Пресреліз підготовлений виконавчим директором КМІС Антоном Грушецьким

Упродовж 29 листопада-9 грудня 2023 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус». Методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) опитано 1031 респондента, що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим). Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України (у межах, які контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року). До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року (АР Крим, м. Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей), а також опитування не проводилося з громадянами за кордоном.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищувала 3,4% для показників, близьких до 50%, 3,0% для показників, близьких до 25%, 2,1% - для показників, близьких до 10%, 1,5% - для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. КМІС раніше наводив фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу».

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність для населення України, що проживає на підконтрольній Уряду території, та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

Намагання організувати внутрішній розбрат та поляризувати українців за можливими лініями розколу лишається одним із основних інструментів Росії у війні проти України. Раніше КМІС уже публікував результати опитування щодо, наприклад, того, чи вірять українців у різні наративи «розколу» (як-от «Захід утомився від України» чи «влада готова на неприйняті компроміси»)[1]. У грудні 2023 року ми поставили запитання, а як самі українці оцінюють динаміку ситуації з єдністю країни – ми рухаємося до згуртованої політичної нації чи, навпаки, суперечності поглиблюються і ми йдемо до розколу? При цьому подібне запитання ми ставили у 2020 році, що дозволяє оцінити, як насправді змінилися громадські настрої.

На графіку 1 наведені відповідні результати. Як можна бачити, у 2020 році лише 35% українців вважали, що країна йде шляхом об’єднання, а 58%, навпаки, тодішню ситуацію сприймали як рух до розколу. Після широкомасштабного вторгнення погляди українців кардинально змінилися. На кінець 2023 року більшість українців – 69% – дотримувалися думки, що українці потроху долають суперечності та йдуть шляхом до згуртованої політичної нації. Частка тих, хто бачить поглиблення суперечностей і розкол, скоротилася до 25%. Решта 6% не змогли визначилися зі своєю думкою.

Графік 1. З яким з цих тверджень Ви в більшій мірі згодні?

* У 2020 через інакший суспільно-політичний контекст формулювання були змістовно близькими, проте дещо відмінними: «Україна як країна зшивається, іде шляхом об'єднання» і «Україна як країна розвалюється, іде до розколу».

У всіх регіонах більшість населення вважають, що українці долають внутрішні суперечності і йдуть шляхом згуртування. Відносно більше таких на Заході (74%) і в Центрі (39%). Водночас і на Півдні та Сході переконлива більшість бачать згуртування в єдину політичну націю (відповідно, 66% і 65%).

Графік 2. Єднання чи розкол у регіональному вимірі

Також незалежно від мови спілкування вдома більшість респондентів вважають, що внутрішні суперечності долаються українцями. Хоча серед українськомовних респондентів частка таких респондентів дещо вища (75%), проте і серед російськомовних респондентів більшість (60%) оптимістичні щодо єднання українців.

Графік 3. Єднання чи розкол у розрізі мови спілкування вдома

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

22 січня Україна відзначає День Соборності. Формування єдиної української нації відбувалося і в 1990-х, і в 2000-х, і в 2010-х роках. Окупація Криму, війна на Донбасі та зрештою широкомасштабне вторгнення не створили українську націю, як дехто вважає, але безумовно значно прискорили процеси національного будівництва.

За результатами численних опитувань ми бачимо долання регіональних відмінностей та дійсно процеси «зшивання» України від Заходу до Сходу, від Півночі до Півдня. Єднання українців – важливих фактор стійкості, завдяки якому Україна гідно протистоїть російській навалі. Важливо, що і більшість українців самі зараз відчувають національне єднання та «зшивання» країни. Потрібно як опиратися російським спробам провокувати розкол у суспільстві, так і самим українцям бути відповідальними та працювати на єдність країни. Відповідальність за збереження та посилення єдності є колективною – відповідальні і влада, і опозиція, і бізнесмени, і журналісти, і громадські активісти, і прості громадяни. У демократичному суспільстві завжди будуть дискусійні питання з різними точками зору та різними супутніми аргументами. Тому принципово важливо не вдаватися до «ідеологічної» поляризації, а зберігати відкритими та конструктивними канали комунікації.

Один із найважливіших уроків визвольних змагань першої половини ХХ століття – без єдності неможливо досягти успіху. Ми розуміємо марнославні прагнення окремих представників влади та опозиції, окремих бізнесменів, журналістів та громадських активістів за будь-яку ціну довести свою правоту. Проте завжди краще доводити свою правоту у вільній єдиній демократичній Україні, ніж викладати свої міркування у мемуарах у вимушеному вигнанні закордоном після поразки всієї країни.

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

Ми хотіли би також почути Вашу думки щодо окремих бажаних сторін українського суспільства. Зараз я буду зачитувати пари тверджень, а Ви скажіть, з яким з тверджень Ви в більшій мірі згодні. РАНДОМІЗАЦІЯ ПОРЯДКУ ПАР ТВЕРДЖЕНЬ І ТВЕРДЖЕНЬ УСЕРЕДИНІ ПАР