Пресреліз підготовлений Виконавчим директором КМІС Антоном Грушецьким

Упродовж 14-22 лютого 2023 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус». Методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) опитано 2002 респондентів, що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим). Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України (у межах, які контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року). До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року (АР Крим, м. Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали закордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищувала 2,4% для показників, близьких до 50%, 2,1% для показників, близьких до 25%, 1,5% - для показників, близьких до 10%, 1,1% - для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Зокрема, якщо ще в травні серед всіх опитаних нами респондентів 2,5-4% проживали на окупованих після 24 лютого територіях (і це відповідало відсотку тих, хто там проживає, бо генерація номерів телефонів була випадковою), то зараз через вимкнення окупантами телефонного зв’язку нам вдалося опитати лише 2 респондентів (з 2002), які наразі проживають в окупованих населених пунктах. Важливо зазначити, що хоча погляди респондентів, які проживали в окупації, дещо відрізнялися, але при цьому загальні тенденції були досить подібні. Тобто неможливість зараз опитати таких респондентів істотно не впливає на якість результатів. Є й інші фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу» (див. Додаток 2).

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

Один з важливих пропагандистських наративів – воювати з росією безперспективно, оскільки росія володіє «практично необмеженими ресурсами», як гроші, люди, зброя тощо. Розрахунком російської пропаганди є похитнути віру українців в можливість перемоги, а також посіяти сумніви серед наших західних партнерів.   

Саме тому ми запитали у респондентів, з якою точкою зору вони згодні більшою мірою – що росія дійсно має значний запас ресурсів, може тривалий час виснажувати Україну і в результаті Україна не зможе завершити війну на прийнятних умовах? Чи що росія насправді вичерпує свої ресурси, а Україна разом з підтримкою світу зможе в осяжному майбутньому завершити війну на прийнятних умовах?

Більшість українців – 67% – вважають, що росія вичерпує свої ресурси і що для України реально разом із партнерами не у віддаленому майбутньому здобути перемогу. Вірять у значний запас ресурсів росіян і тривале виснажливе протистояння з туманним кінцем – 22%. Ще 11% не змогли визначитися з цього питання.

Графік 1. З яким з цих тверджень щодо протистояння України і росії Ви згодні в більшій мірі?

На графіку нижче дані наведені в регіональному вимірі. У всіх регіонах України переважна більшість населення вважають, що росія вичерпує ресурси і завершення війни на прийнятних умова є реальним для України. Зокрема, серед жителів Сходу і Півдня[1] 64% так вважають (проти, відповідно, 23% і 25%, які вважають, що росія має значний запас ресурсів).

Графік 2. Готовність до територіальних поступок у регіональному вимірі

За останніми даними КМІС (на лютий 2023 року) 9% українців готові до територіальних поступок в обмін на мир, 87% – виступають проти цього. На графіку нижче наведені дані, чи готові до поступок в обмін на мир українців, які оптимістично / песимістично оцінюють запас ресурсів росії. Як можна бачити, навіть серед тих, хто вважає, що росія все одно має достатньо ресурсів для тривалої війни, 75% виступають проти територіальних поступок в обмін на мир.

Графік 3. Готовність до територіальних поступок залежно від оцінки міцності росії

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

Після російського широкомасштабного вторгнення в Україні спостерігається сплеск оптимізму, який стабільно тримається на високому рівні. За останніми даними КМІС (на січень 2023 року) 89% українців оптимістично дивляться в майбутнє України, а 86% очікують, що до 2030 року Україна стане членом ЄС. Крім цього, абсолютна більшість українців (незалежно від формулювання запитання) категорично відкидають можливість поступок агресору.

 Результати щодо сприйняття міцності росії показують нам, що оптимізм все одно переважає, але є більш стриманим і більш обережним. Це важливо, оскільки надмірна самовпевненість буде шкодити досягненню перемоги і краще реалістичніше оцінювати поточні можливості та ситуацію. З іншого боку важливо підтримувати оптимістичний погляд, хоч і в стримано-обережних рамках, оскільки значно більш деструктивним буде для України сценарій скочування в депресію і песимістичний образ майбутнього.

Крім цього, принципово важливим є те, що навіть серед умовно песимістично налаштованих громадян абсолютна більшість відкидають концепцію обміну територій на мир. Одні українці можуть недооцінювати ворога, інші – переоцінювати його сили, проте абсолютна більшість і перших, і других при цьому прагне боротьби і перемоги.

