Пресреліз підготовлений Виконавчим директором КМІС Антоном Грушецьким

Упродовж 26 травня-5 червня 2023 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус». Методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) опитано 984 респонденти, що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим). Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України (у межах, які контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року). До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року (АР Крим, м. Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали закордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищувала 3,4% для показників, близьких до 50%, 3,0% для показників, близьких до 25%, 2,1% - для показників, близьких до 10%, 1,5% - для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Зокрема, якщо в травні 2022 року серед всіх опитаних нами респондентів 2,5-4% проживали на окупованих після 24 лютого територіях (і це відповідало відсотку тих, хто там проживає, бо генерація номерів телефонів була випадковою), то зараз через вимкнення окупантами телефонного зв’язку до вибірки не потрапило жодного респондента, які б наразі проживали в окупованих населених пунктах (разом з цим із загалом 984 респондентів 32 респондентів до 24 лютого 2022 року проживали в населеному пункті, який зараз окупований). Важливо зазначити, що хоча погляди респондентів, які проживали в окупації, дещо відрізнялися, але при цьому загальні тенденції були досить подібні. Тобто неможливість зараз опитати таких респондентів істотно не впливає на якість результатів. Є й інші фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу» (див. Додаток 2).

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

КМІС понад 15 років ставить респондентам моніторингове запитання, якими українці бачать відносини України з росією. У травні 2023 року КМІС знову поставив це запитання у своєму опитуванні і доцільно розглянути динаміку поглядів за 10 років. Для ілюстрації ми пропонуємо подивитися, як українці відповідали в лютому 2013 року (задовго до Революції Гідності та окупації Криму і частини Донбасу), у лютому 2022 року (після окупації Криму і частини Донбасу, але до широкомасштабного вторгнення), у липні 2022 року (через декілька місяців після широкомасштабного вторгнення) і у травні 2023 року (поточні настрої).

Як можна бачити, перед Революцією Гідності переважна більшість українців (70%) хотіли бачити країни незалежними, але дружніми державами. Лише 15% наполягали на тому, що відносини мають бути як з іншими державами – із закритими кордонами, візами, митницями. Причому досить істотна частка респондентів (12%) бажали навіть об’єднання в одну державу. Після окупації Криму і початку війни на Донбасі значно зросла частка тих, хто вважав, що відносини мають бути як з іншими державами (з 15% до 44%), хоча все одно 48% вважали, що країни мають лишатися дружніми (частка тих, хто виступав за об’єднання знизилася до 5%).

Зрештою, після широкомасштабного вторгнення до 79% зросла частка тих, хто хоче мати закриті кордони, візи та митницю з росією (ідентичний показник у липні 2022 року і травні 2023 року). Лише 10% зараз хотіли б, щоб країни були дружніми, і лише 1% хотів би об’єднання країн в одну.

Графік 1. Якими б Ви хотіли бачити відносини України з росією?

На графіку нижче дані наведені в регіональному вимірі із порівнянням з лютим 2022 року і лютим 2013 року. До 2014 року у всіх регіонах (в т.ч. на Заході і в Центрі) переважна більшість бачили країни дружніми з відкритими кордонами, без віз і митниць. Навіть перед широкомасштабним вторгненням у 2022 році лише на Заході трохи більше половини населення виступали за закриті кордони, візи і митниці (а 40% при цьому хотіли, щоб країни були дружніми). Станом же на зараз у всіх регіонах України переважна більшість населення хоче мати з росією закриті кордони, візи та митниці. Зокрема, серед жителів Сходу[1], 75% так вважають, а серед жителів Півдня – 73%.

Графік 2. Якими б хотіли бачити відносини України з росією у регіональному вимірі

Насамкінець на графіку 3 дані наведені у розрізі мови спілкування вдома. Серед тих, хто вдома спілкується переважно або лише російською мовою, 70% вважають, що з росією потрібно мати закриті кордони, візи та митниці.

Графік 3. Якими б хотіли бачити відносини України з росією залежно від основної мови спілкування вдома

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

Довгостроковий моніторинг суспільних настроїв дозволяє надійно аргументувати, що є причиною, а що – наслідком. Російська пропаганда може безкінечно говорити, що в Україні десятиліттями розвивалися «антиросійські» / «русофобські» настрої (із, зрозуміло, переростанням у «справжній неонацизм») і що дії росії з 2014 року були спрямовані проти цього.

Проте дані всіх опитувань до 2014 року переконливо свідчили, що в різні роки 80-90% українців добре ставилися до росії і більше 90% добре ставилися до росіян, а також бажали жити незалежними, але саме дружніми державами. Тому нинішні показники, які свідчать про відверте негативне ставлення до росії і простих росіян та бажання міцно «відгородитися», є саме наслідком агресії росії (а не навпаки).

