Пресреліз підготовлений виконавчим директором КМІС Антоном Грушецьким

Упродовж 29 вересня-9 жовтня 2023 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус». Методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) опитано 1010 респондентів, що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим). Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України (у межах, які контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року). До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року (АР Крим, м. Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей), а також опитування не проводилося з громадянами закордоном.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищувала 3,4% для показників, близьких до 50%, 3,0% для показників, близьких до 25%, 2,1% - для показників, близьких до 10%, 1,5% - для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Зокрема, якщо в травні 2022 року серед всіх опитаних нами респондентів 2,5-4% проживали на окупованих після 24 лютого територіях (і це відповідало відсотку тих, хто там проживає, бо генерація номерів телефонів була випадковою), то зараз через вимкнення окупантами телефонного зв’язку до вибірки не потрапило жодного респондента, які б наразі проживали в окупованих населених пунктах (разом з цим із загалом 1010 респондентів 22 респондентів до 24 лютого 2022 року проживали в населеному пункті, який зараз окупований). Важливо зазначити, що хоча погляди респондентів, які проживали в окупації, дещо відрізнялися, але при цьому загальні тенденції були досить подібні. Тобто неможливість зараз опитати таких респондентів істотно не впливає на якість результатів. Є й інші фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу», які наводилися КМІС раніше.

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

Один з важливих пропагандистських наративів ворога – воювати з росією безперспективно, оскільки росія володіє «практично необмеженими ресурсами», як гроші, люди, зброя тощо. Розрахунком російської пропаганди є похитнути віру українців в можливість перемоги, а також посіяти сумніви серед наших західних партнерів. Саме тому у лютому ми вперше запитали у респондентів, з якою точкою зору вони згодні більшою мірою – що росія дійсно має значний запас ресурсів, може тривалий час виснажувати Україну і в результаті Україна не зможе завершити війну на прийнятних умовах? Чи що росія насправді вичерпує свої ресурси, а Україна разом з підтримкою світу зможе в осяжному майбутньому завершити війну на прийнятних умовах?

Зараз, у вересні-жовтні 2023 року, ми повторно поставили це запитання для розуміння, як змінилися думки і погляди українців. Порівняно з лютим 2023 року зараз з 22% до 49% стало більше тих, хто вірить, що росія все одно зберігає значний запас ресурсів і може ще багато років вести війну проти України. Натомість з 67% до 43% зменшилася частка тих, хто, навпаки, вважає, що росія вичерпує свої ресурси і в осяжному майбутньому війна може завершитися на прийнятний для України умовах.

Графік 1. З яким з цих тверджень щодо Ви згодні в більшій мірі?

Лише на Заході України більшість мешканців (57%) вважають, що росія вичерпує свої ресурси, хоча при цьому навіть у цьому регіоні істотна частка (37%) також схиляються до погляду, що росія має значний запас ресурсів для тривалої війни проти України. В інших регіонах переважає вже думка про значний запас ресурсів росії, особливо це стосується Півдня і Сходу України, де так вважає більшість населення – відповідно, 58% і 67% (водночас 32% і 26% вважають, що росія вичерпує свої ресурси).

У динаміці у всіх регіонах порівняно з лютим 2023 року стало більше тих, хто вважає, що росія має значний запас ресурсів. Найбільш істотне зростання поширеності такої думки простежується на Півдні і Сході. Так, на Півдні частка тих, хто так вважає, зросла з лютого до жовтня 2023 року з 25% до 58%, на Сході – з 19% до 67%.

Графік 2. Динаміка сприйняття запасу міцності росії в регіональному вимірі

Важливо також розуміти, наскільки оцінка запасу міцності росії пов’язана з готовністю до територіальних поступок. Як можна бачити нижче, серед тих, хто вірить у значні російські ресурси, більше тих, хто готовий до територіальних поступок – 21% проти 7% серед тих, хто вважає, що росія вичерпує свої ресурси.

Разом з цим навіть серед тих, хто вважає, що росія має значні ресурси для тривалої війни, переважна більшість (73%) виступають проти жодних територіальних компромісів.

Окремо зазначимо, що серед мешканців Півдня/Сходу, які вірять у значні ресурси росії, 29% готові на територіальні поступки і водночас 66% – проти таких поступок (серед мешканців Заходу/Центру, які вірять у значні ресурси росії, 15% підтримують поступки, а 78% виступають проти них).

Графік 3. Готовність до територіальних поступок залежно від того, чи вважають, що росія зберігає / вичерпує свої ресурси

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

У цьому дослідженні КМІС вивчав ставлення українців до 4-х проросійських наративів (результати для 3-х з них ми оприлюднили у пресрелізі  16 жовтня, див. Динаміка поширеності серед населення наративів «розколу»), а результати 4-го публікуємо зараз. Разом з останніми результатами КМІС щодо істотного зростання частки тих, хто вірить, що Захід втомлюється від України та що у керівництві країни є серйозні конфлікти (та незначного, але зростання частки тих, хто вважає, що влада готова на неприйнятні компроміси), значне зростання віри в «необмежені» ресурси росії є також небезпечною тенденцією. Особливо вразливим виглядає населення Півдня і Сходу України, де гірші показники (які, вочевидь, є насамперед наслідком близькості до лінії фронту).

Водночас щонайменше на цьому етапі рівень кореляції між відповідями на досліджувані чотири наративи є досить незначним і рівень їх кристалізації в єдиний (песимістичний) «світогляд» – невисокий. Крім цього, рівень трансформації песимістичних настроїв у готовність до територіальних поступок хоча і є, але також не такий значний. Так, серед усіх респондентів 31% не згодилися з жодним наративом, 34% – згодилися лише з одним, 22% – з двома, 13% – з трьома або всіма чотирма. Якщо серед респондентів, які не згодилися з жодним наративом, 4% підтримують територіальні поступки, то серед тих, хто згодився з одним наративом – 12%, з двома наративами – 22%, з трьома або всіма чотирма наративами – 29%. Водночас, відповідно, навіть серед тих, хто згоден з трьома або всіма чотирма наративами 60% проти жодних територіальних поступок.

Тобто ми бачимо тривожні тенденції, але вони (щонайменше зараз) не є свідченням готовності українців до «миру» з ворогом. Українці зберігають упевненість в потребі боротися далі.

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

В українському суспільстві активно обговорюються різні питання пов’язані з внутрішньою ситуацією, а також з відносинами із Західними партнерами. Я буду зачитувати Вам пари тверджень, а Ви скажіть, з яким твердженням Ви згодні більшою мірою. ПІСЛЯ ТОГО, ЯК РЕСПОНДЕНТ ОБЕРЕ ТВЕРДЖЕННЯ: Ви повністю згодні чи скоріше згодні з ним? РАНДОМІЗАЦІЯ ЗАЧИТУВАННЯ ПАР ТВЕРДЖЕНЬ І «ВСЕРЕДИНІ» ПАР ОКРЕМИХ ТВЕРЖЕНЬ

ШКАЛА ВІДПОВІДЕЙ ДЛЯ КОЖНОЇ ПАРИ

ПАРА №4