30 травня в готелі «Радіссон» на Ярославому Валу презентувався «Інвестиційний атлас України», розроблений на замовлення Держагенства з інвестицій та управління національними проектами. Атлас включає характеристики областей України, які можуть бути цікаві інвесторам, і заснований на індексі інвестиційної привабливості регіонів України. Індекс розроблений Інститутом економічних досліджень, який очолює Ігор Бураковський, і КМІСом. Власне, КМІС виконував лише збір даних, а ідея індексу, методологія і аналіз повністю належать нашим партнерам. Тому я з великим зацікавленням дивився звіт про результати як сторонній читач. Індекс базується на «жорстких» факторах, які змінюються повільно (природні ресурси, робоча сила, інфраструктура і т.п.) і «м'яких» факторах, які можуть контролювати місцеві влади (діловий клімат, адміністративні процедури, рівень корупції тощо ). Індекс показує відмінність між регіонами, але не описує впливу спільного для всіх регіонів не економічного фактора — відношення інвесторів до країни в цілому.

Перше, на що звертаєш увагу — досить низькі значення індексів. Навіть лідери рейтингу (Харківська, Львівська, Донецька області і Київ, що отримали 1.52, 1.48, 1.47 і 1.46 балів відповідно) мають низькі значення і не дуже сильно відрізняються від аутсайдерів (Чернівецька область та м. Севастополь, 1.23 і 1.25 балів відповідно).

Я подивився більш простий індекс інвестиційної привабливості Європейської бізнес-асоціації (ЄБА), що оцінює ситуацію в країні в цілому, до розробки якого вже мав безпосереднє відношення, він заснований на опитуванні членів цієї організації про нинішню ситуацію та перспективи їх бізнесу. За останні два роки значення індексу впало з 3.39 до 2.12, при цьому основне падіння відбулося стрімко з 2-го по 3-й квартал 2011. З чим це може бути пов'язано?

Моя гіпотеза полягає в тому, що за цим стоїть концентрація влади в країні в однієї політичної сили, яка використовує законодавчу, податкову і судову систему для усунення конкурентів у політиці та бізнесі. Бажання інвестувати залежить від співвідношення можливого прибутку і можливих ризиків. Високий рівень корупції та відсутність впевненості в незалежності судів збільшують сприйняття ризиків. При цьому політичні процеси можуть істотно впливати на «м'які» економічні фактори, на дотримання прав власності, на сприйняття ризиків. Так, 13-а хвиля опитування ЄБА, проведена компанією Інмайнд, що показала рекордне падіння індексу привабливості інвестицій, проходила у вересні 2011 відразу після арешту і суду над Ю.Тимошенко. До речі, нові звинувачення не збільшили віру в справедливість суду, а швидше зменшили її (опитування КМІС лютого 2013 показало, що 76% населення України не вірить, що Тимошенко «замовила» Щербаня, при цьому навіть у Східному регіоні не вірить 63%).

Здавалося б, концентрація влади полегшує проведення реформ, які можуть поліпшити інвестиційний клімат. Але як можна здійснювати реформи, якщо уряду довіряє 16%, а не довіряє 69%, а в успішність реформ вірить не більше 7% населення! Сприйняття ситуації в країні як більш небезпечною призводить до невпевненості в майбутньому: наприкінці минулого року лише 23% населення України вірили, що через рік життя в Україні стане краще, інші, що нічого не зміниться або буде гірше. Кількість людей, які вважають себе щасливими, за рік зменшилася на 10% (з 63% до 53%).

Український варіант концентрації влади, боротьба з опонентами в політиці і конкурентами в економіці за допомогою державних органів, включаючи податкову і суди, підриває основу ринкової економіки — вільну конкуренцію, підвищує рівень монополізації бізнесу, що згубно для нормального розвитку країни. Держава не тільки не викликає довіри у власних громадян, а й породжує страх за свою власність і свободу. У цих умовах вплив цього загального фактора на інвестиційну привабливість регіонів України може бути істотно більшим, ніж міжрегіональні відмінності за рахунок впливу інших факторів.

The article was published
in newspaper "Capital" June 4, 2013,
entitled "Few economy, little attractiveness"