Крім цього, окремо доцільно звернути увагу на досягненням консенсусу між мешканцями різних регіонів. Перед широкомасштабним вторгненням можна було бачити досить помітні відмінності в поглядах у різних регіонах, але зараз і мешканці Заходу, і мешканці Сходу впевнено наполягають на закритих кордонах, візах і митницях з росією.

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

Якими б Ви хотіли бачити відносини України з росією?

 (% серед усіх респондентів)

Додаток 2. Методичні коментарі щодо репрезентативності телефонних опитувань, проведених під час війни

Навіть до повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року існував ряд факторів, які негативно впливали на репрезентативність опитувань (наприклад, відсутність перепису понад 20 років). Повномасштабна війна, зрозуміло, значною мірою впливає на репрезентативність і ускладнює роботу соціологів, але не унеможливлює її. Доступ до надійних даних про стан настроїв у суспільстві лишається актуальним як для самих українців, так і для наших закордонних партнерів (які, як показали події останніх місяців, часто недооцінювали і не розуміли Україну та українців).

Водночас для збереження об’єктивності потрібно розуміти, які обмеження війна накладає на проведення соціологічних опитувань. У першу чергу ми звертаємо увагу на масштабні переміщення населення. Станом на травень 2023 року ООН оцінює кількість українців-біженців у майже 8.3 млн. Вочевидь, з огляду на різні причини важко вважати ці дані однозначно точними, але загалом зрозумілий досить істотний масштаб від’їзду з країни. Немає точних даних щодо того, скільки серед них дорослих громадян, але, скоріше за все, мова йде про близько половини. Серед близько 30 млн дорослих громадян (оцінки на момент повномасштабного вторгнення) можна приблизно оцінювати, що близько 15-20% виїхали закордон, а методом телефонних інтерв’ю неможливо забезпечити надійне опитування цих громадян. Ще більше громадян стали внутрішньо переміщеними особами, але вони значно меншою мірою впливають на якість телефонних опитувань, оскільки практично всі ці громадяни мають мобільні телефони і досяжні для участі в опитуванні (фактично 16% респондентів цього опитування – це ВПО).

Інша важлива проблема – досяжність для опитування населення територій, які були окуповані після 24 лютого 2022 року, через ведення інтенсивних воєнних дій або через перебої з телефонним зв’язком. Зараз зв’язок практично відсутній. У травні 2022 року 2,5-4% респондентів проживали на цих територіях, зараз у вибірку не потрапив жоден респондент, який наразі проживає в окупованому населеному пункті (разом з цим із загалом 984 респондентів 32 респондентів до 24 лютого 2022 року проживали в населеному пункті, який зараз окупований; зараз ці респонденти проживають в одному з населених пунктів на території, що контролюється Урядом України). За нашими оцінками на території, які станом на початок вересня 2022 року були окуповані росією (окуповані після 24 лютого 2022 року), припадало близько 9% серед усього дорослого населення. Враховуючи масовий виїзд населення з цих територій (скоріше за все, мова йде про не менше половини населення), а  також що з цього періоду були визволені значні території Харківщини та Херсонщини, ми оцінюємо, що не більше 3-5% серед загалом дорослого населення України були недоступні через проблеми із зв’язком.

На нашу думку, більш істотний вплив на репрезентативність можуть мати або взагалі нижча готовність брати участь в опитуваннях громадян з «проросійськими» настроями, або нещирість тих, хто все-таки взяв участь в опитуванні (враховуючи очевидні факти та панівні думки в медіа щодо російського вторгнення, частина громадян «публічно» не захочуть говорити те, що насправді думають). Якщо говорити про загалом готовність респондентів брати участь в опитуванні, то в останніх опитуваннях ми бачимо або такі ж показники, або дещо нижчі (хоча потрібно мати на увазі, що нижча готовність до участі «проросійськи» налаштованих громадян може компенсуватися вищою готовністю до участі «проукраїнськи» налаштованих громадян).

Ми провели у травні 2022 року методичний експеримент, який показує, що громадяни, які зараз беруть участь в опитуваннях за демографічними характеристиками та змістовними настроями близькі до тих, які брали участь в опитуваннях до 24 лютого 2022 року. Попередньо ми бачимо деяке зміщення в сторону «проукраїнськи» налаштованих громадян, що позначається на до 4-6% відхиленнях для окремих запитань (у сторону більш частого обирання відповідей, що відповідають «проукраїнській» інтерпретації подій). Це, на нашу думку, у нинішніх умовах є досить оптимістичним показником.

Утім, цей експеримент не дає відповіді, наскільки зараз щирі у своїх відповідях респонденти. Для оцінки щирості відповідей на чутливі запитання у липні 2022 року ми провели інший експеримент методом «задуманого знайомого». Результати засвідчили, що респонденти загалом щиро відповідають на запитання опитувань. Тобто у нас є підстави стверджувати, що під час інтерв’ю респонденти дійсно щиро відповідають на наші запитання.