працівника, половина (49%) вважають, що для економіки буде краще, якщо держава буде більш активно втручатися і контролювати (підтримують більшу свободу дій і менше контролю – 41%).

 

Графік 6. Як буде краще для економіки у розрізі погляду на Уряд

 

 

У всіх регіонах переважає думка, що держава має більш активно регулювати та контролювати економічну діяльність. Дещо більш виражена така думка – на Півдні і Сході.

 

Графік 7. Як буде краще для економіки у регіональному вимірі

 

 

У віковому вимірі також можна бачити практично консенсус – і серед молоді, і серед більш старших громадян переважає думка про доцільність більшого втручання держави в економіку.

 

Графік 8. Як буде краще для економіки у віковому вимірі

 

 

У розрізі освіти вирізняються люди з вищою, серед яких 45% вважають, що держава має менше регулювати економічну діяльність. Проте і серед них 46% говорять про доцільність більш активної участі держави.

 

Графік 9. Як буде краще для економіки в освітньому вимірі

 

 

 

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

 

За останній період ми можемо бачити (чергову) активізацію суспільних дискусій щодо ролі держави в економіці та оптимальної економічної політики для України. Деякі експерти та публічні лідери з різних сфер говорять про важливість дерегуляції, оптимізації податкового навантаження, створення сприятливих умов для інвестицій та стимулювання бізнес-активності. Інші ж хочуть бачити державу сильним гравцем, зокрема, яка направляє економічну діяльність в умовах повномасштабної війни.

Наведені в пресрелізі дані свідчать, що погляди на державу, на її роль в економіці лишаються досить амбівалентними серед населення країни. Якщо скласти їх докупи, то на думку українців Уряд має мати достатньо повноважень та ресурсів втручатися і спрямовувати економічну діяльність, але при цьому лишатися працівником під керівництвом громадян. Амбівалентність поглядів посилює і те, що в іншому опитуванні серед семи критеріїв демократії до найбільш важливих характеристик підзвітність Уряду громадянам зарахували лише 13% (шосте місце з семи!)[1].

Можна впевнено говорити, що прихильники різних моделей економічної політики та ролі держави можуть в опитуваннях громадян знайте те, що відповідатиме їх поглядам. Якщо Ви борець з патерналізмом та прихильник приватного сектору, то перша частина пресрелізу про те, що більшість бачить Уряд як працівника, підтримає Вашу позицію. Якщо ж Ви прихильник «сильної руки» в економіці, то Вам в пригоді будуть дані другої частини пресрелізу, де більше половини громадян хочуть більшого регулювання.

Питання економічної політики є безумовно експертними і існують в умовах відсутності консенсусу (не тільки в Україні, а і у світі загалом) щодо «золотого стандарту», як має вестися ідеальна економічна політика. Тому природно, що пересічний український громадянин не володіє достатнім обсягом експертного знання. Проте відмахуватися на підставі цього від громадської думки – неправильно. Україна – хай і недосконала, але демократія, і голос громадян має бути врахованим. Для успішної імплементації реформ важлива громадська підтримка. Якщо громадськість може мати помилкові погляди – це варто врахувати у комунікації та докласти зусиль для конструктивного і щирого діалогу з громадянами.

Насамкінець важливо звернути увагу на іншу важливу тенденцію. Те, що все більше громадян бачить Уряд як працівника, є одним із свідчень суб’єктивізації українців, які прагнуть більшої ролі та впливу у своєму суспільстві. Дотичні до цього дані іншого опитування, де 60% українців вважають, що у перемовинах щодо вступу до ЄС українці мають відстоювати власні інтереси, свідчать і про суб’єктивізацію на міжнародній арені[2]. Суб’єктивізація українців у різних площинах – важлива складова розбудови сучасного розвиненого впевненого у собі суспільства. Проте вона містить і ризики з боку популістів та інших прихильників «простих рішень», які неодмінно спробують скористатися бажанням українців «підняти голову» у себе в країні та у відносинах із партнерами-сусідами. Подальший шлях розвитку українського суспільства не буде простим, проте Україна рухається у правильному напрямку.

 

           

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

 

Ми хотіли би також почути Вашу думки щодо окремих бажаних сторін українського суспільства. Зараз я буду зачитувати пари тверджень, а Ви скажіть, з яким з тверджень Ви в більшій мірі згодні. РАНДОМІЗАЦІЯ ПОРЯДКУ ПАР ТВЕРДЖЕНЬ І ТВЕРДЖЕНЬ УСЕРЕДИНІ ПАР

1	Чим більш активно держава регулює і контролює економічну діяльність, тим краще це впливає на економіку країни
2	Чим менше держава регулює і контролює економічну діяльність, тим краще це впливає на економіку країни
3	ВАЖКО СКАЗАТИ (НЕ ЗАЧИТУВАТИ)
4	ВІДМОВА ВІДПОВІДАТИ (НЕ ЗАЧИТУВАТИ)

 

 

 

1	Уряд – як батьки. Про людей потрібно піклуватися, як про дітей
2	Уряд як працівник. Люди мають бути керівниками, які здійснюють контроль за діями Уряду
3	ВАЖКО СКАЗАТИ (НЕ ЗАЧИТУВАТИ)
4	ВІДМОВА ВІДПОВІДАТИ (НЕ ЗАЧИТУВАТИ)