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

З яким з цих тверджень щодо протистояння України і росії Ви згодні в більшій мірі? РАНДОМІЗАЦІЯ ЗАЧИТУВАННЯ

 (% серед усіх респондентів)

Додаток 2. Методичні коментарі щодо репрезентативності телефонних опитувань, проведених під час війни

Навіть до повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року існував ряд факторів, які негативно впливали на репрезентативність опитувань (наприклад, відсутність перепису понад 20 років). Повномасштабна війна, зрозуміло, значною мірою впливає на репрезентативність і ускладнює роботу соціологів, але не унеможливлює її. Доступ до надійних даних про стан настроїв у суспільстві лишається актуальним як для самих українців, так і для наших закордонних партнерів (які, як показали події останніх місяців, часто недооцінювали і не розуміли Україну та українців).

Водночас для збереження об’єктивності потрібно розуміти, які обмеження війна накладає на проведення соціологічних опитувань. У першу чергу ми звертаємо увагу на масштабні переміщення населення. Станом на грудень ООН оцінює кількість українців-біженців у майже 7.9 млн. Вочевидь, з огляду на різні причини важко вважати ці дані однозначно точними, але загалом зрозумілий досить істотний масштаб від’їзду з країни. Немає точних даних щодо того, скільки серед них дорослих громадян, але, скоріше за все, мова йде про близько половини. Серед близько 30 млн дорослих громадян (оцінки на момент повномасштабного вторгнення) можна приблизно оцінювати, що близько 15-20% виїхали закордон, а методом телефонних інтерв’ю неможливо забезпечити надійне опитування цих громадян. Ще більше громадян стали внутрішньо переміщеними особами, але вони значно меншою мірою впливають на якість телефонних опитувань, оскільки практично всі ці громадяни мають мобільні телефони і досяжні для участі в опитуванні (фактично 12% респондентів цього опитування – це ВПО).

Інша важлива проблема – досяжність для опитування населення територій, які були окуповані після 24 лютого 2022 року, через ведення інтенсивних воєнних дій або через перебої з телефонним зв’язком. Зараз зв’язок практично відсутній. У травні 2,5-4% респондентів проживали на цих територіях, зараз у вибірці жителів цих територій – лише 2 респонденти з 2002 опитаних. За нашими оцінками на території, які станом на початок вересня були окуповані росією (окуповані після 24 лютого 2022 року), припадало близько 9% серед усього дорослого населення. Враховуючи масовий виїзд населення з цих територій (скоріше за все, мова йде про не менше половини населення), а  також що з цього періоду були визволені значні території Харківщини та Херсонщини, ми оцінюємо, що не більше 3-5% серед загалом дорослого населення України були недоступні через проблеми із зв’язком.

На нашу думку, більш істотний вплив на репрезентативність можуть мати або взагалі нижча готовність брати участь в опитуваннях громадян з «проросійськими» настроями, або нещирість тих, хто все-таки взяв участь в опитуванні (враховуючи очевидні факти та панівні думки в медіа щодо російського вторгнення, частина громадян «публічно» не захочуть говорити те, що насправді думають). Якщо говорити про загалом готовність респондентів брати участь в опитуванні, то в останніх опитуваннях ми бачимо або такі ж показники, або дещо нижчі (хоча потрібно мати на увазі, що нижча готовність до участі «проросійськи» налаштованих громадян може компенсуватися вищою готовністю до участі «проукраїнськи» налаштованих громадян).

Ми провели у травні методичний експеримент, який показує, що громадяни, які зараз беруть участь в опитуваннях за демографічними характеристиками та змістовними настроями близькі до тих, які брали участь в опитуваннях до 24 лютого 2022 року. Попередньо ми бачимо деяке зміщення в сторону «проукраїнськи» налаштованих громадян, що позначається на до 4-6% відхиленнях для окремих запитань (у сторону більш частого обирання відповідей, що відповідають «проукраїнській» інтерпретації подій). Це, на нашу думку, у нинішніх умовах є досить оптимістичним показником.

Утім, цей експеримент не дає відповіді, наскільки зараз щирі у своїх відповідях респонденти. Для оцінки щирості відповідей на чутливі запитання у липні ми провели інший експеримент методом «задуманого знайомого». Результати засвідчили, що респонденти загалом щиро відповідають на запитання опитувань. Тобто у нас є підстави стверджувати, що під час інтерв’ю респонденти дійсно щиро відповідають на наші запитання.