Пресреліз підготовлений Виконавчим директором КМІС Антоном Грушецьким

Для підготовки пресрелізу були використані результати власного опитування КМІС (проведене протягом 26 травня-5 червня 2023 року методом телефонних інтерв’ю, усього проведено 1029 інтерв’ю з дорослими мешканцями підконтрольних Уряду України територій, похибка за звичайних обставин не перевищує 3,4%) та опитування, яке КМІС провів на замовлення NDI[1] (проведене протягом 10-21 травня 2023 року методом телефонних інтерв’ю, усього проведено 2509 інтерв’ю з дорослими мешканцями підконтрольних Уряду України територій, похибка за звичайних обставин не перевищує 2,4%).

Якщо у випадку вступу до ЄС з 1990-х років простежувалася стала тенденція до зростання підтримки європейської інтеграції, то у випадку НАТО ситуація змінювалася значно повільніше. Напередодні Революції Гідності рівень підтримки вступу до НАТО коливався в межах лише 15-20%. Вступ до НАТО не був складовою вимог протестувальників під час Революції Гідності та до завершення Революції Гідності підтримка вступу до НАТО також не зазнавала істотних змін.

Проте окупація Криму та розв’язання росією війни на Донбасі (разом із спробою дестабілізувати інші регіони) вплинула на різке зростання підтримки приєднання до НАТО. Утім, попри значне зростання підтримки вступу до НАТО, станом на 2021 рік у разі референдуму 48% підтримали б вступ, а 24% проголосували б проти вступу. При цьому зберігалася значна регіональна відмінність із значно більш скептичним ставленням на Півдні і Сході.

Зараз 89% українців хочуть бачити Україну в складі НАТО, причому у всіх регіонах абсолютна більшість підтримують такий крок: від 79% на Сході до 93% на Заході[2]. Тобто наразі суспільство нарешті консолідувалося з цього питання та демонструє єдиний погляд.

Графік 1. До 2030 року, чи ви хотіли б, щоб Україна була...

При цьому для лише 18% прийнятно буде відмовитися від вступу до НАТО заради встановлення миру, а для 76% така ціна є неприйнятною. У регіональному вимірі ми також бачимо консенсусний погляд: від 67% на Сході до 81% на Заході вважають таку поступку неприйнятною для встановлення миру.

Графік 2. Наскільки прийнятним чи неприйнятним ви вважаєте кожен з варіантів як ціну за встановлення миру?

Україна відмовляється від заявленої мети вступу до НАТО

З березня 2022 року активно обговорюється питання отримання Україною безпекових гарантій, причому з березня 2022 року мова йшла про саме заміну «безпековими гарантіями» повноцінне членство в НАТО. У травні 2022 року ми вперше поставили запитання, чи прийнятно буде замість вступу до НАТО отримати «безпекові гарантії», чи все-таки лише вступ до НАТО зможе забезпечити необхідну безпеку України.

У травні 2022 року думки розділилися майже порівну: 39% наполягали на лише вступу до НАТО, а 42% вважали прийнятним отримати замість цього «безпекові гарантії». До травня 2023 року громадська думка помітно змінилася – до 58% зросла частка тих, хто наполягає саме на членстві в НАТО. Водночас до 29% знизилася частка тих, для кого прийнятними будуть «безпекові гарантії». Окремо зазначимо, що у всіх регіонах переважають ті, хто наполяганні на вступі до НАТО.

Графік 3. Зараз обговорюється питання щодо можливих способів забезпечення безпеки України. З яким з цих тверджень Ви згодні більшою мірою?

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

Важливо ще раз наголосити, що не бажання українців приєднатися до НАТО «спровокували» росію, а саме російська агресія стала каталізатором суспільної підтримки євроатлантичної інтеграції. При цьому чим довше триває війна, тим більше українців наполягають саме на повноцінному членстві в НАТО, а «безпекові гарантії» від інших держав виглядають менш переконливо.

Разом з цим ми маємо звернути увагу, що риторика Західних партнерів України щодо «безпекових гарантій» як альтернативи вступу до НАТО (в т.ч. в контексті «відкладання» вступу на майбутнє) скептично сприймається українцями як з огляду на історичний досвід (Будапештський меморандум), так і з огляду на фактичні обсяги та швидкість підтримки Заходом України після широкомасштабного вторгнення. Хоча абсолютна більшість українців і розглядає війну проти агресивної росії як спільну разом із Західними союзниками та вдячні за надану потужну допомогу, але водночас обсяг цієї допомоги не сприймається як достатній для повного вигнання ворога (і забезпечення безпеки України).

Можливо, надання Заходом переконливих прозорих гарантій із конкретними механізмами реалізації підвищать довіру до «безпекових гарантій». Проте наразі українці вірять лише повноцінному членству.